Справа № 22 – 677 Головуючий у І інстанції Рогозін С.В.
Категорія: 19 Доповідач Собіна І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„21” травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого – судді Собіни І.М.
Суддів: Мельника Ю.М., Хилевича С.В.
при секретарі судових засідань Омельчук А.М.
з участю сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 26 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу та про визнання права власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 26 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 351 кв. м, що необхідна для обслуговування квартири АДРЕСА_1, розміром по периметру в метрах: 6,10-2,00-1,50-0,33-7,52-0,67-1,62-5,14-5,08,-3,75-3,74-9,30-5,78-9,17-7,56-3,50-24,50, згідно варіанту, запропонованому експертом ОСОБА_4 відповідно до судової будівельно-технічної експертизи від 29.05.2009 р.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення незаконне та необґрунтоване.
Обґрунтовуючи апеляційну каргу, зазначає, що ОСОБА_3 купив у неї не житловий будинок, а квартиру, тому під положення норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими керувався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, даний спір не підпадає.
Суд першої інстанції у рішенні не зазначив умов попереднього і повного відшкодування її вартості відчужуваної земельної ділянки, як це передбачено ст. 41 Конституції України.
Просить рішення Рівненського міського суду від 26 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., реєстровий номер 3946, і зареєстрований у встановленому законом порядку комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» (а. с. 5,6).
Дана квартира знаходиться в одноповерховому житловому будинку і є частиною цього будинку, який розташований безпосередньо на земельній ділянці площею 0,0585 га. Ця земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд і відповідно до державного акту на земельну ділянку від 13 серпня 2007 року серії ЯЕ № 246160, виданого Рівненським міським управлінням земельних ресурсів, належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 7).
Придбана квартира АДРЕСА_1 відповідно до технічної характеристики нерозривно з’єднана із даною земельною ділянкою фундаментом і не може використовуватися без земельної ділянки.
Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, діючій на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.07.2008 р. №3946) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Також згідно зі ст. 120 ЗК України (в редакції, діючій на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.07.2008р. №3946) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 травня 2009 року № 144 експертом ОСОБА_4 було запропоновано один можливий варіант розподілу земельної ділянки. В ньому сказано, що земельна ділянка, необхідна для обслуговування квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 з врахуванням здійсненого ним будівництва септику на спірній земельній ділянці, розміром по периметру в метрах: 6,10-2,00-1,50-0,33-7,52-0,67-1,62-5,14-5,08,-3,75-3,74-9,30-5,78-9,17-7,56-3,50-24,50, що складає 351 кв. м (а. с. 45 – 50).
З матеріалів справи та з акту перевірки від 18 лютого 2010 року, проведеного інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, вбачається, що ОСОБА_3 проводив будівництво водонепроникного септику на законних підставах, маючи всі необхідні документи для його зведення та письмовий дозвіл ОСОБА_2, як власника земельної ділянки, на водопостачання та каналізацію.
Виходячи з вищесказаного, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 351 кв. м, що необхідна для обслуговування квартири АДРЕСА_1, відхиливши при цьому заперечення представника відповідача про те, що будівництво водонепроникного септику проводилося ОСОБА_3 самочинно. Вказане твердження представника відповідача ґрунтувалося на акті перевірки від 23 лютого 2010 року, проведеного інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області про те, що будівництво цього септику виконане самовільно. Проте, ніяких посилань на підстави складення такого акту в ньому наведено не було. На основі цього акту заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області ОСОБА_6 була винесена постанова від 24.02.2010 р. № 279 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Ця постанова на час ухвалення судом першої інстанції рішення по дані справі не набрала чинності, тому місцевий суд законно не прийняв її як належний доказ неправомірності дій ОСОБА_3 і покликання на неї в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 є необґрунтованими.
Також покликання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ст. 41 Конституції України, як на підставу відшкодування їй вартості оспорюваної земельної ділянки є безпідставним, оскільки ні статтею 377 ЦК України, ні статтею 120 ЗК України, які врегульовують даний цивільно-правовий спір, оплатне відчуження земельної ділянки не передбачено, а вказані матеріальні норми Кодексів не суперечать Конституції України.
Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 29.07.2008 р. №3946 куплена квартира, розташована на земельній ділянці площею 585 кв. м, що належить продавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 13.08.2007 р. Однак, суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що дані відомості відповідно до діючого на момент укладання договору законодавства не є істотними умовами договору і жодним чином не впливають на права та обов’язки сторін, та законно відхилив позовну вимогу ОСОБА_3 про визнання вказаного положення п. 1 договору купівлі-продажу від 29.07.2008 р. №3946.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів не знаходить.
Виходячи з наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий І.М.Собіна
Судді: Ю.М.Мельник
С.В.Хилевич