Справа № 22ц-1484/2009
Головуючий у інстанції: Шепітко І.Г.
Доповідач: Градовський Ю.М.
Категорія ЦП: 53
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2009 р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.А., Суворова В.О.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 січня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 р. ОСОБА_1 (уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернулася до суду із позовом до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ „Біостимулятор") про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі знаходилася у трудових відносинах, працюючи на підприємстві з 22 січня 2001р. по 26 червня 2008 р. На час звільнення відповідач не виплатив позивачці заробітну плату в розмірі 5911 грн. 98 коп., тому ОСОБА_1 просить стягнути невиплачену заробітну плату, а також моральну шкоду у розмірі 9000 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 січня 2009 р. позов задоволено частково.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 5127 грн. 76 коп.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 26 червня 2008 р. по 14 січня 2009 р. в розмірі 5911 грн. 98 коп.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 343 грн. 45 коп.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави державне мито у розмірі 122 грн. 33 коп.
Стягнуто з виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві та наказом №128/ок від 26 червня 2008 р. звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗПП України, за власним бажанням. За час роботи у підприємства виникла заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1, яка складає 5127,76 грн. (а.с. 37). Після звільнення з посади підприємство виплату заробітної плати не провело, а тому суд вважав необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки та моральну шкоду.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що з 22 січня 2001р. ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді укладчика-упаковщика. Наказом №128\ок від 26 червня 2008 р. (а.с. 16) вона звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗПП України за власним бажанням. За час роботи у неї виникла заборгованість по заробітній платі, відповідно до довідки №3 від 9 січня 2009 р. (а.с. 37) у розмірі 5127,76 грн., яка при звільнені не була виплачена. Факт заборгованості по заробітній платі не оспорює відповідач.
За правилами ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була звільнена наказом №128\ок від 26 червня 2008 р., однак до звернення за захистом свого порушеного права заробітну плату не отримала, підприємство своєчасно розрахунок не провело.
У відповідності до вимог ст. 117 КЗПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи, що спору щодо розміру заробітної плати не має, затримка по виплаті відбулась з вини підприємства, суд першої інстанції вважав необхідним вимоги в частині розміру середнього заробітку за час затримки задовольнити.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно виходив із вимог ст. 237-1 КЗПП України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди, якщо порушення законних прав працівника, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки ОСОБА_1 довела свої моральні страждання, пов’язані з затримкою виплати заробітної плати, суд першої інстанції правильно задовольнив частково її вимоги.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 210,213 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 січня 2009 р. залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.