Справа №22ц-688,2009 р. Головуючий в 1-й інстанції Заболотний В.М.
Категорія: 54 Доповідач - Цуканова I.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року березня місяця «25» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І. А., Полікарпової О.М.
при секретарі - Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «TWM» на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «22» грудня 2008 року
за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «TWM» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «TWM» (далі ТОВ), просив стягнути 16996 грн. основного боргу, пеню в розмірі 112683,48 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн..
В обгрунтування вимог позивач покликався на те, що 17.12.2007р. між ним та ТОВ укладено договір підряду, за яким останній мав встановити із своїх матеріалів в його помешканні двері в строк 10 днів. В рахунок замовлення він, позивач, одразу сплатив відповідачу обумовлену договором суму 16996,00 коп.. Проте, договір з вини відповідача не виконано, чим спричинено збитки і моральну шкоду.
В ході судового розгляду представник позивача змінив позовні вимоги: просив визнати договір підряду укладеним замість стягнення суми основного боргу 16996 грн., посилаючись на те, що після звернення ОСОБА_1 до суду відповідач встановив в приміщенні двері, але без передбаченої фурнітури; вимоги щодо стягнення пені та моральної шкоди підтримав.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 22.12.2008р. позов задоволено частково: визнано договір підряду від 17.12.2007р. між ОСОБА_1 та ТОВ «TWM» укладеним; стягнуто із ТОВ «TWM» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 30 000 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., а всього 31530 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ТОВ просило рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, та представника позивача, який доводи апеляційної скарги не визнав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи видно, що ТОВ «TWM» є суб'єктом господарювання, який виробляє товари за замовленням населення /а.с. 39-40/.
17.12.2007р. між ОСОБА_1 та ТОВ «TWM» укладено договір побутового підряду, за яким відповідач мав в строк 10 робочих днів установити в помешканні, вказаному позивачем, двірні коробки, полотна та інш.. Даний договір оформлено замовленням №17/12 ДД на загальну суму 19141 грн., з якої вартість самого замовлення складає 18473 грн. ( з урахуванням знижки 16996 грн.), сума установки 2145 грн. /а.с. 6/.
В рахунок виконання договору позивач 27.12.2007р. сплатив відповідачу 16996 грн. за квитанцією №271207 /а.с. 7/.
Судом встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду, тобто на 08.08.2008р., замовлення відповідачем не виконано.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору підряду укладеним, суд виходив з того, що позивачем надано достовірні письмові докази такого юридичного факту, а саме: замовлення та квитанція, видані самим відповідачем.
Оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, як того вимагає ч.2 ст. 614 ЦК України, то суд згідно ч.3 ст. 865 цього Кодексу застосував до відповідальності ТОВ статтю 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005р. і з урахуванням ст. 551 ЦК України зменшив розмір неустойки, розрахованої за 221 день прострочки виконання зобов'язання з боку ТОВ, із суми 112683,48 грн. до суми 30 000 грн. з урахуванням розміру збитків, яких зазнав позивач на день звернення до суду (16996 грн.).
Такі висновки суду відповідають обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтуються на вимогах закону.
Разом з тим, суд помилково вказав в рішенні про повну сплату позивачем всієї суми за замовленням, оскільки замовленням передбачено сплату загальної суми 19141 грн., сплачено ж ОСОБА_1 16996 грн.. Відповідно, з мотивувальної частини слід виключити посилання на зазначені фактичні обставини справи.
З урахуванням вищенаведеного рішення суду щодо позовних вимог про визнання договору підряду укладеним та про часткове стягнення пені ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду у вказаній частині до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є посилання апелянта на те, що сплата позивачем 16996 грн. свідчить про укладення сторонами договору купівлі-продажу дверних полотен з коробками, а вартість робіт по їх установці в сумі 2145 грн. позивачем не сплачено, тому договір підряду є неукладеним.
При цьому колегія суддів виходить із того, що юридичний аналіз правовідносин сторін правильно зроблено судом із врахуванням вимог ст.ст. 865, 866 ЦК України щодо змісту і форми договору побутового заказу, про що зазначено вище.
Крім того, ст. 873 ЦК України передбачено загальне правило оплати замовником роботи після її остаточної передачі підрядчиком з можливою видачею замовником авансу. Судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 до суду замовлення відповідачем виконано не було, вимог до останнього про повну оплату замовлення відповідач не заявляв.
Неспроможність вказаних доводів апелянта підтверджується також фактичними обставинами справи - встановленням відповідачем дверей в помешкання позивача після звернення його до суду, тобто фактичним виконанням ним обов'язків за договором побутового підряду.
Не приймаються також до уваги доводи апелянта про неявку в судове засідання ОСОБА_1, оскільки згідно ст. 38 ЦПК України сторона за своїм розсудом бере участь у цивільній справі або особисто або через представника.
Як видно з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 захищав його представник за дорученням /а.с. 16/. Обов'язкову особисту явку позивача в судове засідання суд не визнавав.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника апелянта в суді апеляційної інстанції про вину ОСОБА_1 у простроченні виконання зобов'язання, оскільки ці доводи відсутні в апеляційній скарзі, змін до якої в установлені ч.1 ст.300 ЦПК України строки не вносилися, не висувалися такі заперечення проти позову і в суді першої інстанції.
Що стосується рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, не враховано, що п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
Оскільки у розглянутому спорі позивач на підстави відшкодування моральної шкоди, зазначені у вищевказаній нормі права, не посилався, то у задоволенні позову в цій частині ОСОБА_1 слід відмовити, скасувавши рішення суду у відповідній частині.
Крім того, при ухваленні рішення судом не застосовано ч.3 ст.88 ЦПК України щодо стягнення судового збору, що підлягає виправленню.
На підставі п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005р., керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ «TWM» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 22 грудня 2008 року скасувати в частині стягнених з ТОВ «TWM» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1500 грн., відмовивши у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Змінити рішення суду в частині стягнення з ТОВ «TWM» на користь ОСОБА_1 загальної суми 31530 грн., зменшивши вказану суму до 30030 грн..
Доповнити рішення суду вказівкою про стягнення з ТОВ «TWM» у доход держави судового збору в сумі 300 грн..
Виключити з мотивувальної частини рішення вказівку про сплату ОСОБА_2 всієї суми за замовлення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.