Справа №22ц-514/2009     Головуючий у 1 інстанції Токарева Н.М.

Категорія - 30     Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Маширо О.П., суддів Ігнатової Л.Є., Кіяновій С.В., при секретарі Лєдовській О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   апеляційною   скаргою   ОСОБА_1   на   рішення Калінінського   районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року по справі за позовом Управління державної служби охорони при Головному Управлінні   МВС   України   в   Донецькій   області   до   ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої у наслідок ДТП,-

встановив:

Відповідач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області задоволені та стягнуто з нього на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 12810 грн., вартість провадження автотоварознавчого дослідження -300 грн., понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 131,10 грн., оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

Відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає, що суд при вирішенні спору, не повністю з»ясував всі обставини справи, ступень вини сторін у заподіянні шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пунктів 1,3,4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення  є неповне з»ясування  судом обставин,  що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права..

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що у липні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача.

Посилався на те, що відповідач наказом Управління Державної Служби Охорони при Головному Управлінні МВС України Донецької області за № 390 о/с від 06.06.2007 року був призначений міліціонером - водієм 1 взводу міліції груп затримання роти міліції міжрайонного відділу Державної Служби Охорони № 1 при ГУ МВС України Донецької області. Наказом міжрайонного відділу ДСО № 1 при ГУ МВС України в Донецькій області № 2 від 03.01.20008 року за відповідачем ОСОБА_1 був закріплений автомобіль ВАЗ 21043 державний реєстраційний номер 1769. (а.с.20-26)

25.01.2008 року відповідач, виконуючи службові обов»язки, керуючи службовим автомобілем ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер 1769, порушивши ст., ст. 14, 16 Закону України «Про державний рух» та п.п. 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, рухаючись за маршрутом патрулювання, скоїв зіткнення з бетонною опорою. В наслідок цієї дорожньо-траснпортної пригоди, яка мала місце о 21-20 годині на перехресті пр. Красногвардійський та вул. Февральської у м. Донецьку, автомобілю були завдані механічні пошкодження. Згідно з висновком фахівця автотоварознавчого дослідження від 06.03.2008 року, вартість майнової шкоди складає - 12 805,33 грн. Ремонт автомобіля був проведений і зазначена сума була сплачена. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати спричинену матеріальну шкоду, позивач просив її стягнути через суд та стягнути витрати, пов»язанні з проведенням товарознавчого дослідження в розмірі 300 грн.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач, керуючи службовим автомобілем, який у відповідності з діючим законодавством пройшов черговий технічний огляд та огляд перед виїздом на маршрут, рухаючись за маршрутом патрулювання, проігнорувавши наявні погодні умови, не вибрав оптимальні та безпечні умови руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля, який винесло на узбічча, де той зіткнувся з бетонною опорою. В наслідок цієї ДТП, автомобілю ВАЗ 21043 державний номер 1769, що належить позивачу, були завдані механічні пошкодження, а позивачу у наслідок цього матеріальна шкода в розмірі 1280,33грн. При цьому суд виходив з висновку фахівця автотоварознавчого дослідження від 06.03.2008 року Донецького бюро експертиз.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача матеріальну шкоду у повному розмірі, суд виходив з вимог, передбачених ст.,ст. 1166, 1192 ЦК України та пунктів 1, 2, 3, 13 та 14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Між тим з висновком суду про стягнення з відповідача у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у повному обсязі не можна погодитися.

Як вбачаючи з матеріалів справи, відповідач спричинив матеріальну шкоду, знаходячись на службі в управлінні державної служби охорони Головного Управління МВС України в Донецькій області. (а.с.20)

Тому відповідач, за шкоду заподіяну позивачу під час виконання ним службових обов»язків, повинен нести матеріальну відповідальність у порядку передбаченому Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року (з послідуючими змінами та доповненнями) ( далі - Положення). Пунктом 1 Положення передбачено, що дія цього Положення поширюється і на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України і за шкоду, заподіяну під час виконання службових обов»язків несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цим Положенням, а не цивільним законодавством.

А тому дія цивільного законодавства на відповідача як на службовця, не розповсюджується.

Однак суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги і безпідставно дійшов висновку, що відповідач за спричинену матеріальну шкоду повинен відповідати відповідно до вимог передбачених ст. ст. 1166 та 1192 ЦК України.

Відповідно до вимог передбачених пунктами 2, 3 та 8 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана.... пошкодженням майна.

Службовець несе матеріальну відповідальність за наявністю вини у заподіянні шкоди. Він визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної необережності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до службовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Пунктами 17 - 19, 21 Положення передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди, призначається розслідування для встановлення причини виникнення шкоди, її розмір та винних осіб.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями службовця заподіяно шкоду; вимоги яких законів, статутів парадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов»язків; ступень вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення та пропозиції про притягнення винної    особи    до    обмеженої,    повної    чи    підвищеної    матеріальної відповідальності,    а   в   разі    необхідності   -   обґрунтування   можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної події, яка мала місце 25.01.2008 року за участю міліціонера-водія ГЗ МВДСО № 1 УДСО при ГУМВС України Донецької області молодшого сержанта міліції ОСОБА_1

З висновку цього розслідування від 30.01.2008 року видно, що вказана дорожньо-транспортна подія стала можливою внаслідок несумлінного виконання своїх функціональних обов»язків в частині обережного керування службовим транспортним засобом в складних погодних умов, порушення вимог наказу МВС України № 81-2007 в частині дотримання транспортної дисципліни, нехтування вимог Правил дорожнього руху з боку міліціонера -водія молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 (а.с. 29-30)

Тобто з зазначеного вбачається, що причиною дорожньо-транспортної події, яка сталася 25.01.2008 року є несумлінне виконання своїх функціональних обов»язків відповідачем, що і призвело до спричинення позивачу матеріальної шкоди.

Пунктом 10 Положення передбачено, що службовці, за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов»язків, передбачених відповідними статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен нести обмежену матеріальну відповідальність в розмірі місячного грошового забезпечення, а не повну, як зазначав відповідач в позовній заяві та як вирішив суд. При цьому суд не звернув уваги, що в своїх позовних вимогах позивач не зазначав з яких підстав він просить суд стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду у повному розмірі, зазначивши лише пункт 13 Положення.

І суд першої інстанції в своєму рішенні також не конкретизував, чому саме відповідач повинен за спричинену ним матеріальну шкоду нести повну матеріальну відповідальність, а не іншу, зазначивши лише пункт 13 Положення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду в частині розміру матеріального відшкодування скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача з урахуванням п. 10 Положення у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у розмірі не більше його місячного грошового забезпечення.

Відповідно довідки, наданої позивачем, розмір місячного грошового забезпечення відповідача на день скоєння ним ДТП складає 971,35 грн. Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої ним матеріальної шкоди.  

За змістом 1 ч. ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки  вимоги позивача задоволені частково то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 51 грн.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст., ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калініського районного суду м. Донецька від 13 листопада 2008 року в частині розміру матеріального відшкодування та судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у наслідок ДТП - 971,35 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.