Справа №22ц-1762/2009 Головуючий у 1 інстанції Воробйова І.В.
Категорія - 52 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого Голубинського А.М.,
суддів: Ігнатової Л.Є.,Маширо О.П.,
при секретарі Лєдовській О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Артемівського професійного аграрного ліцею про визнання наказів недійсними і відшкодування моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким його позовні вимоги задоволені частково і у визнанні недійсними наказів № 15 від 25.02.2008 року і № 30 від 23.04.2008 року по Артемівському професійному аграрному ліцею в частині нарахування кількості днів невикористаної відпустки за відпрацьований період з 31.08.2006 року по 25.02.2008 року відмовлено.
Стягнуто з Артемівського аграрного професійного ліцею на його користь у відшкодування моральної шкоди 200 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Артемівського аграрного професійного ліцею на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виправив допущені ним помилки при визначенні кількості днів невикористаної ОСОБА_1 відпустки за відпрацьований період з 31.08.2006 року по 25.02.2008 року; вніс зміни до наказу № 15 від 25.02.2008 року та № 30 від 23.04.2008 року; донарахував суму компенсації за не використані дні відпустки і виплатив позивачеві компенсацію за невикористану відпустку в повному обсязі, тобто відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині і на момент ухвалення рішення в суді відсутній предмет спору, тому вважав необхідним позивачу в цій частині позовних вимог відмовити.
Суд також частково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди і стягнув з ліцею на його користь 200 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу, яка йому була надана ОСОБА_2
При цьому суд виходив із того, що відшкодовуються витрати на правову допомогу що пов»язана з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Відповідно до чинного законодавства правова допомога в цивільному судочинстві може складатися з професійного представництва юристом учасника цивільного процесу в судових засіданнях, тобто чинне цивільно-процесуальне законодавство передбачає правові підстави для стягнення витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги як адвоката, так і юриста, який не є адвокатом. ОСОБА_2 ж не є юристом і не є адвокатом. В судовому процесі він виступав як представник позивача відповідно до виданої йому позивачем довіреності і має право на витрати, що пов»язані з явкою до суду сторін та їх представників відповідно до вимог ст. 85 ЦПК України, про що позивач суд не просив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та стягнути на його користь з відповідача документально підтверджені витрати, пов»язані з наданням йому правової допомоги, які він поніс при розгляді справи у суді першої інстанції.
Зокрема, позивач вважає, що розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду є несправедливим. З огляду на тривалість та упередженість дій керівництва відповідача по відношенню до нього, справедливою компенсацією за завдану йому моральну шкоду є сума 1000 грн.
Також вважає, що рішення суду відносно відмови у компенсації йому понесених витрат на правову допомогу, є безпідставним і не відповідає вимогам передбаченим ч.1 ст.59 Конституції України. З наданих до суду першої інстанції документів, правова допомога надавалася йому суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, право на надання правової допомоги котрим визначено державою. Тому вважає, що з відповідача на його користь повинно бути стягнуто в порядку передбаченому ст. 84 ЦПК України, документально підтверджені витрати, понесені ним по отриманню правової допомоги.
Заслухавши доповідача пояснення, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив.
Апеляційний суд не може прийняти доводи позивача про те, що при ухваленні рішення в частині стягнення спричиненої моральної шкоди не були узяті до уваги тривалість та упередженість дій керівництва відповідача по відношенню до нього і вважає їх безпідставними, оскільки на думку апеляційного суду усі ці доводи судом першої інстанції були узяті до уваги, а тому позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково і на його користь у відшкодування моральної шкоди стягнуто не 1000 грн., а 200 грн. Розмір зробленого судом морального відшкодування відповідає ступеню моральних страждань позивача.
Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у відшкодуванні витрат понесених ним на правову допомогу, яка надана ОСОБА_2 при розгляді цієї справи, оскільки ОСОБА_2 приймав участь у розгляді зазначеної справи як представник позивача, що підтверджується довіреністю від 15.01.2008 року (а.с.20), а тому має право на витрати, що пов»язані з явкою до суду сторін та їх представників, що передбачено ст. 85 ЦПК України. Тому суд першої інстанції і відмовив у компенсації витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_2, оскільки він брав участь у справі як представник, а не як особа, яка надає правову допомогу.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Постановлене у справі рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.,ст. 308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 25 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.