У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.03.10 Справа №3/53/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лола Н.О.
За участю представників сторін:
від позивача – Недавня Т.А. (довіреність б/н від 11.01.2010 р.)
від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність ВМЕ № 273217 від 21.04.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (м. Енергодар Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2009 р. у справі № 3/53/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд»
(м. Донецьк)
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4
(м. Енергодар Запорізької області)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 21543,73 грн. боргу за поставлений товар та 945,36 грн. – 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 220, 265 Господарського кодексу України, а також умовами укладеного сторонами договору поставки № 362/ДМ-2007 від 12.06.2007 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2009 р. у справі № 3/53/09 (суддя Соловйов В.М.) позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Домотехніка-Норд» 21543,73 грн. основного боргу та 945,36 грн. – 3 % річних. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 224,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ФОП ОСОБА_4 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2009 р. у справі № 3/53/09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, а також у додатково поданих письмових поясненнях від 17.03.2010 р., заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права.
Зазначає, що дійсно 12.06.2007 р. між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Домотехніка-Норд» було укладено договір поставки № 362/ДМ-2007, на підставі якого відповідач, з урахуванням попиту, зробив замовлення на поставку 3-х морозильних камер ДМ 155-3 010 NORD R600А та 1-го холодильника ДХ 239-7 020 NORD R600а. Така поставка товару, з боку позивача, відбулася відповідно до накладної № 2467 від 20.07.2007 р. на суму 5699,23 грн., що підтверджено виписаною податковою накладною № 747 та виставленням рахунку № 440 від 20.07.2007 р. на суму 5699,23 грн. За отриманий від позивача товар відповідачем було здійснено розрахунок лише частково – на суму 5000,00 грн., оскільки під час доставки товару один з холодильників було ушкоджено і сторони в телефонному режимі домовились, що розрахунок на суму 5000,00 грн. є остаточним і сторони взаємних претензій не мають.
Заявник наголошує, що інших поставок товару від позивача він не отримував.
Факт отримання від позивача товару (холодильників NORD у кількості 16 шт.) за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. заявник заперечує.
Стверджує, що надані позивачем докази на підтвердження отримання відповідачем товару (накладні № 2467 від 20.07.2007 р., № 2301 від 12.07.2007 р. та рахунки № 440 від 20.07.2007 р., № 281 від 12.07.2007 р.) є підложними.
Зазначає, що згідно з даними Книги обліку доходів та витрат підприємця, яка у встановленому порядку зареєстрована в ДПІ м. Енергодар Запорізької області і ведеться відповідачем, ФОП ОСОБА_4 не здійснював придбання та подальшу реалізацію товару, отриманого від ТОВ «Домотехніка-Норд», крім товару, поставленого позивачем відповідно до накладної № 2467 від 20.07.2007 р. на суму 5699,23 грн., податкової накладної № 747 та рахунку № 440 від 20.07.2007 р. на суму 5699,23 грн., які є в розпорядженні відповідача.
Наполягає на відсутності доказів того, що холодильники, які були описані й арештовані ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області під час здійснення виконавчих дій, отримано ним саме від ТОВ «Домотехніка-Норд» (позивача у справі). Стверджує, що вилучені виконавчою службою холодильники були отримані ним від інших постачальників кілька років тому. Зауважує, що через відсутність у позивача оригіналів документів щодо спірної поставки, встановити дату поставки за накладною № 2301 не уявляється можливим.
Порушення норм процесуального права заявник вбачає в тому, що, нібито, його не було належним чином повідомлено про розгляд справи (в обґрунтування цього посилається на те, що ним не було вчасно отримано ухвалу суду від 29.04.2009 р. про відкладення розгляду справи). На думку заявника, суд, розглянувши справу за відсутності представника відповідача, порушив його процесуальні права, передбачені ст. 22 ГПК України, в тому числі, на подання доказів, чим унеможливив виконання приписів ст. 33 ГПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.06.2009 р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 10.09.2009 р., на 22.10.2009 р., на 03.12.2009 р. та на 28.01.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.03.2010 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 676 від 18.03.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Шевченко Т.М.
Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд» – проти апеляційної скарги відповідача заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу та доповненнях до нього. Вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування не вбачає.
Наполягає на тому, що відповідачу було поставлено товар за обома зазначеними в позовній заяві накладними, в т.ч. за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. З приводу заперечення відповідачем факту отримання товару за вказаною накладною позивач зауважує, що в період, протягом якого тривають спірні відносини, відділом ДВС м. Енергодара було накладено арешт на майно відповідача, в т.ч. на товар, поставлений відповідачу позивачем, про що було складено Акт опису та арешту майна. Позивач вважає, що вказаний Акт є доказом отримання відповідачем товару у значно більшій кількості, ніж визнає останній. Наголошує, що ФОП ОСОБА_4 не міг придбати спірний товар у третіх осіб, та ще й раніше 2007 року, як він стверджує. Акцентує увагу суду на тому, що ТОВ «Домотехніка-Норд» є єдиною юридичною особою, яка має виключне та ексклюзивне право продавати продукцію виробництва АТ «НОРД». Отже, холодильники НОРД могли бути придбані лише у позивача, або його клієнтів. За твердженням ТОВ «Домотехніка-Норд», із його клієнтами у відповідача відносин не було, про що відомо від торгових менеджерів Запорізької області.
В судовому засіданні представники відповідача та позивача у повному обсязі підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, відзиві та доповненнях до них.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, лише якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
12.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд» (Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 362/ДМ-2007 (далі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язався поставляти Покупцеві побутову техніку, зазначену у Специфікаціях до цього Договору (Товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити його договірну вартість.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товарів здійснюється автотранспортом на умовах DDU «склад Покупця», що розташований за адресою, вказаною у Специфікації на кожну партію Товару, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2000.
Перехід до Покупця права власності на Товар, поставлений за цим Договором, відбувається в момент підписання сторонами накладної (п. 2.2 Договору).
За змістом п. 3.1 Договору загальна кількість Товарів, що постачаються за Договором, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами та ціна одиниці Товару визначаються у Специфікаціях, що складаються на кожну окрему партію Товару та є невід’ємною частиною цього Договору.
В Специфікації № 1 до господарського договору поставки № 362/ДМ-2007 від 12.06.2007 р. сторони узгодили поставку холодильників НОРД у кількості 90 штук на загальну суму 100765,00 грн. зі строком поставки зазначеної у Специфікації партії Товару – 14 днів з дати зарахування передплати на поточний рахунок Постачальника. Специфікація підписана представниками обох сторін та засвідчена печатками (арк. справи 11).
Відповідно до п. 4.3 Договору передача Товару від Постачальника Покупцю здійснюється за накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість Товару, що постачається.
Порядок розрахунків по Договору узгоджений сторонами в розділі 8 Договору.
Так, за умовами п. 8.1 Договору Покупець повинен сплатити поставлений Товар на наступних умовах: 10 % - передплата, 90 % протягом 21-го календарного дня з дати поставки Товару. При цьому гранична сума заборгованості за поставлений Товар не повинна перевищувати 90000,00 грн. Постачальник має право затримати відвантаження наступної партії Товару, якщо розрахунок за Товар не здійснено.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника по Договору.
В пункті 12.1 Договору сторонами було узгоджено, що Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє протягом 200-300 днів до 01.01.2008 р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору за накладними № 2301 від 12.07.2007 р. (на суму 20844,50 грн.) та № 2647 від 20.07.2007 р. (на суму 5699,23 грн.) позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 26543,73 грн. (арк. справи 17-19).
На оплату Товару позивачем відповідачу було виставлено відповідні рахунки. Так, за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. виставлено рахунок № 281 від 12.07.2007 р. (на суму 20844,50 грн.) та за накладною № 2647 від 20.07.2007 р. виставлено рахунок № 440 від 20.07.2007 р. (на суму 5699,23 грн.).
Платіжним дорученням № 21 від 31.07.2007 р. з призначенням платежу: «За побутову техніку згідно рахунку № 281 від 12.07.2007 р.» відповідач отриманий Товар оплатив частково – в сумі 5000,00 грн., що підтверджується Довідкою банку (вих. № 04-01) від 23.04.2009 р. (арк. справи 34).
Решта вартості поставленого товару (21543,73 грн.) залишилась неоплаченою.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ ФОП «Домотехніка-Норд» 21543,73 грн. заборгованості та 945,36 грн. – 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії накладних № 2301 від 12.07.2007 р. та № 2647 від 20.07.2007 р., позивач на виконання своїх договірних зобов’язань поставив відповідачу Товар на загальну суму 26543,73 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Однак, відповідач своє зобов’язання щодо оплати товару, всупереч вимог закону та умов Договору (п. 8.1), належним чином не виконав.
Рахунок № 281 від 12.07.2007 р. (на суму 20844,50 грн.), виставлений на оплату отриманого за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. Товару, відповідачем був сплачений частково – платіжним дорученням № 21 від 31.07.2007 р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу: «За побутову техніку згідно рахунку № 281 від 12.07.2007 р., в т.ч. ПДВ – 833,33 грн.», що підтверджується долученим до матеріалів справи листом філії Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області від 23.04.2009 р. (вих. № 04-01) (арк. справи 34).
Внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість.
Доказів погашення решти вартості товару в сумі 21543,73 грн. відповідач суду першої інстанції не надав. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Доводи відповідача щодо існування усної домовленості між сторонами (шляхом проведення телефонних розмов) про зменшення вартості Товару, отриманого за накладною № 2467 від 20.07.2007 р., до уваги судом не приймаються, як бездоказові.
Позивач факт досягнення сторонами домовленості щодо зменшення суми, яка належить до сплати за переданий відповідачу товар, заперечує. Вказує, що жодних перемов з цього приводу між сторонами взагалі не проводилось.
Заперечення заявника щодо отримання ним від позивача Товару за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. на суму 20844,50 грн. оцінюються колегією суддів критично.
Як вбачається з матеріалів справи, за накладною № 2467 від 20.07.2007 р. відповідачу було передано: три морозильних камери ДМ 155- 3 010 NORD R600А та один холодильник ДХ 239-7 020 (029) NORD R600А.
За накладною № 2301 від 12.07.2007 р. відповідачу було передано:
три холодильники ДХ 431-7 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-040-2001;
три холодильники ДХ 241 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001;
два холодильники ДХ 244 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001;
два холодильники ДХ 245 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001;
один холодильник ДХ 239-7 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-038-2001;
один холодильник ДХ 218-7 010 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-038-2001;
один холодильник ДХ 239-7 020 (029) NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-038-2001;
один холодильник ДХ 241 410 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001;
один холодильник ДХ 241 710 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001;
один холодильник ДХ 245 310 NORD R600А; ТУ У 29.7-14 309505-039-2001.
Згідно листа Прокуратури міста Енергодара від 19.03.2008 р. (вих. № 31-08), в результаті перевірки, проведеної за зверненням ТОВ «Домотехніка-Норд» стосовно нанесення підприємству ОСОБА_4 та посадовими особами ВДВС Енергодарського МУЮ матеріальних збитків, встановлено, що державні виконавці ВДВС Енергодарського МУЮ, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 190 по стягненню з боржника ОСОБА_4 на користь стягувачів суми боргу, 18.09.2007 р. арештували та описали майно боржника ОСОБА_4 Серед описаного майна було п’ять холодильників «Норд» (ДХ-239-7-020 № 0678 70723020047 018; ДХ-244-010 № 1528 70707020164 015; ДХ-241-410 № 1545 70525020001 010; ДХ-241-710 № 1548 70627010002 018; ДХ-431-7-010 № 086270710170167 014) (арк. справи 92).
Під час розгляду даної справи, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, Запорізьким апеляційним господарським судом ухвалою від 22.10.2009 р. було витребувано від ВДВС Енергодарського міського управління юстиції відомості щодо описаного майна (холодильників НОРД) боржника ФОП ОСОБА_4, за період з липня 2007 р. по теперішній час, з вказівкою марки та номерів холодильників.
На запит суду ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області листом від 27.10.2009 р. (вих. № 20393) було повідомлено, що 18.09.2007 р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувачів боргу, державним виконавцем було описане й арештоване майно боржника, зокрема, холодильники NORD:
ДХ-239-7-020 № 0678 70723020047 018;
ДХ-244-010 № 1528 70707020164 015;
ДХ-241-410 № 1545 70525020001 010;
ДХ-241-710 № 1548 70627010002 018;
ДХ-431-7-010 № 0862 70710170167 014,
які були реалізовані Запорізькою регіональною філією ПП «Український правовий консалтинг» 25.02.2008 р., що підтверджується протоколом № 8/800004 проведення аукціону з реалізації арештованого майна. Копії Акту опису й арешту майна від 18.09.2007 р. з додатком та Протоколу № 8/800004 проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 25.02.2008 р. додано до листа ВДВС (арк. справи 105-108).
При цьому слід зауважити, що саме такі моделі холодильників НОРД, які відображені в Акті опису й арешту майна від 18.09.2007 р. ( ДХ-239-7-020; ДХ-244-010; ДХ-241-410; ДХ-241-710; ДХ-431-7-010), були поставлені позивачем відповідачу за накладною № 2301 від 12.07.2007 р., отримання Товару за якою останній заперечує.
Разом з тим, з огляду на посилання заявника на відсутність доказів того, що холодильники, які були описані й арештовані ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області під час здійснення виконавчих дій, отримано відповідачем саме від ТОВ «Домотехніка-Норд» (позивача у справі), та твердження заявника, що вилучені в нього виконавчою службою холодильники були отримані ФОП ОСОБА_4 від інших постачальників кілька років тому, на підставі ст. 38 ГПК України, судом апеляційної інстанції було витребувано від АТ «Норд» відомості щодо дати виготовлення холодильників, які зазначені в Акті опису й арешту майна серія АА № 846528 від 18.09.2007 р. (НОРД: ДХ-239-7-020 № 0678 70723020047 018; ДХ-244-010 № 1528 70707020164 015; ДХ-241-410 № 1545 70525020001 010; ДХ-241-710 № 1548 70627010002 018 та ДХ-431-7-010 № 0862 70710170167 014), і зобов’язано АТ «Норд» повідомити суду, кому зазначені холодильники були направлені для подальшої реалізації.
Листом від 11.11.2009 р. (вих. № 7390) АТ «НОРД» повідомило апеляційному суду наступне:
холодильник НОРД ДХ-239-7-020 № 0678 70723020047 018 виготовлено 23.06.2007 р. та відвантажено ТОВ «Домотехніка-Норд» – 23.06.2007 р.;
холодильник НОРД ДХ-244-010 № 1528 70707020164 015 виготовлено 07.07.2007 р. та відвантажено ТОВ «Домотехніка-Норд» – 07.07.2007 р.;
холодильник НОРД ДХ-241-410 № 1545 70525020001 010 виготовлено 25.05.2007 р. та відвантажено ТОВ «Домотехніка-Норд» – 25.05.2007 р.;
холодильник НОРД ДХ-241-710 № 1548 70627010002 018 виготовлено 27.06.2007 р. та відвантажено ТОВ «Домотехніка-Норд» – 27.06.2007 р.;
холодильник НОРД ДХ-431-7-010 № 0862 70710170167 014 виготовлено 10.07.2007 р. та відвантажено ТОВ «Домотехніка-Норд» – 10.07.2007 р. (арк. справи 113).
Таким чином, дані АТ «НОРД» щодо виробництва та подальшої реалізації продукції, яка знаходилась у відповідача та була вилучена виконавчою службою, свідчать, що холодильники, які були описані й арештовані ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області у ФОП ОСОБА_4 під час здійснення виконавчих дій 18.09.2007 р. (ДХ-239-7-020 № 0678 70723020047 018; ДХ-244-010 № 1528 70707020164 015; ДХ-241-410 № 1545 70525020001 010; ДХ-241-710 № 1548 70627010002 018; ДХ-431-7-010 № 0862 70710170167 014), виготовлено АТ «НОРД» протягом травня-липня 2007 року та передано на реалізацію ТОВ «Домотехніка-Норд».
При цьому колегією суддів враховується, що ТОВ «Домотехніка-Норд» є єдиною юридичною особою, яка має виключне та ексклюзивне право продавати продукцію виробництва АТ «НОРД». Зазначене підтверджується листом АТ «НОРД» від 20.01.2010 р. (за підписом генерального директора підприємства А.Н. Горіна), згідно з яким АТ «НОРД» засвідчено, що в період з 2005 р. по теперішній час ТОВ «Домотехніка-Норд» має повноваження на реалізацію товару виробництва АТ «НОРД» на правах ексклюзивного дистриб’ютора, та підтверджено, що ТОВ «Домотехніка-Норд» є єдиною організацією, якій АТ «НОРД» надає товари власного виробництва для подальшого збуту і реалізації як на території України, так і за її межами (арк. справи 122).
Згідно пояснень представника позивача, наданих суду апеляційної інстанції, володіння ексклюзивним правом на реалізацію продукції виробництва АТ «НОРД» зумовлює той факт, що холодильники НОРД могли бути придбані лише у позивача або його клієнтів. За наявною у позивача інформацією, отриманою від торгових менеджерів в Запорізькій області, з клієнтами ТОВ «Домотехніка-Норд» у відповідача відносин не було.
Заперечуючи проти тверджень позивача, що ФОП ОСОБА_4 не придбавав та не мав змоги придбати продукцію АТ «НОРД» у інших осіб, відповідач посилається на записи в Книзі обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_4 про реалізацію продукції АТ «НОРД» та на накладні про відпуск товару № 48600 від 10.08.2006 р., № П01U-188 від 12.07.2006 р., які, нібито, свідчать про отримання відповідачем у 2006 р. продукції (побутової техніки) виробництва АТ «НОРД» від ПП «Таран» та від ЗАТ «Світ Електроніки» (копії накладних надано представником відповідача в судовому засіданні 18.03.2010 р.).
Надані відповідачем документи судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, Книга обліку придбаного та реалізованого товару не відповідає вимогам достовірності та доброякісності джерела доказу, адже ведеться відповідачем самостійно і має звітний характер, а не силу документу первинного обліку, а по-друге, з оформлених в односторонньому порядку накладних № П01U-188 від 12.07.2006 р. та № 48600 від 10.08.2006 р. не вбачається, що зазначений в них товар ФОП ОСОБА_4 був отриманий.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вилучені виконавчою службою у ФОП ОСОБА_4 холодильники НОРД, згідно даних обліку АТ «НОРД», були вироблені саме у 2007 році та передані на реалізацію саме ТОВ «Домотехніка-Норд». Доказів придбання товару виробництва АТ «НОРД», 2007 року випуску, у інших постачальників у 2007 році (в період виникнення правовідносин сторін щодо спірної поставки, а також проведення вищезгаданих виконавчих дій органами ВДВС) відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо належності такого доказу, як накладні № 2301 від 12.07.2007 р., № 2647 від 20.07.2007 р. та рахунки № 281 від 12.07.2007 р., № 440 від 20.07.2007 р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пояснень представника позивача, наданих суду апеляційної інстанції, різниця у реквізитах документів викликана тим, що під час поставки дійсно було ушкоджено один холодильник, який відповідач відмовився прийняти, що призвело до необхідності виправлення та складання дублікату документів. Наполягає, що оригінали накладних (№ 2301 від 12.07.2007 р. та № 2647 від 20.07.2007 р.), які згодом були втрачені, надавались судді для огляду при розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами.
За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору місцевий господарський суд, скориставшись наданим йому ГПК України правом, витребував, зокрема, від позивача, в т.ч. оригінали документів в обґрунтування позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи та враховуючи суперечливість доводів відповідача, підстав вважати, що оригінали накладних № 2301 від 12.07.2007 р., № 2647 від 20.07.2007 р. та рахунків № 281 від 12.07.2007 р., № 440 від 20.07.2007 р. суду першої інстанції не надавались, що позивач навмисно ухиляється від надання їх оригіналів в суді апеляційної інстанції, а також, що вищезазначені накладні та рахунки є, як вказує відповідач, підложними, колегія суддів не вбачає.
Слід відзначити надуманість доводів заявника про відсутність в нього обов’язку оплатити отриманий від позивача товар. Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов’язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.
Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов’язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів погоджується з правомірністю та доведеністю заявлених ТОВ «Домотехніка-Норд» позовних вимог і вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 945,36 – 3% річних (нарахованих на заборгованість за накладною № 2301 від 12.07.2007 р. – за період з 03.08.2007 р. по 19.01.2009 р. та за накладною № 2647 від 20.07.2007 р. – за період з 11.08.2007 р. по 19.01.2009 р.) заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Не знаходить свого підтвердження посилання заявника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ТОВ «Домотехніка-Норд» надійшла до господарського суду Запорізької області 02.03.2009 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 р. було порушено провадження у даній справі і призначено її до розгляду на 31.03.2009 р.
Судове засідання 31.03.2009 р. відбулось за участю представника позивача та відповідача, який особисто представляв свої інтереси. У зв’язку з тим, що письмовий відзив на позовну заяву відповідачем надано не було, та враховуюче заявлене ФОП ОСОБА_4 усне клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.04.2009 р.
В судове засідання 21.04.2009 р. відповідач не з’явився, письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.
У зв’язку з цим ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 29.04.2009 р.
29.04.2009 р. відповідач в судове засідання знов не з’явився, письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Натомість, до господарського суду Запорізької області надійшло письмове клопотання від імені відповідача (телеграма від 27.04.2009 р.) про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.04.2009 р., на більш пізній час (після 12.05.2009 р.), у зв’язку з його хворобою.
Господарський суд, з урахуванням приписів ст. 69 ГПК України, на підставі ст. 77 ГПК України задовольнив вказане клопотання відповідача частково і відклав розгляд справи на 05.05.2009 р. (тобто, на останній день встановленого ГПК України процесуального строку вирішення спору). При цьому ухвалою від 29.04.2009 р. відповідача було зобов’язано: з’явитися до позивача і провести звірку розрахунків, акт звірки сторін надати в судовому засіданні 05.05.2009 р.; надати докази про хворобу, яка перешкоджала явці в судове засідання 29.04.2009 р. Також відповідачу було роз’яснено, що судом не вимагається обов’язкова особиста участь відповідача в судовому засіданні 05.05.2009 р., але відповідач не позбавлений права звернутися для захисту своїх інтересів до адвоката чи юриста, який може представляти його інтереси в судовому засіданні 05.05.2009 р. Судом акцентовано увагу відповідача на тому, що строк вирішення спору у справі, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, спливає 05.05.2009 р.
Ухвалу суду від 29.04.2009 р. про відкладення розгляду справи було надіслано на адреси сторін 30.04.2009 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені статтею 87 ГПК України.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Факт отримання цієї ухвали відповідачем не заперечується, а також підтверджується його фактичною участю в судовому засіданні 31.03.2009 р.
Таким чином, відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений господарським судом про час і місце слухання справи. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, письмовий відзив на позов та докази в його обґрунтування суду не надав, жодним чином не спростував доводи позивача.
Колегія суддів відзначає, що саме через неподання відповідачем витребуваних документів, його неявку та враховуючи його клопотання, судом неодноразово відкладався розгляд справи. Зважаючи на дату відправлення ухвали про відкладення від 29.04.2009 р. (30.04.2009 р.) та нормативні строки пересилання (у межах області) простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (4 дні), колегія суддів констатує, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений господарським судом в т.ч. і про час і місце останнього судового засідання. Проте, вимоги суду він так і не виконав, 05.05.2009 р. в судове засідання знов не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, так і не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову.
Виходячи з положень ст.ст. 75, 77 ГПК України, розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування рішення господарського суду.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Дана справа розглядалась місцевим господарським судом протягом 2-х місяців. По справі відбулось 4 судових засідання, у першому з яких відповідач був присутнім особисто.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку подальше відкладення розгляду справи було неможливе через закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору та відсутність відповідного двостороннього клопотання про його продовження (треба додатково зауважити, що відповідач (або його адвокат), направивши 27.04.2009 р. телеграмою до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, будучи обізнаний про тривалість процесуальних строків розгляду господарських спорів та про сплив найближчим часом відповідного строку у даній справі, не подав навіть односторонньої заяви про продовження строку вирішення спору).
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.
Посилання заявника (відповідача) на те, що він не зміг з’явитися в судове засідання 29.04.2009 р. у зв’язку із находженням на лікарняному, не приймаються колегією суддів до уваги.
З моменту порушення провадження у справі до дати останнього судового засідання, в якому судом було прийнято рішення, сплив значний проміжок часу (два місяці).
Перебування на лікарняному відповідача та його адвоката не могло бути перешкодою відповідачу для підготовки та направлення суду письмового відзиву на позов та доказів в обґрунтування своїх заперечень (при наявності таких) протягом цього часу.
Всі вищенаведені обставини в сукупності дають підстави для висновку про недобросовісність та недбалість відповідача як учасника процесу, відсутність з його боку поваги до суду та іншої сторони у справі.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.
Жодних порушень процесуального права, визначених статтею 104 ГПК України у якості підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, заявником в своїй апеляційній скарзі не зазначено, їх наявність не доведено.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (м. Енергодар Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2009 р. у справі № 3/53/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.