ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 700/76/18

провадження № 61-3335 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року в складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області та просив визнати протиправним і скасувати рішення конкурсної комісії в частині про недопущення до участі в другому турі конкурсного відбору ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам, оформлене протоколом № 1 від 18 серпня 2016 року; визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії в частині про визнання переможцем конкурсу й призначення на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» відділу культури Лисянської РДА ОСОБА_2 , оформлене протоколом № 2 від 22 серпня 2016 року; визнати протиправним та скасувати наказ відділу культури про призначення ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури».

Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2016 року відділ культури Лисянської РДА оголосив конкурс на посаду директора районного будинку культури, й ОСОБА_1 подав до відділу культури Лисянської РДА заяву про участь у конкурсі та документи, визначені законом,

Після ознайомлення з документами конкурсна комісія визнала позивача таким, що не відповідає кваліфікаційним вимогам добору, та не допустила його до другого туру конкурсу в зв`язку з відсутністю в кандидата вищої освіти.

ОСОБА_1 вважав, що дане рішення є незаконним, оскільки він має початкову вищу освіту за кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст і понад 39 років працює в сфері культури.

Ухвалою Звенигорського районного суду Черкаської області від 14 червня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року позов задоволено:

- скасовано рішення конкурсної комісії для проведення конкурсного добору на посади директора комунального закладу «Лисянський районний історичний музей імені Т. Г. Шевченка» та директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» відділу культури Лисянської райдержадміністрації в частині недопущення до участі в другому турі відбору на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» ОСОБА_1 в зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам, оформлене протоколом № 1 від 18 серпня 2016 року;

- скасовано рішення конкурсної комісії для проведення конкурсного добору на посади директора комунального закладу «Лисянський районний історичний музей імені Т. Г. Шевченка» та директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» відділу культури Лисянської райдержадміністрації в частині про визнання переможцем конкурсу і призначення на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» відділу культури Лисянської РДА ОСОБА_2 , оформлене протоколом № 2 від 22 серпня 2016 року;

- скасовано наказ № 13-к від 23 серпня 2016 року «Про призначення керівників структурних підрозділів, як переможців конкурсу» в частині призначення ОСОБА_2 на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури»;

- визнано недійсним контракт від 23 серпня 2016 року, укладений між керівником закладу культури - директором комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» ОСОБА_2 і відділом культури Лисянської РДА.

Суд першої інстанції виходив із того, що середньо-спеціальна освіта, здобута позивачем ОСОБА_1 в культурно-освітньому училищі в 1974 році, відповідає диплому освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, який відповідно до чинного законодавства є початковою вищою освітою. Крім того, позивач має стаж роботи в сфері культури 39 років.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області задоволено, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що освіта позивача не відповідає вимогам про освіту для керівника закладу культури, оскільки ОСОБА_1 має початкову вищу освіту за ступенем молодший спеціаліст, що прирівнюється до ступеня молодшого бакалавра, а для зайняття посади керівника комунального закладу культури відповідно до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених наказом Мінкультури, необхідним є ступінь освіти «спеціаліст», «магістр».

Аргументи учасників справи

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що він має 39 років стажу на різних посадах у сфері культури, а тому сам по собі факт відсутності в нього вищої освіти за відповідним напрямом, не може бути підставою для відмови в допуску його до участі в конкурсі на зайняття посади директора закладу культури.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відділ культури зазначає, що відсутність вищої освіти відповідного професійного спрямування є підставою для відмови в участі в другому турі конкурсного відбору, оскільки однією з вимог до кандидата на посаду директора закладу культури є наявність повної вищої освіти.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 закінчив Канівське культурно-освітне училище, правонаступником якого є коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, за спеціальністю «Культурно-освітня робота».

Відповідно до листа Канівського коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини від 14 листопада 2016 року № 506 середньо-спеціальна освіта, здобута ОСОБА_1 в культурно-освітньому училищі в 1974 році (диплом серії НОМЕР_1 від 27 червня 1974 року), відповідає диплому освітньо-кваліфікаційного рівня «молодшого спеціаліста», який відповідно до чинного законодавства є початковою вищою освітою.

09 липня 2016 року відділ культури Лисянської РДА оголосив конкурс на посаду директора районного будинку культури. Оголошення було оприлюднено на сайті Лисянської РДА, Лисянської районної ради та в газеті «Понад Тікичем».

Відповідно до протоколу від 18 серпня 2016 року № 2 конкурсна комісія розглянула документи, подані кандидатами на посади директора комунального закладу Лисянський районний Будинок культури, та вирішила не допустити до участі в другому турі конкурсного відбору - співбесіди кандидата ОСОБА_1 в зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам.

Згідно з протоколом від 22 серпня 2016 року № 2 конкурсна комісія визнала переможцем конкурсу на посаду директора комунального закладу «Лисянський районний будинок культури» відділу культури Лисянської РДА ОСОБА_2 .

Листом відділу культури Лисянської РДА від 07 жовтня 2016 року № 343 повідомлено Комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю ВГО «Народна рада», до якого зі скаргою звернувся позивач, що відсутність вищої освіти у ОСОБА_3 є підставою для відмови в участі в другому турі конкурсу.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до органу державної влади (відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області) про визнання протиправним та скасування його рішення щодо недолучення його до участі у конкурсі та визнання переможцем конкурсу особи і призначення її на посаду директора комунального закладу «Лисянського районного будинку культури».

В даному спорі відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, так як у даному випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади директора районного будинку культури, та органом державної влади - Відділом культури Лисянської районного державної адміністрації Черкаської області, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) висловила правову позицію про те, що спори з приводу зайняття посади керівника державного підприємства, до видання адміністративно-правового акту щодо призначення на посаду, у разі, якщо призначення на таку посаду за законодавством здійснюється міністерством, іншим органом державної влади, не є такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з положень вищезазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року

скасувати.

Провадження у справі № 700/76/18 за позовом ОСОБА_1 до відділу культури Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення комісії та скасування результату конкурсного добору на посаду - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

О. І. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук