Справа № 2а-2612 / 09
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Красний Луч Муратова Олександра Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 03 листопада 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 24 жовтня 2009 року інспектором ДПС ВДАІ м. Красний Луч Муратовим Олександром Володимировичем було складено протокол та винесено постанову ВВ № 134470 по справі про адміністративне порушення, в якому йдеться про те, що він 24 жовтня 2009 р. о 13.50 год. в м. Красний Луч Луганської області на вул. Магістральній, керуючи автомобілем Тойта-Авенсис, на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався у крайньому лівому при наявному вільному правому, чим порушив п.п. 11.2, 11.5 Правил Дорожнього руху /далі – ПДД/ і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 12 КпАП України, за що його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 500 грн. Вважає постанову неправильною і з викладеними в ній обставини не згодний, оскільки первісно рухався по вул.. магістральній по правій смузі, для здійснення маневру /обгону/, увімкнув лівий поворот і виїхав на ліву смугу для подальшого руху і перед зупинкою його відповідачем не зміг зайняти праву з двох об»активних причин: швидкість автомобіля, який рухався по правій смузі, помітно зросла, і в цьому місці на автошляху нанесена суцільна лінія горизонтальної дорожньої розмітки /лінія 1.1./, які перетинати забороняється.
Тому просить скасувати зазначену постанову про накладення на нього адміністративного штрафу, а справу – закрити.
У судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги.
Відповідач – інспектор ДПС ВДАІ м. Красний Луч Муратов Олександр Володимирович позов не визнав та пояснив, що ним під час патрулювання було зафіксовано вищезазначене порушення позивачем ПДР і складено протокол.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 був не згодний з порушенням. Факт порушення останнім ПДР підтверджується фотознімками, які він надає у якості доказа.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 11.2 ПДР – нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як умога ближче до правого краю проїзної частини, а п. 11.5 ПДР встановлює, що на дорогах, які мають дві та біле смуг для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту наліво, розвороту або для зупинки або стоянки на лівій смузі дороги з одностороннім рухом в населених пунктах, якщо це не протирічить правилам зупинки /стоянки/, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність, а саме - ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суд на підтвердження правомірності свого рішення: фотознімки, щодо яких позивач в ході судового засідання пояснював, що йому невідомо, що це за знімки, де і ким вони зроблені і на них взагалі не видно, що це за автомобіль і де він знаходиться – до того ж, в протоколі ні про які знімки не йдеться. Також як на підставу правомірності свого рішення відповідач посилається на протокол.
Позивач же, як незгодний з фактом порушення ним ПДР, надав суду такий доказ як пояснення свідка – свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 24.10.09 р. в обідню годину він дійсно перебував у якості пасажира в автомобілі під керуванням позивача – вони разом їздили до м. Красний Луч в гірнотехнічну інспекцію, адже мають ненормований робочий день і вказана інспекція, що співпрацює з ними, знаходиться там. Як водій він може підтвердити, що позивач їхав по крайній правій смузі, а потім виїхав на ліву під час обгону, після чого їх зупинив відповідач – це відбулося відразу за залізничним переїздом. Він не виходив з машини і не втручався в розмову, щоб не нашкодити позивачу.
Поясненням свідка відповідає його службовому посвідченню – місце роботи те саме, що й у позивача /а.с. /.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено у судовому засіданні правомірність прийнятого ним рішення.
Також позивачем надано і копію вищезазначеного протоколу, з якого вбачається, що його позиція щодо невизнання факту правопорушення існувала відразу.
Судом досліджено копію протоколу про адміністративне правопорушення, складений 24.10.09 року відповідачем о 14-й год. щодо позивача про порушення ним п.п. 11.2, 11.5 ПДД і притягнення до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАПУ /а.с. 5/, а також саму оскаржувану постанову серії ВВ № 134470 від 24.10.09 р., винесену відповідачем, і якою на позивача накладено стягнення за вказане порушення у вигляді штрафу у сумі 500 грн. /а.с. 4/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому, оглянувши надані фотознімки, про які взагалі не йдеться як про доказ правопорушення у протоколі, суд погоджується з позивачем щодо того, що незрозуміло, де і коли рухається його автомобіль, та яке відношення ці знімки мають до розглядуваної справи, адже, як пояснив позивач, він доволі часто буває в м. Красний Луч по роботі.
За таких обставин у суду немає підстав не довіряти позивачу, позиція якого незмінна та стабільна.
Натомість, відповідач, знаючи про невизнання своєї провини позивачем під час накладення на нього адміністративного стягнення та під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення ст. 256 КпАП України, яка визначаючи вимоги до протоколу, передбачає, крім іншого, в протоколі і інші відомості, необхідні для вирішення справи – такі відомості у протоколі, крім самої постанови, відсутні.
Таким чином, суд оцінюючи у сукупності як пояснення позивача, пояснення свідка, так і протокол про адмінправопорушення та саму оскаржувану постанову, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже суд вважає, що позивач надав докази того, що ним не порушувалися Правила дорожнього руху у частині порушення правил проїзду перехресть.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень : залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому, враховуючи, що суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову, а справу закрити.
Щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, то згiдно ст. 288 ч. 1 п.п. 3 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом, а ст. 289 КпАП України передбачено десятиденний строк з дня винесення постанови, і в разу пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/, правомочною розглядатися скаргу – цей строк позивачем не пропущений.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Красний Луч Муратова Олександра Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ВВ № 134470 від 24.10.09 р, винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Красний Луч Муратовим Олександром Володимировичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 500 грн., а справу закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова