Справа № 2а-1726 / 09
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до старшого ІДПС УДАІ України в Луганській області Савчука Олександра Сергійовича про визнання незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 22 червня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 10 червня 2009 року його відповідачем було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення п.п. 15.9 Правил дорожнього руху /далі – ПДР/, з чим він не згодний, адже не скоював зупинку транспортного засобу в забороненому місці; під час проїзду перехрестя він керувався п. 16.3 ПДР, де сказано, що у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по дорозі, що пересікається, водій повинен зупинити транспортний засіб перед світлофором так, що бачити його сигнали, а якщо вони відсутні, перед краєм проїзної частини, так , що не утворювати перешкоди для руху пішоходів – так він і робив; відповідач не зібрав фактичних даних, на підставі яких у встановленому законом порядку повинно встановлюватися наявність адмінправопорушення.
Тому просить скасувати зазначену постанову.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та пояснив, що 10.06.09 р. о 16.50 год. на вул. Фрунзе у м. Луганську він, керуючи автомобілем ГАЗ-3110550Г, реєстраційний номер НОМЕР_1, наблизившись до перехрестя, продовжив рух прямо, переїжджаючи трамвайні путі, виїхав на середину перехрестя, де зупинився на червоне світло; у цей час справа почали рух транспортний засоби на зелене світло у своєму напрямку, що перешкоджало продовженню руху транспортним засобам, які знаходилися на перехресті у заданому напрямку. Вважає, що не порушував ПДР, адже він не зупинявся на перехресті.
Відповідач – старший інспектор ДПС УДАІ України в Луганській області Савчук Олександр Сергійович, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання для допиту його у порядку судового доручення відповідним адміністративним судом за місцем його знаходження не з»явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у цій доказів.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а провадження у цій справі відрито 01 липня 2009 року.
Таким чином, суд, вислухавши позивача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, принципами адміністративного судочинства, є верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з»ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов»язковість судових рішень, а згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Позивач, не визнаючи свою провину і заперечуючи проти винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, надав суду копію протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ № 438672, складений 10.06.09 р. о 16.57 год. відповідачем, про те, що позивач 10.06.09 р. о 16.50 год. у м. Луганськ, керуючи автомобілем ГАЗ-3110550Г, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку на перехресті, чим порушив п.п. 15.9 ПДД /а.с. 4/, і за що його постановою відповідача від 10.06.09 р. на підставі ч. 1. ст. 122 КпАП України піддано адміністративному стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. /а.с. 5/, і з тексту протоколу вбачається, що відразу на момент складення протоколу позивач ОСОБА_1 не визнавав свою провину, про що зазначив в протоколі, одночасно вказавши, що правил дорожнього руху не порушував, з протоколом не згодний /а.с. 4/.
На підтвердження незаконності дій відповідача щодо піддання його адміністративному стягненню позивач надав фотознімки дільниці місцевості з перехрестям, щодо зупинки на якому йдеться/ а.с. 7-10/, за допомогою яких обґрунтовує не порушення ним ПДР.
Така позиція позивача існувала відразу – про це він вказує і в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено відповідачем безпосередньо на місці /а.с. 4/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому судом оглянуто і фотознімки, зроблені позивачем, і з яких також вбачається, що в оспорюваній ситуації позивач повинен був керуватися саме п. 16.3 ПДР, на який він посилається.
За таких обставин у суду немає підстав не довіряти позивачу, позиція якого незмінна та стабільна.
П.п. 15.9 ПДД встановлює заборону зупинки на певних ділянках, у тому числі, і на перехрестях та ближче 10 м від краю проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за виколюченням зупинки для надання переваги у русі та зупинки напроти бокового проїзда та Т-образних перехрестях, де є сплошна лінія розмітки або роздільна полоса.
Натомість, відповідач, позиція якого по справі суду невідома, знаючи про невизнання своєї провини позивачем під час накладення на нього адміністративного стягнення та під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення ст. 256 КпАП України, яка визначаючи вимоги до протоколу, передбачає, крім іншого, в протоколі і інші відомості, необхідні для вирішення справи – такі відомості у вигляді даних про свідків хоча і є, але їх пояснення відсутні.
Таким чином, суд оцінюючи у сукупності як пояснення позивача, допитаного у якості свідка, фото, так і протокол про адмінправопорушення та саму оскаржувану постанову, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже суд вважає, що позивач надав докази того, що ним не порушувалися Правила дорожнього руху у частині зупинки на перехресті.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень : залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому, враховуючи, що суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне задовольнити його вимоги та скасувати оскаржувану постанову, а справу закрити.
Щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, то згiдно ст. 288 ч. 1 п.п. 3 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом, а ст. 289 КпАП України передбачено десятиденний строк з дня винесення постанови – цей строк позивачем не пропущений, адже 22.06.09 р. – перший робочий день після сплину 10-денного строку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 15.9 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого ІДПС УДАІ України в Луганській області Савчука Олександра Сергійовича про визнання незаконним та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову АГ № 438672, винесену старшим інспектором ДПС УДАІ України в Луганській області Савчуком Олександром Сергійовичем 10.06.09 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 255 грн., а справу закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова