Справа № 2а-599 / 09
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_2 до старшого інспектора дізнання ВДАІ м. Свердловськ Луганської області Красовського Віталія Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 27 березня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 17 березня 2009 року о 15.55 год. він, керуючи автомобілем «ФОРД-Транзит330м» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись о вул. Енгельса м. Свердловськ зі швидкістю 30 км/год, під»їзжаючи до перехрестя вул. Енгельса-пл. Героїв м. Свердловськ, почав рух через перехрестя на зелений сигнал світлофору, який дозволяє рух, а коли проїхав до середини перехрестя, увімкнувся жовтий сигнал, який забороняє рух, але він, керуючись п. 8.11 Правил дорожнього руху /далі – ПДР/, продовжив рух. Одразу після проїзду перехрестя його було зупинено інспектором ВДАІ с. Свердловськ Красовським В.В. та складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову ВВ № 081059, в якій зазначено, що він, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофору – жовтий, чим порушив п.п. 8.7.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України і за що його піддано адміністративному стягнення у вигляді штрафу у розмірі 550 грн.
Вважає постанову неправильною, оскільки він почав рух на зелене світло, а і відповідно до п. 8.11 ПДР /водії, які у разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху/.
Таким чином, оскільки він діяв відповідно до ПДР і не порушив їх, тому просить скасувати зазначену постанову.
У судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_1 - підтримують позовні вимоги та пояснили додатково, що відповідач не надав суду переконливих доказів скоєння позивачем оскаржуваного правопорушення, до того ж, вказаний випадок мав місце на перехресті вул. Енгельса-Пл.Дружби, а не Героїв, як помилково вказано у заяві.
Відповідач – старший інспектор дізнання ВДАІ м. Свердловськ Луганської області Красовський Віталій Васильович, допитаний у порядку судового доручення за місцем свого знаходження, позов не визнав та пояснив, що позивач у вказаних місці та часі проїхав світлофор на жовтий сигнал світлофору, що він зафіксував на власну відеокамеру «Панасоник». Позивач був відразу не згодний з порушення, і він роз»яснив йому право на оскарження постанови, копії якої та протокол він відразу вручив тому /а.с. 22/.
Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши протокол допиту відповідача, докази по справі, вважає позов як такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, принципами адміністративного судочинства, є верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з»ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов»язковість судових рішень, а згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Позивач, не визнаючи свою провину і заперечуючи проти винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, надав суду копію протоколу про адміністративне правопорушення 101314, складений 17.03.09 р. о 16-й відповідачем, про те, що позивач 17.03.09 р. в 15.55 год. на вул. Енгельса-Пл. Дружби проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофору жовтого кольору, чим порушив п. 8.7.3 ПДР /а.с. 4/, і копію постанови ВВ № 081059 від 17.03.09 р., якою за вказане порушення його піддано адміністративному стягнення у вигляді штрафу у розмірі 550 грн. /а.с. 5/, і з копії вказаного протоколу вбачається, що відразу на момент його складення позивач ОСОБА_2 не визнавав свою провину, про що зазначив в протоколі, одночасно вказавши, що виїхав на світлофор зеленого кольору, а завершив на жовтий, тому з порушенням не згоден.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суд на підтвердження правомірності свого рішення: відеозйомку, щодо якої позивач в ході судового зсідання, пояснив, що взагалі не зрозуміло чий це автомобіль, де саме його знято і про яке порушення, якщо воно є, йдеться.
Тому на підтвердження незаконності дій відповідача щодо піддання ОСОБА_2 адміністративному стягненню за клопотанням останнього у справі було призначено автотехнічну експертизу, на вирішення якої ставилися питання про відповідність дій позивача вимогам ПДР у даній дорожній обстановці та про наявність у позивача можливості у даній дорожній обстановці зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР і яким чином це зробити /а.с. 30/.
Враховуючи вихідні дані для зазначеної експертизи /відеозапис, зроблений відповідачем, і на який той посилається/, 16.09.09 р. експерт повідомив суду про неможливість дати висновок /а.с. 35/.
Також відповідачем надані суду пояснення інспектору дізнання ВДАІ з обслуговування м. Свердловськ Петрика Н.І. /а.с. 14/ та самого відповідача Красовського В.В. /а.с. 15/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому суд, дослідивши всі докази у сукупності доходить висновку про те, що відповідачем не доведено у судовому засіданні правомірність прийнятого ним рішення і погоджується з позивачем щодо того, що надані суду фотознімки незрозумілі /де, коли, ким вони зроблені, який на них автомобіль і що порушення зафіксоване/, а так само відповідачем не зазначено в протоколі про такий доказ як пояснення свого співробітника і не надані відомості, що ця службова особа була присутня в силу виконання своїх службових обов»язків у вказаному вище місці.
Крім того, відповідач, знаючи відразу про невизнання своєї провини позивачем під час накладення на нього адміністративного стягнення та під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення ст. 256 КпАП України не зазначив, як йшлося вище, про існування свідків.
За таких обставин у суду немає підстав не довіряти позивачу, позиція якого незмінна та стабільна.
П.п. 8.7.3 ПДР визначає значення сигналів світлофору і встановлює певні обмеження щодо проїзду світлофору, але оскільки відповідачем не вказано в протоколі, який саме підпункт порушено відповідачем, то суд позбавлений можливості у цьому разі обговорювати, про яке саме порушення йдеться і яка відповідальність пердбачена КпАП України у цьому разі.
Тому суд доходить висновку про неправомірність дій відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому, враховуючи, що суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову, а справу закрити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого інспектора дізнання ВДАІ м. Свердловськ Луганської області Красовського Віталія Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову ВВ № 081059, винесену старшим інспектором дізнання ВДАІ м. Свердловськ Луганської області Красовським Віталієм Васильовичем 17.03.09 р. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 550 грн., а справу закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова