Справа № 2а-944 / 10
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: судді Назарової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про дій незаконними та зобов’язання виплатити підвищення пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
04 березня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі про визнання дій незаконними та зобов’язання виплатити підвищення пенсії як дитині за період з 01.01.09 до 31.12.09 р., виходячи із законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком на відповідні періоди; також просить поновити йому пропущений строк для звернення до суду.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і має статус «дитини вiйни» у зв’язку з чим, у вiдповiдностi до ст. 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни», проте у 2009 році розмір цього підвищення є значно меншим, ніж передбачено вказаним законом. З цього приводу він звертався до УПФУ в Антрацитівському районі, у чому йому було відмовлено. Вважає такі дії відповідача щодо невиплаті йому цих підвищень до пенсії протиправними, оскільки на цей час 30 відсотків мінімальної пенсії за віком складає інші суми, ніж ті, які йому фактично сплачує відповідач і змушує звертатися до суду.
Тому просить визнати дії УПФУ в Антрацитівському районі щодо невиплати йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року незаконними та зобов»язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з урахуванням плачених сум за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.
В судове засідання позивач не з’явився та просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення проти позову та просив суд розглядати справу за його відсутності.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 06 квітня 2010 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 14.03.06 року /а.с. 5/.
Відповідно до ст. 58 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.04, чинним у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Отже, суд погоджується із позивачем щодо того, що нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виплата соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, та підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у 2009 році позивачу зроблена не була.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.09 року, сплачується пiдвищення до пенсiї у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, а повинні провадити виплати у розмiрi 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за віком, а тому суд вважає відмову ПФУ у Антрацитівському районі в проведенні перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірною.
Крім того, суд вважає за необхідне визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року незаконними та зобов’язати УПФУ в Антрацитівському районі зробити нарахування та виплату йому тайного підвищення за вказаний період.
Щодо строків звернення до суду, то згiдно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлено рiчний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюсться з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв; а згiдно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адмiнiстративного суду є пiдставою для вiдмови у задоволеннi адмiнiстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторiн.
Позивач, ставлячи питання про поновлення строку свого звернення до суду, вказує, що є людиною похилого віку і погано почувається, до того ж, звернувся у січня 2010 р. із заявою до відповідача про перерахування підвищення до пенсії відповідно до вимог Закону, тобто виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до суду.
За таких обставин суд погоджується з позивачем та вважає причину пропуску строку за період з 01.01.09 р. до 10.02.09 р. поважною, адже позивач дійсно є літньою, хворою людиною, а тому цей строку вважає за необхідно поновити.
Також суд відповідно до вимог ст. 94 КАСУ стягує повністю повернення судових витрат з Державного Бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.06 року № 489-V, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум»,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про дій незаконними та зобов’язання виплатити підвищення пенсії як дитині війни задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Антрацитівського
Міськрайонного суду: М.В. Назарова