Справа № 2а-934 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Антрацитівського району Криворотова Олексія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 03 березня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 27 лютого 2010 року приблизно о 8.40 год. він, керуючи автомобілем «ВАЗ-21114» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі Старобільськ-Луганськ-Донецьк, та на виїзді із с. М.Миколаївка Антрацитівського району його наздогнав автомобіль ВАЗ-2170, номерний знак НОМЕР_1, який зробив обгін його автомобілю, при цьому з вікна автомобілю жезлом йому було вказано зупинитися. Після зупинки автомобілів з останнього вийшов інспектор ДПС ВДАІ обслуговування Антрацитівського району Криворотов Олексій Володимирович та останнім був складений протокол та винесена постанова по справі по адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що він 27.02.10 р. о 8.40 год. на автодорозі Старобільськ-Луганськ-Донецьк, 152 км, керуючи автомобілем, скоїв обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю та не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п. 14.6, дод. 34 /1.1/ Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 21 ст. 122 КпАП України і за що його піддано штрафу у розмірі 500 грн. З такими висновками відповідача він не згодний і відразу зазначав про це в протоколі, оскільки в дійсності він на зазначеній автодорозі у напряму м. Луганськ, коли вже проїхав перехрестя вказаної автодороги з автодорогою на м. Петровське, здійснив обгін автомобілю, який рухався з меншою швидкістю, проте на прямій ділянці дороги, обмеженою оглядовості не було. До того ж, на тій ділянці дороги відсутня розмітка, передбачена розділом 34 п. 1.1. здійснив обгін на прямій ділянці дороги, обмеженої оглядовості не було – оглядовість була понад 300 м.
Відповідачем було порушено вимоги в частині невідповідності часу та місця складення протокол та постанови про адмінправопорушення, адже в протоколі вказано, що його складено о 08.50 год. та постанову винесено о 9-й на 152 км автодороги Старобільськ-Луганськ-Донецьк, що відповідає виїзду з с. Іванівна Антрацитівського району, а насправді протокол та постанова були складені на виїзді з с. мало миколаївка Антрацитівського району, і патрулював інспектор не на службовому автомобілі.
Тому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 27.02.10 р., а провадження – закрити.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та додатково пояснив, що коли його зупинили, то відповідач, то він відмовився дивитися відео, це може бути фотомонтаж.
Відповідач – інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Антрацитівського району Криворотов О.В., будучи сповіщеним належним чином про дату, час і місце розгляду справи, до судового засіданні не з»явився, і тому суд розглядає справі відповідно до п. 4 ст. 128 КАСУ, яка передбачає як наслідок неприбуття відповідача - суб»єкту владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття можливість розгляду справи не відкладаючи і вирішення її на підставі наявних в ній доказів.
Проте відповідно до ч. 4 ст. 128 КАСУ у разі неприбуття відповідача - суб»єкту владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причини або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляду справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Тому суд вважає за можливе розгляду справу саме таким чином, при цьому беручи до уваги, що відповідач в ході підготовки справи до судового розгляду не визнавав позов, про що надав пояснення, в яких зазначає, що 27.02.10 р. ніс патрулював і ним було виявлено факт порушення п. 14.6, дод. 34 /1.1/ ПДР позивачем, який скоїв обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, не виконавши умови дорожньої розмітки 1.1. – пересік «сполошну», обогнав декілька автомобілів в кінці підйому, де зона видимості була меншою, ніж допустима дод.34 /1.1/. Зафіксував вищевказане порушення відео зйомкою, приблизьмо за 7 км, вони обігнали ОСОБА_1, вийшли з автомобілю та жезлом зупинили його. Під час складення протоколу порушник відмовлявся надати свої документи, не визнав свою провину та відмовлявся підписувати протокол. Неправильність місця складення протоколу, на що посилається позивач як на свою невинність, не звільняє його від відповідальності за порушення, яке зафіксовано на відео-. Просить у задоволення позову відмовити.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 14.6 /г/ ПДД обгін заборонено в кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших дільницях доріг з обмеженою оглядовістю або в умовах недостатньої оглядовості, а п.п. 1.10 дає поняття обмеженої оглядовості як оглядовість дороги у напрямку руху, яку обмежено геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об»єктами, а також транспортними засобами, а недостатньої видимості як видимість дороги у напрямк руху менш ніж 300 у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду та інше; розділ «Дорожня розмітка» п. 1.1. дає визначення – вузька сплошна лінія – роздяліє транспортні потоки противположних спрямувань і визначає межі полос руху на дорогах, визначає межі проїзної частини,на які в»їзд заборонений, визначає межі місьць стоянки транспортних засобів і край проїзної частни доріг, не віднесених по умовах руху до автомагістраль, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України, а саме - встановлює відповідальність за порушення водіями правил обгону та ч. 1ст. 122 КпАП України – порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Судом у судовому засіданні досліджено копію протоколу серії ВВ № 187931, який складено відповідачем 27.02.10 р. о 08.50 год. автодорога Старобільськ-Луганськ-Донецьк, 152 км, про те, що позивач 27.02.10 р. о 08.40 год. у казаному місці, керуючи автомобілем НОМЕР_3, скоїв обгін на ділянці дороги з обмеденою оглядовістю та не виконав вимог дорожньої розмітки /1.1, чим порушив п.п. 14.6, дод. 34 /1.1/ ПДР /а.с. 5/.
З протоколу, вбачається, що на час його складення ОСОБА_1 вказував, що з протоколом був не згодний без вказівки причини /а.с. 5/.
Вказане порушення відображено і в оскаржуваній постанові серії ВВ № 332212 від 27.02.10 р. про накладення на позивача штрафу за ст. 122 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 500 грн. /а.с. 4/.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Що ж до відповідача, то заперечуючи проти позову, він як на доказ правомірності прийнятого ним рішення посилається на відеозйомку, зроблену ним 27.02.10 р., яку оглянуто судом і позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому суд, оцінюючи надану відповідачем відеозйомку, доходить висновку про допустимість та відносимість його як доказу по справі, адже на зйомці чітко вбачається вищезазначений автомобіль, який дійсно скоює обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, до того ж, видно, що автомобіль пересікає сполошну лінію.
Позивач, оцінюючи вищезазначений доказ, по-іншому трактує відтворювані події та стверджує, що дійсно зафіксовано його машину, але не видно, хто саме за кермом; коли ж на зйомці видно його розмову, то, можливо, це монтаж; а, крім цього, пояснює, що йому ніщо не заважало обігнати інший автомобіль, і це, навіть, не обгін, а об»їзд – той автомобіль рухався менше 20 км/год, і у тому місці є переривиста лінія, чим він і скористався, хоча, можливо, переривиста лінія і для другорядної дороги, яка примикає.
Проте, суд погоджується із відповідачем і вважає, що дійсно позивачем було скоєне порушення ПДР, яке і зафіксовано на відео-.
Посилання ж позивача на те, що відповідач був не на службовому автомобілі, що місце складення протоколі вказане з помилкою на 5 м, і те, що довго складали протокол, оскільки не знали, як це робити, і помилково вказано в протоколі ч. 21 ст. 122 КпАП України, не заслуговує на уваги, адже не спростовує зафіксованого правопорушення, до того ж, йдеться про скасування постанови, в якій вказано – ч. 2 ст. 122 КпАП України.
До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинс тва є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. Конституцією України, ст. ст. 2, 4, 6, 7, 17, 69-72, 159 – 163, 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1. ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, 254 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 14.6.г, 34 /1.1/ Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Антрацитівського району Криворотова Олексія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова