Справа № 2-а-854/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010  року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді           Гедз Б.М.

при секретарі                 Рущак Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни ,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 04 січня 2010 року  звернулася до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання  відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої їй щомісячної надбавки до пенсії  як дитині війни за період з 01.07.2007 по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 по 31.12.2008 року.  

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 р. дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідачем, всупереч вимог вказаного Закону, така грошова допомога у 2007-2008 рр. їй не виплачувалася. Про те, що їй не в повному обсязі виплачували спірну допомогу, дізналася лише із засобів масової інформації і відразу звернулася з позовною заявою в суд, чому просить поновити строк звернення до суду і позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на мотиви такого та змінила позовні вимоги – просить визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо невиплати в 2007 році та недоплати в 2008 році щомісячної надбавки до пенсії дітям війни  та зобов’язання нарахування і виплати недоплаченої щомісячної надбавки дітям війни до пенсії за період з 01 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 01 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., а також зазначила, що вона є особою похилого віку, постійно хворіє і не мала доступу до видань Конституційного суду України, чому просить поновити строк звернення до суду, бо вважає, що пропустила такий з поважних причин.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова проти позову заперечив та зазначив, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття „мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини, просить в позові відмовити.

              Заслухавши пояснення сторін та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.1  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни /2 вересня 1945 року/ було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,   відноситься до категорії діти війни  та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова  і отримує пенсію за віком .

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому розмірі, ніж визначено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 р. – на 19 грн.; з 1-го квітня 2007 р. – на 20,30 грн.;  з 1-го жовтня 2007 р. – на 20,55 грн.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 64 Конституції України.

Рішенням Конституційного суду України від  09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”/, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якого дітям війни /крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” і втратили чинність та положення пункту 41 розділу II  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а отже, з цього часу відновлено дію  ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від   19 грудня 2006 р.   № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. і 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Судом встановлено, що, всупереч рішенням Конституційного Суду України, Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова оспорювана позивачкою надбавка з 01 липня по 31 грудня 2007 р. не нараховувалася і не виплачувалася, а з 01 травня по 31 грудня 2008 р. нараховувалася і  виплачувалась не в повному обсязі, тому позов підлягає до задоволення.

Крім того, позивачці необхідно поновити строк для звернення до суду, оскільки вона пропустила його з поважної причини, так як є людиною похилого віку, хворіє і не мала доступу до видань Конституційного суду України.

Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, суд –

                                                                 п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду. Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня по  31 грудня 2007 року та за період з 01 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова  здійснити нарахування і виплату  ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня по 31 грудня   2007 року та за період з 01 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично отриманих нею сум надбавки.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя:

Оригінал постанови.