Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 379/122/18

провадження № 61-3493св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Великоберезянська сільська рада Таращанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру України в Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру України в Київській області про визнання права на земельну частку (пай) та виділення земельної частки в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді 2,5 га земельного паю на землях колгоспу «Прогрес», який реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (далі - КСП «Прогрес») і в липні 1995 року отримав державний акт на право колективної власності на землю.

Позивач вважала, що на день смерті матері, остання мала право на земельну частку (пай), відповідно до державного акта на право колективної власності КСП «Прогрес».

Просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) площею 2,5 умовних кадастрових гектарів на землях Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області та зобов`язати відповідачів виділити їй указану земельну ділянку (пай) в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право певної особи на земельну частку пай залежить від того, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю, а оскільки мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і лише після її смерті на підставі державного акта від 20 грудня 1995 року серії КВ 000018 згідно з рішенням Великоберезянської сільської Ради народних депутатів КСП «Прогрес» було передано у колективну власність 2 709,3 га землі, мати позивачки не отримала право на земельний пай, і, відповідно, позовні вимоги позивачки є безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що мати позивача постійно проживала в с. Велика Березянка Таращанського району та працювала у колгоспі, а КСП «Прогрес» ще у липні 1995 року отримав державний акт на право колективної власності на землю, однак через тяганину зареєстровано його було у грудні 1995 року; згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» всі члени КСП станом на 08 серпня 1995 року мають право на отримання паю; суди не взяли до уваги, що в акті серія та номер записані ручкою та не встановили коли отримано державний акт та хто включений в список.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Великоберезянська сільська рада Таращанського району Київської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки позивач знала про відсутність її матері у списках до державного акта у квітні 1997 року, коли отримала земельний сертифікат та у лютому 2007 року вже зверталася до суду з аналогічним позовом (різні відповідачі), у задоволенні якого відмовлено; державний акт на право колективної власності був виданий 20 грудня 1995 року, а право на земельну частку виникає з моменту одержання підприємством державного акта.

11 травня 2019 року до суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_2 , 1916 року народження, починаючи з 1932 року до 1957 року працювала у колгоспі «Прогрес», що в селі Велика Березянка Таращанського району Київської області, а в 1971 році вийшла на пенсію за віком (а. с. 39, 40).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22).

КСП «Прогрес»20 грудня 1995 року виданий державний акт на право колективної власності на землю, площею 2 709,3 га, а оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вона не була включена до списків членів КСП на право отримання земельного паю (а. с. 19-20).

ОСОБА_1 24 квітня 1997 року отримала на своє ім`я земельний сертифікат на земельну частку (пай) в тому ж КСП «Прогрес», з яким у позивача пов`язана трудова діяльність.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Встановивши, що мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і лише після її смерті на підставі державного акта від 20 грудня 1995 року серії КВ 000018 згідно з рішенням Великоберезянської сільської Ради народних депутатів КСП «Прогрес» було передано у колективну власність 2 709,3 га землі, у матері позивачки не виникло право на земельний пай, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що мати позивача постійно проживала в с. Велика Березянка Таращанського району та працювала у колгоспі, а КСП «Прогрес» ще у липні 1995 року отримав державний акт на право колективної власності на землю, однак через тяганину зареєстровано його було у грудні 1995 року; згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» всі члени КСП станом на 08 серпня 1995 року мають право на отримання паю; суди не взяли до уваги, що в акті серія та номер записані ручкою та не встановили коли отримано державний акт та хто включений в список, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська