Справа № 2-154/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

17 травня 2010  року                                       м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                                                                   - Борісенко Є.В.,

при секретарі                                                                            - Клімовій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (рос. ОСОБА_2) про стягнення суми боргу за договором займу,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 59947,50грн.  Свої вимоги мотивує тим, що 02.11.2006 року відповідач зайняв у нього  в борг сім тисяч п’ятсот доларів США  строком на десять днів, про що написав розписку. Дані зобов’язання відповідачем не виконані, відповідач борг не повернув. Оскільки зобов’язання відповідачем не виконано, позивач просить стягнути з нього суму боргу у розмірі    59947,50грн., яка еквівалентна 7500 доларів США, згідно  встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні  по відношенню  до долару США на час подання позовної заяви.

Позивач  у судове засідання не з’явився, але надав до суду  заяву про розгляд справи за його відсутністю, на вимогах наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.39).  

   Відповідач у судове засідання  не з’явився, про час та місце розгляду справи  був повідомлений належним чином  через   опублікування оголошень   у газетах „Кримські відомості ” за  № 86 від 08.05.2010 року та „Урядовий кур’єр ” за  № 83 від 08.05.2010 року (а.с.37,38).

Дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при  заочному розгляді  справи.  

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.  

У відповідності до ст.ст.10, 11, ч.1ст. 60 ЦПК України, обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб в межах заявлених ними вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовим розглядом встановлено, що 02.11.2006 року ОСОБА_2  зайняв  у  ОСОБА_1 грошові кошти у сумі сім тисяч п’ятсот доларів США, які зобов’язувався повернути через десять днів - до 12 листопада 2006 року. Дані зобов’язання відповідачем виконані не були,  тому позивач просить  стягнути з ОСОБА_2– 59947,50грн. з урахуванням офіційного курсу гривні  по відношенню к долару США, встановленого Національним банком України, який становить 799,300грн. за 100 доларів США.

В икладене підтверджується наявними у справі та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

-   оригінал розписки, згідно якої ОСОБА_2 зобов’язався виплатити ОСОБА_1 сім тисяч п’ятсот доларів США  протягом 10 днів до 12.11.06 року (а.с.40);

-   повідомлення Національного банку України офіційного курсу гривні  по відношенню  до долару США станом, який станом на 02.11.09 року становить 799,300грн. за 100 доларів США (а.с.6-7).  

За ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачеві розписки про позичені гроші, які ніким не оспорюються. Така форма надана договору за бажанням сторін.

За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До цього часу ОСОБА_2   прийнятті  на себе зобов’язання не  виконав, ОСОБА_1 борг не повернув, тому суд  вважає  за  необхідне  стягнути з відповідача  дотримуючись принципу диспозитивності  59947,50грн.

Дотримуючись положень статті 214 ЦПК України,  суд при ухваленні рішення вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір (державне мито) у розмірі 599,48 грн.

Ураховуючи, що позивачем у позовній заяві не були заявлені вимоги про стягнення з відповідача  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, у відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України, дане питання судом не вирішується.

На підставі ст. ст. 9, 526, 530, 1046 – 1050 ЦК України,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81,88, 169, 212-215, 224-226  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (рос. ОСОБА_2) на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором займу в сумі – 59947 (п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот сорок сім) гривень 50коп.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір (державне мито) у розмірі 599 (п’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 48коп.  

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий: