КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 324/258/17

Провадження №1-кп/319/5/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Ходька В.М., суддів Мальованого В.О., Валігурського Г.Ю., за участі секретаря судового засідання Сіляєвої Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016080320001433 від 15.11.2016 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гусарка Куйбишевського району Запорізької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, інваліда ІІІ групи, не працюючого, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21.01.2005 за ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років і 2 місяців позбавлення волі, звільнений 22.02.2007 умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців та 13 днів; вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2011 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням, іспитовий строк 1 рік; вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 20.06.2013 за ч.2 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 05.04.2016 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік та 3 дні;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олексіївка Куйбишевського району Запорізької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10.11.2010 за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням, іспитовий строк 2 роки; вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21.01.2011 за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років і 1 місяця позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням, іспитовий строк 2 роки; вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.12.2011 за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років і 3 місяців позбавлення волі, звільнений 18.10.2013 умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців і 9 днів; вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2014 за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 14.08.2016 по відбуттю покарання; вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06.12.2018 за ч.3 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відбуває покарання;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, за участі прокурора Диби Є.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Рябка Ю.М., Вараниці О.О., Лебєдєва О.В., -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачені у скоєні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто в тому, що вони своїми умисними діями вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, за наступних обставин.

Так, 14.11.2016 приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , переслідуючи злочинний прямий корисливий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, маючи корисливий мотив та мету, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, попередньо одягнувши будівельні рукавички, зайшли через ворота та проникли на територію домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .. Після цього, вказані особи підійшли до вхідних дверей в будинок та почали стукати у двері будинку. Коли на стукіт ніхто не відповів та не відчинив двері, ОСОБА_1 з метою злому дверей вдарив їх ногою, від чого вони відчинилися. Через відчиненні двері ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли в будинок та попрямували в кімнату де знаходився потерпілий ОСОБА_4 . Побачивши останнього, обвинувачені, усвідомлюючи свою значну фізичну та кількісну перевагу над потерпілим, який є особою похилого віку, та будучі впевненими, що він не вчинить їм опір з причини немічності, почали вимагати в нього грошові кошти. Після того, як ОСОБА_4 відповів нападникам про відсутність в нього грошей, ОСОБА_1 продовжуючи діяти у змові з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , взяв кухонний ніж в іншій кімнаті будинку і почав його демонструвати потерпілому та вдаряти по шафі, запевняючи останнього в реальних намірах його застосувати, чим виказав погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, при цьому нападники продовжили вимагати у потерпілого грошові кошти. При цьому ОСОБА_4 реально побоювався за своє життя, однак через відсутність в нього грошей, він їх не передав вищевказаним особам і вони покинули місце вчинення злочину.

Сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України обґрунтувала сукупністю доказів, а саме: показами обвинувачених, потерпілого і свідків, отриманих під час їх допиту, а також дослідженими документами.

Колегія суддів, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачення не підтверджене в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні вказаного злочину визнав частково та показав, що 14.11.2016 приблизно о 21 год. 30 хв., він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приїхали на таксі із м. Запоріжжя в с. Франка, Пологівський р-н, Запорізька обл., щоб розшукати його знайомого ОСОБА_5 . Прибувши в село та розрахувавшись із таксистом, вони пішли в кінець вулиці де він начебто міг жити, там стояв будинок із ввімкненим світлом, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишилися чекати на вулиці біля воріт подвір`я, а ОСОБА_2 підійшов до будинку та декілька раз постукав у двері, проте йому ніхто не відчинив і він їх вдарив легенько плечем, від чого двері відчинилися і обвинувачений зайшов в будинок у веранду та почав гукати свого знайомого на ім`я " ОСОБА_6 ", до нього назустріч вийшов дідусь і сказав, що він тут живе і його звати " ОСОБА_7 ", а ОСОБА_5 він не знає. Після цього, ОСОБА_2 зрозумівши, що помилився адресою, вирішив заволодіти коштами потерпілого щоб доїхати додому та почав їх шукати у будинку, на що господар будинку зробив йому зауваження. Потім ОСОБА_2 взяв зі столу в кухні будинку кухонного ножа та спитав у діда чи є у нього гроші, той відповів немає, на що він наказав потерпілому щоб відійшов і не заважав бо приб`є його та продовжив шукати гроші. Обвинувачений зазначив, що у потерпілого був зляканий вигляд і після цієї погрози він не заважав йому шукати гроші, проте не знайшовши грошей у будинку ОСОБА_2 зрозумів, що зробив неправильно і запропонував потерпілому випити спиртне, на що останній погодився бо був з "похмілля". Після цього ОСОБА_2 вийшов на вулицю та запросив своїх знайомих у будинок, далі вони всі разом вживали спиртне у будинку біля однієї години, у них була дружня розмова і про гроші у потерпілого ніхто не питав і про те, що трапилось більше ніхто не знав. Трохи згодом ОСОБА_2 знову почав розпитувати у потерпілого про свого знайомого, говорячи, що той наче приватний підприємець чи якийсь фермер, потім вони вийшли на двір і потерпілий рукою показав через чотири будинки де у них в селі живе приватний підприємець, але іти з ними відмовився бо в нього боліли ноги. Десь о 22 год. 40 хв. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли далі шукати ОСОБА_5 в напрямку, що вказав потерпілий, залишивши останньому пакет із спиртним, проте в тому дворі гавкали собаки і вони повернулися назад, по дорозі ОСОБА_3 від них відстав, бо йому стало зле від вжитого спиртного. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зустріли на вулиці сусідів потерпілого із палками в руках, які вимагали, щоб вони йшли звідси бо викликають поліцію, у них виникла словесна перепалка, а пізніше на автомобілі під`їхали працівники поліції, їх затримали та наділи кайданки, після цього обвинувачених показали потерпілому для впізнання та провели особистий обшук. Чи був у ОСОБА_2 при собі ніж, коли він сперечався із сусідами потерпілого та коли його затримували працівники поліції, він не пам`ятає. Вважає, що потерпілий під час слідчого експерименту міг помилитися щодо одночасного перебування всіх трьох обвинувачених в його будинку, коли він вимагав у нього гроші, бо був п`яний і сплутав послідовність подій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та в цілому підтвердив покази ОСОБА_2 , зокрема показав, що ввечері 14.11.2016. він зустрівся з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і за пропозицією останього поїхали в с. Франка, Пологівський р-н, Запорізька обл., щоб розшукати його знайомого. ОСОБА_2 не знав точної адреси проживання його знайомого, а лише приблизне розташування будинку, тому прибувши в село, вони пішли по вулиці шукати цю людину, дійшовши до якогось подвір`я ОСОБА_2 пішов до будинку щоб дізнатися чи тут живе його знайомий, а він разом з ОСОБА_3 стояв на вулиці та курив сигарети, через п`ять хвилин ОСОБА_2 повернувся та запросив їх у будинок посидіти, випити спиртного. Після цього, вони всі втрьох зайшли в будинок, там дід якийсь сидів на дивані тихенько та курив сигарету, ніхто йому не погрожував і він також нічого про погрози не розповідав, вони біля одного часу розпивали спиртні напої, а потім пішли на вулицю. ОСОБА_1 підтвердив, що він з ОСОБА_2 того вечора сварився із сусідами потерпілого, а потім їх затримали працівники поліції і показували потерпілому для впізнання. Вважає, що потерпілий помилився на слідчому експерименті, що вони всі втрьох разом вимагали в нього кошти, оскільки мав похилий вік та міг перебувати під впливом погроз ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та показав, що 14.11.2016 приблизно об 21 год. 30 хв., він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приїхали в с. Франка, Пологівський р-н, Запорізька обл., щоб розшукати його знайомого. ОСОБА_2 сказав, що приблизно знає де він живе, вони пішли по вулиці, побачили якийсь дім де горіло світло і ОСОБА_2 пішов в будинок дізнатися чи тут живе його товариш, а вони залишилися на дворі, згодом він вийшов та запропонував їм зайти в будинок погрітися та випити спиртного. Після цього, вони всі разом зайшли в будинок, там якийсь дідусь сидів спокійно, йому ніхто не погрожував та не вимагав кошти, вони випивали спиртне, а потім ОСОБА_2 знову почав питати за свого знайомого і потерпілий на вулиці показав рукою де він може жити, вони пішли за вказаним напрямком, проте обвинувачений відстав від своїх знайомих бо був дуже п`яний, пізніше його затримали працівники поліції. ОСОБА_3 вказав, що не помітив нічого підозрілого через стан сп`яніння, зазначив, що при собі мав будівельні рукавиці, які придбав після роботи для наступного робочого дня.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що він особисто не був очевидцем тих подій, які відбулися у листопаді 2016 року, зі слів його батька потерпілого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до нього ввечері зайшло троє хлопців, які шукали якогось ОСОБА_10 , потім вивели його на двір щоб він показав де хтось живе, але в нього боліли ноги і він відмовився, згодом утік до сусіда ОСОБА_11 , батька ніхто не бив, коштів у нього не було бо він йому знімав пенсію з картки, про те чи розповідав батько про погрози і вимагання коштів він не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що потерпілий ОСОБА_4 проживав навпроти нього за адресою: АДРЕСА_4 , 14.11.2016 приблизно о 23 год. 30 хв. він прийшов до нього дуже схвильований, був без взуття, повідомив, що до нього прийшли троє хлопців, вибили двері та почали вимагати гроші, при цьому один із нападників погрожував йому ножом, потім вони вживали спиртне, а згодом утік. Свідок взяв ліхтарик та разом з сусідом вийшов на двір де вони побачили силуети двох осіб, в одного з них, нижчого за зростом, в руках був предмет схожий на ніж, він був агресивний, вимагав вийти з двору для розмови, а інший його заспокоював. Після цього ОСОБА_4 зайшов до нього в будинок, а свідок взяв під деревиною якусь трубу для захисту. Через деякий час за свідком вийшла його співмешканка, якій він наказав погукати сусіда ОСОБА_12 і коли той вийшов з будинку свідок підійшов до нього, також в його двір підійшли вищевказані особи з якими відбулася словесна перепалка, а згодом коли ОСОБА_13 викликала міліцію, незнайомці пішли з двору, пізніше працівники поліції затримали їх біля крамниці і привезли до них для впізнання, вони їх впізнали, а потім підвезли третього, якого також впізнав ОСОБА_4 . Працівники поліції також їм показували ніж і питали чи це він, але раніше такого ножа він не бачив. В будинку у потерпілого побачив виламаний (зігнутий) засув на вхідних дверях, ОСОБА_4 йому сказав, що це вибили ті хлопці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що приблизно 3-4 роки тому десь о 24 год. 00 хв. до нього прийшли сусіди ОСОБА_11 та його дружина ОСОБА_14 , що проживають за адресою: АДРЕСА_4 , та схвильовано просили допомоги, бо начебто якісь хлопці ломляться в будинок, коли він вийшов на вулицю то побачив двох молодих хлопців, один вищого зросту, другий - нижчого, які вели себе зухвало і агресивно, заходили то в один двір то інший і вимагали щоб їм віддали ОСОБА_4 , у нижчого за зростом він побачив предмет схожий на ніж, тому він із сусідом взяли в руки якісь палки для захисту, між ними з незнайомцями зав`язалася словесна перепалка, що тривала біля 25-30 хв. після чого вказані хлопці пішли у бік центру села, а потім їх затримали працівники поліції і привезли на автомобілі до їхнього двору для впізнання і він впізнав цих хлопців по одягу. Свідок повідомив, що давав покази працівникам поліції і був присутній під час слідчого експерименту, на якому ОСОБА_4 повідомляв про обставини нападу на нього, зокрема про те, що нападники вибили двері із засувом та вимагали в нього гроші, інших деталей цієї процесуальної дії він не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що пару років тому, в листопаді біля 23 год. 30 хв. до їхнього з чоловіком - ОСОБА_11 будинку, прийшов ОСОБА_4 та постукав в двері, він розповів, що на нього хтось напав і вимагав гроші, а саме, коли він вже спав хтось постукав у його двері будинку, але він не відкрив, потім заснув і прокинувся коли троє хлопців в будинку вибили двері та зайшли в середину, ввімкнули світло і вимагали від нього гроші, а оскільки в нього їх не було то він направив нападників до двору родини ОСОБА_15 , а сам в цей час побіг до сусідів за допомогою. Після цього свідок з чоловіком вийшли на вулицю та побачили силуети двох осіб, один був вищий за зростом, інший - нижчий і у нього в руках вона побачила предмет ззовні схожий на ніж, чоловік наказав їй погукати сусідів - ОСОБА_16 , і коли вони вийшли на двір, між ними та невідомими особами сталася суперечка. Потім свідок повернулася додому, де перебував ОСОБА_4 , який розповів подробиці нападу на нього, зокрема, що хтось із хлопців тикав ножом у шафу і погрожував йому, потім він з ними пив вино.

Під час судового розгляду були досліджені наступні документи:

- протокол огляду місця події від 15.11.2016, разом з заявою власника про дозвіл на проведення огляду, а також з фототаблицею, схемою розташування об`єктів та додатком, відповідно до якого з 02 год. 30 хв. до 06 год. 30 хв. проводився огляд домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . В протоколі детально викладено опис та розташування будинку, огорожі, інших споруд і об`єктів, що розташовані на території домоволодіння і прилеглій території, описано стан вхідних дверей у будинок і зазначено про наявність слідів деформації на закриваючих пристроях (металева рамка та засов) цих дверей, також відображено розташування кімнат та елементи їх інтер`єру.

В ході огляду вилучено чотири полімерні стакани зеленого кольору, виявлені на землі біля вхідних дверей будинку; пачку з під цигарок "Rothmans", виявлену на подвір`ї домоволодіння; пачку з під цигарок "Rothmans", виявлену на підлозі в залі будинку; полімерний пакет білого кольору з надписом "АТБ", в середині якого скляна пляшка заповнена рідиною з етикеткою із надписом "Жигулівське світле" та картонний пак з під вина із надписом "Південне міцне біле"; картонний пак з під вина із надписом "Південне міцне біле", виявлений на землі біля електричної опори № 22 по вул. Миру, буд. 16, с. Франко, Пологівський район, Запорізька область; два недопалки цигарок "Rothmans", виявлені на підлозі в залі будинку; гіпсовий зліпок двох фрагментів слідів низу взуття виявлених на подвір`ї домоволодіння, яке оглядалось (т.1 а.с.247; т.2 а.с.1-17);

- витяг з ЄРДР № 12016080320001433 відповідно до якого відомості були внесені до реєстру 15.11.2016 о 04 год. 05 хв. (т.1 а.с.246);

- протокол огляду речей та документів від 15.11.2016, разом з заявою власника про дозвіл на проведення огляду, а також з фототаблицею, під час якого в селі Франко з 04 год. 30 хв. до 04 год. 55 хв. слідчим проведено огляд та вилучення носимих речей ОСОБА_2 , а саме двох пар садово-будівельних тканинних рукавичок та предмету загальною довжиною приблизно 212 см., який складається з клинку та руків`я і візуально схожого на ніж (т.1 а.с.243-245);

- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15.11.2016 щодо ОСОБА_1 , де зазначені підстави і момент його затримання, здійснення обшуку затриманої особи, в ході якого були виявлено та вилучено: зв`язка із чотирьох ключів, магнітного ключа та брелока, гроші в сумі 14 грн., банківська картка "ПриватБанк" № НОМЕР_1 , мобільний телефон "Samsung GT - s5570" у корпусі білого з сірим кольору imei НОМЕР_2 з сім карткою оператора мобільного зв`язку "МТС" з номером НОМЕР_3 , серійний номер НОМЕР_4 (т.2 а.с.64-65);

- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15.11.2016 щодо ОСОБА_2 , де зазначені підстави і момент його затримання, здійснення обшуку затриманої особи, в ході якого були виявлено та вилучено: зв`язка із двох ключів, гроші в сумі 27,50 грн., банківська картка "ПриватБанк" № НОМЕР_5 , мобільний телефон "Nokia Х2-02" у корпусі чорного кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку "МТС", серійний номер НОМЕР_6 , флеш картою пам`яті "Mikro SD SanDisk 2 GB" (т.2 а.с.66-67);

- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15.11.2016 щодо ОСОБА_3 , де зазначені підстави і момент його затримання, здійснення обшуку затриманої особи, в ході якого були виявлено та вилучено: пара господарських матерчастих перчаток білого кольору із пухирцями чорного кольору, зв`язка із двох пласких ключів, магнітного ключа та брелока-ліхтарика, розмінна монета загальною сумою 1,10 грн., мобільний телефон "Samsung GT - s7070" у корпусі золотавого кольору imei НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв`язку "Life" з номером НОМЕР_8 , серійний номер НОМЕР_9 (т.2 а.с.68-69);

- постанови від 27.01.2017, від 10.02.2017 про долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів вилучених в ході ОМП, який проводився 15.11.2016 за адресою: АДРЕСА_4 , а також добровільно наданих до огляду ОСОБА_2 та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження 1477-1478, 1481, 1484, 1487 (т.2 а.с.20-29);

- протоколи огляду речей від 10.12.2016, під час яких проведено огляди мобільних телефонів, які були виявлені та вилучені в ході обшуку у затриманих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.30-35);

- постанови від 10.02.2017 про долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів виявлені та вилучені в ході обшуку у затриманих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження 1482-1483, 1485 (т.2 а.с.36-41);

- протокол пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 15.11.2016, згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 серед пред`явлених фотознімків впізнав ножа, яким йому погрожував 14.11.2016 невідомий під час вчинення розбійного нападу за адресою: АДРЕСА_4 (т.2 а.с.42);

- протоколи пред`явлення особи для впізнання від 16.11.2016 разом з фототаблицями до них, згідно з якими потерпілий ОСОБА_4 серед пред`явлених йому осіб впізнав осіб (чоловіків), які втрьох вчинили відносно нього розбійний напад 14.11.2016 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.43-51);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2016, згідно з яким свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу, яку впізнав потерпілий ОСОБА_4 знаходячись біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , в якості одного з нападників - ОСОБА_3 , який приїхав разом з працівником поліції (т.2 а.с.52-53);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2016, згідно з яким свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу (чоловіка), який разом з іншим 14.11.2016 прийшов до його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , та тримав в руках предмет схожий на ніж, а саме ОСОБА_2 (т.2 а.с.54-55);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2016, згідно з яким свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу (чоловіка), який разом з іншим, що тримав в руках предмет схожий на ніж, 14.11.2016 прийшов до його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_1 (т.2 а.с.56-57);

- протокол слідчого експерименту від 09.01.2017 проведений в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , за участю потерпілого ОСОБА_4 ; а також свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ; статистів: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; в присутності понятих, зафіксований за допомогою відеокамери марки "Sony handycam" на відеокасету стандарту mini DV, в ході якого потерпілий на місці пригоди розповів та показав перебіг подій які відбулися 14.11.2016, в тому числі місце і деталі здійснення нападу на нього трьох невідомих чоловіків за місцем його проживання, з метою заволодіння грошима, з погрозою застосування відносно нього одним із нападників (найнижчого зросту) кухонного ножа, який він взяв зі стола в кухні; а свідки на місці пригоди розповіли та показали перебіг подій які відбулися після вказаного нападу, зокрема обставини переховування в них потерпілого та його переслідування нападниками, що супроводжувалося погрозами та нецензурною лайкою (т.2 а.с.58-63);

- матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме копія його паспорту громадянина України та заява для його одержання; довідка-характеристика за місцем проживання та про склад сім`ї, згідно якої обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо; копія довідки щодо наявних в минулому судимостей обвинуваченого; лист кримінально-виконавчої інспекції про не перебування обвинуваченого на їх обліку; довідка МСЕК про встановлення обвинуваченому третьої групи інвалідності безстроково; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 213 від 15.11.2016, в якому зазначено, що обвинувачений перебуває у стані алкогольного сп`яніння (1,96 ‰) (т.2 а.с.70-79, 81);

- матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме копія його заяви для одержання паспорту громадянина України; довідка-характеристика за місцем проживання та про склад сім`ї, згідно якої обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно; копія довідки щодо наявних в минулому судимостей обвинуваченого; лист кримінально-виконавчої інспекції про не перебування обвинуваченого на їх обліку; копія характеристики з установи виконання покарань та довідка про звільнення по відбуттю строку покарання; ухвала Оріхівського районного суду Запорізької області щодо встановлення відносно ОСОБА_2 адміністративного нагляду; довідки щодо відсутності обвинуваченого на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 212 від 15.11.2016, в якому зазначено, що обвинувачений перебуває у стані алкогольного сп`яніння (0,86 ‰), вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06.12.2018, за яким обвинувачений був засуджений за ч.3 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; лист від 13.01.2021 № 2/4-119 щодо періоду перебування ОСОБА_2 в ДУ "Вільнянська установа виконання покарань (№11)" (т.2 а.с.80, 82-93; т.4 а.с.180, 183-185);

- матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме копія його паспорту громадянина України та заява для його одержання; характеристика та довідки за місцем проживання та про склад сім`ї, згідно якої обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно; копія довідки щодо відсутності судимостей обвинуваченого; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 214 від 15.11.2016, в якому зазначено, що обвинувачений перебуває у стані алкогольного сп`яніння (1,00 ‰) (т.2 а.с.94-101);

- адвокатські запити ОСОБА_20 від 16.06.2017 та 23.07.2020 і відповіді на них з Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 12.07.2017 № 515/02-01-34 і від 23.07.2020 № 493/02-01-34, в яких повідомляється, що ОСОБА_21 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 15.11.2005 (т.4 а.с.98-101);

- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 , виданим виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області 25.01.2017, відповідно до якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Івана Франка, Пологівського району Запорізької області (т.4 а.с.189).

Надаючи правову оцінку дослідженим доказам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, що передбачено ст. 85 КПК України.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 КПК України).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Оцінюючи показання свідків та потерпілого, що були отримані в порядку передбаченому КПК України, шляхом безпосереднього допиту в судовому засіданні під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд враховує, що хоча вказані особи не були очевидцями розбійного нападу на ОСОБА_4 , проте їх покази стосуються перебігу подій які відбулися після вказаного в обвинувальному акті нападу, тому суд вважає їх належними та допустимими доказами і приймає ці показання як такі, що прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність інших обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. При цьому, їх покази, що ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_4 судом беруться до уваги в частині присутності обвинувачених в його будинку, проте в тій частині що стосується наявності спільного розбійного нападу на потерпілого з боку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх покази є неконкретними, неповними і непереконливими та відхиляються судом.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження документи з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку про те, що всі вони за своїм змістом несуть інформацію, яка має доказове значення, зокрема підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, тобто є належними доказами в розумінні ст. 85 КПК України. При цьому, колегія суддів вважає частину цих доказів такими, що за своєю процесуальною формою не можуть бути придатними для отримання та використання доказової інформації, оскільки отримані з порушенням порядку встановленому КПК України, тобто є недопустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК України. Зокрема, до таких доказів слід віднести: протокол слідчого експерименту від 09.01.2017 за участю потерпілого ОСОБА_4 .

Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Тобто, нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілого у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. При проведенні слідчого експерименту участь потерпілого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Статтями 104-107 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі, а саме у вступній частині протоколу зазначаються характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, зокрема фототаблиці, схеми, відеозапис процесуальної дії та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий, що провів слідчий експеримент, вказаних вимог не дотримався та належно не оформив у вигляді додатку до протоколу відеозапис вказаної процесуальної дії (оригінальний примірник), обмежившись лише прикріпленням двох компакт-дисків на окремому аркуші паперу без їх позначення та без підпису осіб, які брали участь у їх виготовленні. В протоколі слідчого експерименту зазначено, що вказана процесуальна дія фіксується з використанням цифрової відеокамери "Sony handycam" на відеокасету стандарту mini DV, проте відсутнє посилання на наявність будь-яких додатків та про виготовлення копії відеозапису шляхом перенесення на оптичний носій інформації, оригіналу вказаного документа сторона обвинувачення не надала, що є порушенням ч.3 ст.99 КПК України.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами сторони захисту та визнає недопустимим доказом відеозапис слідчого експерименту, що був оформлений з порушенням порядку встановленому КПК України.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання потерпілого та протокол слідчого експерименту за його участю є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 КПК України.

Слід зазначити, що сам протокол слідчого експерименту (текстова частина) не містить докладного викладу умов і результатів його проведення, а саме не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення потерпілим показів щодо вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, та розцінюється судом як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що протокол слідчого експерименту також оформлений з порушенням порядку встановленому КПК України та є недопустимим доказом.

Крім того, прокурором не було доведено належними доказами, що слідчий експеримент в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , був проведений за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, що є самостійною підставою для визнання його недопустимим доказом.

Достовірність доказів - це їхня здатність правильно та об`єктивно відображати інформацію про певні факти.

Згідно протоколу слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що невідомі після проникнення в будинок говорили, щоб він давав гроші, після того потерпілий увімкнув світло та сів на диван, у них була певна розмова, невідомі оглядали залу з метою пошуку грошей, далі вони разом пили вино; потім на навідне питання слідчого, в якому містилася частина відповіді, потерпілий зазначив, що невідомий, який був найнижчого зросту, після того, як він сказав, що в нього немає грошей, зі стола в кухні взяв його кухонного ножа та знову сказав щоб він давав гроші, а пізніше на запитання слідчого він відповів, що невідомий найнижчого зросту пішов за ножом після того, як випили вино сидячи на дивані в залі будинку, тобто в показах потерпілого маються суперечності, які не були з`ясовані слідчим при проведенні вказаної процесуальної дії. Крім того, на запитання слідчого: "Що робили інші двоє чоловіків в той час коли третій погрожуючи ножом вимагав гроші?" потерпілий пояснив: "Інші двоє невідомих сиділи на дивані. Вони не запитували в мене за гроші, але спостерігали за діями третього (того, що тримав ножа). Один із невідомих, який сидів на дивані знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння".

Таким чином потерпілий ОСОБА_4 під час слідчого експерименту не повідомив жодної обставини, що свідчить про наявність попереднього спільного умислу в нападників на заволодіння його грошовими коштами шляхом здійснення погроз ножом. Навпаки він вказує, що ніж був здобутий одним із невідомих вже під час нападу в його будинку, при цьому інші двоє лише спостерігали за його діями, про якесь схвалення чи погодження вказаних дій нападниками потерпілий не повідомляє, а слідчий не уточнює.

Усунути всі ці неточності, розбіжності та неповноту шляхом допиту потерпілого під час судового розгляду не представляється можливим через смерть останнього, а його допит на стадії досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України стороною обвинувачення не забезпечено.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про нездатність протоколу слідчого експерименту правильно та об`єктивно відображати інформацію про певні факти, що свідчить про його недостовірність.

Крім того, суд вважає, що протоколи пред`явлення особи для впізнання від 16.11.2016 разом з фототаблицями до них, згідно з якими потерпілий ОСОБА_4 серед пред`явлених йому осіб впізнав осіб (чоловіків), які втрьох вчинили відносно нього розбійний напад 14.11.2016 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2016, згідно з якими свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу (чоловіка), який разом з іншим 14.11.2016 прийшов до його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , та тримав в руках предмет схожий на ніж, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та впізнав особу, яку впізнав потерпілий ОСОБА_4 знаходячись біля вказаного домоволодіння в якості одного з нападників - ОСОБА_3 , який приїхав разом з працівником поліції, також отримані з порушенням порядку встановленому КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками з додержанням таких вимог. Перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Як було встановлено з показів свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а також обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачені фактично були затриманні працівниками поліції 15.11.2016 в с. Франко, Пологівський район, Запорізька область безпосередньо після подій, що відбулися за місцем мешкання потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 , та після цього були показані свідкам і потерпілому для того щоб вони вказали, на те, що саме ці особи щойно вчинили злочин. Такі дії працівників поліції унеможливили подальше проведення такої процесуальної дії як пред`явлення цих осіб для впізнання, а тому вищевказані документи є недопустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК України, оскільки за своєю процесуальною формою не можуть бути придатними для отримання та використання доказової інформації.

Таким чином, стороною обвинувачення не було надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би безпосередньо вказував на наявність попередньої змови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вчинення саме розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4 або, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпосередньо приймали участь у розбійному нападі, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, що був поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у його житло за адресою: АДРЕСА_4 . Сукупність досліджених доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, також не підтверджує наявність вказаних обставин.

Аналізуючи докази надані сторонами кримінального провадження колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, у справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Посилаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув`язненню в будь-якій формі презумпцію невинуватості.

Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, який у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі "Алене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою, він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплена в Конституції України відображається у ст. 17 КПК України, яка встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Як було зазначено судом вище, згідно ст.ст.91, 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Зміст суб`єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки: вина, мотив і мета вчинення злочину. Вина - це основна, обов`язкова ознака будь-якого складу злочину, що визначає наявність суб`єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб`єктивну сторону і тим самим склад злочину Винуватість особи, як обов`язкова ознака злочину виражає його внутрішній психологічний зміст - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків.

З суб`єктивної сторони вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України, можливо тільки у формі вини з прямим умислом та з корисливою метою. Тобто, для наявності суб`єктивної сторони розбою, особа повинна усвідомлювати що відбувається напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого нападу; передбачати такі суспільно небезпечні наслідки та бажати їх настання.

Також обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є корисливий мотив, тобто спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав, що він одноособово проник в будинок потерпілого з метою розшуку свого знайомого і лише зрозумівши, що помилився адресою, він взяв ножа на кухні та пригрозив ним потерпілому з метою заволодіння його коштами. При цьому обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також заперечували свою причетність до розбійного нападу, пояснивши, що перебували на вулиці коли ОСОБА_2 пішов до будинку ОСОБА_4 шукати свого знайомого і нічого не знали про вимагання ним грошей в останнього з погрозою застосування насильства.

Враховуючи такі пояснення обвинувачених, колегія суддів зазначає, що саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок спростовувати їх показання, довести суду, що такі показання надаються з метою уникнення кримінальної відповідальності. Проте, жоден окремий доказ чи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Статтею 373 КПК України врегульовано, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини кримінального провадження, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, колегія суддів доходить до висновку, що обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно виправдати за ч. 3 ст. 187 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - у зв`язку з недоведеністю, що вказане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими.

З огляду на вказане, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 14.11.2016 приблизно о 22 год. 30 хв., розшукуючи свого знайомого ОСОБА_5 , проник в будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де знаходився потерпілий ОСОБА_4 та зрозумівши, що помилився адресою, будинок не залишив, а навпаки переслідуючи злочинний прямий корисливий умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, маючи корисливий мотив та мету, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свою значну фізичну перевагу над потерпілим, який є особою похилого віку, та будучі впевненим, що він не вчинить йому опір з причини немічності, почав вимагати в нього грошові кошти. Після того, як ОСОБА_4 відповів нападнику про відсутність в нього грошей, взяв кухонний ніж в іншій кімнаті будинку і почав його демонструвати потерпілому, запевняючи останнього в реальних намірах його застосувати, чим виказав погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, при цьому нападник продовжив вимагати у потерпілого грошові кошти. Через висловлену погрозу ОСОБА_4 реально побоювався за своє життя та не заважав ОСОБА_2 шукати гроші, проте не знайшовши грошей у будинку він покинув місце вчинення злочину. Встановлені судом обставини підтверджуються вищезазначеними, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, скоїв злочин передбачений ч.3 ст.187 КК України, тому вважає за необхідне ухвалити обвинувальний вирок відносно нього і призначити покарання обвинуваченому.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку; вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, мотиви вчиненого, спрямованість умислу, наслідки вчиненого ним діяння, його ставлення до вчиненого, позицію сторони обвинувачення та захисту, думку потерпілого, також суд враховує характеристику особи обвинуваченого, яка полягає в тому, що він раніше неодноразово судимий, офіційно не працює хоча є особою працездатного віку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.

Враховуючи загальні засади призначення покарання у відповідності до ст.65 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання за ч.3 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі, установленого санкцією цієї частини статті, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06.12.2018 більш суворим за цим вироком, зарахувавши при цьому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, покарання, відбуте частково за попереднім та цим вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, та приєднати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна складене із призначеним за новим вироком додатковим покаранням того ж виду. На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень Закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Питання про речові докази в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 187 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 187 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Запобіжні заходи відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - не застосовувати.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна належного йому на праві власності.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2018 року, більш суворим призначеного цим вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та приєднати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна належного йому на праві власності складене із призначеним за новим вироком додатковим покаранням того ж виду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 19 лютого 2021 року, зарахувавши в строк відбуття покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2018 року за період з 23 лютого 2018 року по 29 квітня 2019 року включно, а також зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення, за цим вироком за період з 17 листопада 2016 року по 27 грудня 2017 року та за період з 30 квітня 2019 року по 19 лютого 2021 року із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі обмежившись відбутим та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази:

- чотири полімерні стакани зеленого кольору; дві пачки з під цигарок "Rothmans"; полімерний пакет білого кольору з надписом "АТБ", в середині якого скляна пляшка заповнена рідиною з етикеткою із надписом "Жигулівське світле" та картонний пак з під вина із надписом "Південне міцне біле"; картонний пак з під вина із надписом "Південне міцне біле"; пакет експертної служби № 0578226, в середині якого знаходиться таблиця з двома слідами рук та три паперових пакета всередині яких знаходяться дактокарти обвинувачених; два недопалки цигарок "Rothmans", виявлені на підлозі в залі будинку; гіпсовий зліпок двох фрагментів слідів низу взуття виявлених на подвір`ї домоволодіння, яке оглядалось; дві пари садово-будівельних тканинних рукавичок; кухонний ніж, що визнані речовими доказами та знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

- зв`язка із чотирьох ключів, магнітного ключа та брелока, гроші в сумі 14 грн., банківська картка "ПриватБанк" № НОМЕР_1 , мобільний телефон "Samsung GT - s5570" у корпусі білого з сірим кольору imei НОМЕР_2 з сім карткою оператора мобільного зв`язку "МТС" з номером НОМЕР_3 , серійний номер НОМЕР_4 , які було вилучено під час обшуку ОСОБА_1 ; зв`язка із двох ключів, гроші в сумі 27,50 грн., банківська картка "ПриватБанк" № НОМЕР_5 , мобільний телефон "Nokia Х2-02" у корпусі чорного кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку "МТС", серійний номер НОМЕР_6 , флеш картою пам`яті "Mikro SD SanDisk 2 GB", які було вилучено під час обшуку ОСОБА_2 ; пара господарських матерчастих перчаток білого кольору із пухирцями чорного кольору, зв`язка із двох пласких ключів, магнітного ключа та брелока-ліхтарика, розмінна монета загальною сумою 1,10 грн., мобільний телефон "Samsung GT - s7070" у корпусі золотавого кольору imei НОМЕР_7 з сім карткою оператора мобільного зв`язку "Life" з номером НОМЕР_8 , серійний номер НОМЕР_9 , які було вилучено під час обшуку ОСОБА_3 , які перебувають на зберіганні в Пологівському ВП ГУНП в Запорізькій області - повернути їх власникам.

Вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя В.М.Ходько

Судді В.О. Мальований

Г.Ю. Валігурський