ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №293/83/21

1-кп/293/244/2021

23 лютого 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Черняхів кримінальне провадження №12020060310000254 від 15.12.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, перебуває у цивільному шлюбі, працюючого неофіційно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інвалідності не має, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

з участі учасників кримінального провадження:

прокурора Богатирчук І.М., посвідчення № 039242 від 15.01.2016

законного представника потерпілого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2020 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 прийшов до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де перебували його неповнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , співмешканка - ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_7 .

Цього ж дня, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 , зайшовши до кімнати, де перебували діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків почав до них чіплятись. В цей момент ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , з метою уникнення конфлікту, почергово вибігли із кімнати до приміщення кухні та почали залазити на вбудовану піч, спочатку ОСОБА_5 та за ним ОСОБА_3 . Під час того, як ОСОБА_3 перебував в положенні стоячи на припічку до нього підбіг батько ОСОБА_4 та схопив своєю лівою рукою за ліву руку сина, при цьому не передбачаючи можливих наслідків своїх дій, хоча міг і повинен був їх передбачити, та смикнув на себе, внаслідок чого малолітній потерпілий впав на підлогу, отримавши тілесне ушкодження у вигляді перелому лівої променевої кістки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров`я.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив протиправне суспільне-небезпечне діяння, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Просив суд суворо не карати.

Потерпілий у судовому засіданні пояснив, що його тато (обвинувачений ОСОБА_4 ) почав сварку дома, під час якої смикнув його за ліву руку, внаслідок чого потерпілий упав з припічку на землю та отримав тілесні ушкодження. Потерпілий також просив суворо не карати обвинуваечного.

Законний представник потерпілого у судовому засіданні надав пояснення про те, що 15.12.2020 органу опіки і піклування від директора школи, де навчається потерпілий, стало відомо про те, що відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 вчинено фізичне насилля, внаслідок чого дитина отримала тілесні ушкодження середнього ступеню. Після даного повідомлення органом опіки та піклування здіснений виїзд до сім"ї, де проживає обвинувачений та потерпілий. Також пояснила, що обвинувачений веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та характеризується по місцю проживання негативно.

Законний представник потерпілого не наполягала на мірі покарання, пов"язаній з позбавленням волі.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого,потерпілого, законного представника потерпілого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та доказів, які вказують на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

В судовому засіданні прокурор, потерпілий та його законний представник, а також обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження. Суд також встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, потерпілий та законний представник потерпілого, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. В ході судового розгляду кримінального провадження, з урахуванням ст. 349 ч. 3 КПК України, суд обмежив дослідження фактичних обставин провадження допитом обвинуваченого, потерпілого за участі законного представника потерпілого та оголошенням даних, які характеризують особу обвинуваченого та письмових доказів, які вказують на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, підсумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року).

Суд достовірно встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 являлися безпосередньою причиною настання наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Суд констатує наявність прямого причинного зв`язку між діями ОСОБА_4 і вказаними наслідками.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 , у судовому засіданні не добуто.

Згідно висновку експерта № 2419 від 28.12.2020, у ОСОБА_3 виявлено перелом лівої променевої кістки, який утворився від одномоментної дії тупого твердого предмету, не виключено при падінні на витягнуту руку з упором на кисть, в термін та за обставин, вказаних обстеженим, як зазначено в постанові про призначення судово-медичної експертизи, в протоколі допиту свідка гр. ОСОБА_6 , відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такий, що не є небезпечним для життя, але призвів до тривалого розладу здоров"я.

Таким чином, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України є повністю доведеною поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Інститут призначення покарання в правовій державі є одним із найважливіших правових інститутів, оскільки безпосередньо стосується основних прав і свобод людини, які згідно зі ст. 55 Конституції захищаються судом.

Покарання як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

Так, при визначенні міри покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину,а саме, що згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 відноситься до нетяжкого злочину, а такожвраховує дані про особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не офіційно працевлаштований різноробочим на пилорамі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, вину у скоєному кримінальному правопорушені визнав, у процесуальній поведінці обвинуваченого убачається критичне ставлення до своїх діянь.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що відповідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_4 є скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висновок досудової доповіді, відповідно до якого обвинувачений хараектризується негативно, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, а також органом пробацїї виявлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб . Водночас орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без обмеження або позбавлення волі на певний строк.( а.с.61-64).

При цьому слід зазначити, що, відповідно ч.5,6 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, однак висновки досудової доповіді характеризують особу обвинуваченого, і не повинні ігноруватися судом при вирішенні питання щодо виду та міри покарання.

Відповідно ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, ураховуючи вимоги ст. 65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості злочину, враховуючи обставини, що пом`якшуютьта обтяжують покарання, зважаючи на висновки досудової доповіді Черняхівського районного сектору Філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 128 КК України та виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши до останнього ст.ст. 75, 76 КК України із покладанням обов`язків, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів.

Застосування більш суворого виду покарання або ізоляції від суспільства, за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого, суд визнає явно не справедливим і достатніх підстав для цього не вбачає, так само як і для застосування правил ст. 69 КК України.

Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.;«Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили до суду не подавалось, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у встановленому законом порядку не пред`являвся.

Процесуальні витрати та речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст.ст. 349,368, 370,374,376,394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, у порядку, визначеному ст. 376 КПК України

Суддя Л.В. Лось