Справа №  2 -1006/10

                                            ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    28 квітня 2010 року  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -             Антипової Л.О.

при секретарі          -     Арюліній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої  дитини, -

                                                  В с т а н о в и в:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Позов мотивує тим, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року він повинен сплачувати на користь матері дитини ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 щомісячно аліменти у розмірі 1500 грн. з 03 липня 2008 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття. На час звернення до суду із зазначеним позовом він немає матеріальної змоги виконувати рішення суду щодо сплати щомісячно на користь дитини по 1500 грн., оскільки в нього суттєво погіршився матеріальний стан. Просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року з 1500 грн. до 800 грн.

    В ході розгляду цивільної справи позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги щодо підстав звернення із зазначеним позовом. В уточненнях до позовної заяви він зазначив, що фактично з квітня 2009 року він не міг працювати та отримувати доходи, оскільки в нього був вилучений податковою міліцією на велику суму товар, з яким він працював та отримував доходи від його реалізації. В подальшому, 03 червня 2009 року, відносно нього розглядався адміністративний матеріал в Шевченківському районному суді м. Києва стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП. Провадження за адміністративним матеріалом було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Товар йому було повернуто лише на початку серпня 2009 року після численних скарг на адресу податкової міліції.

    Зазначив також, що при розгляді цивільної справи стосовно стягнення з нього аліментів на утримання дитини, позивач первісно просила стягувати з нього 1000 грн. на місяць, а потім збільшила розмір аліментів до 2000 грн.

    Оскільки справа не розглядалася тривалий час у зв’язку із зміною судді, то він сплатив відповідачці і заборгованість по аліментам у розмірі 13187 грн.20 коп.

    В судовому засіданні позивач та його представники підтримали зазначені позовні вимоги та підстави звернення до суду із даним позовом в повному обсязі. Просили зменшити розмір аліменти, які сплачує позивач на утримання малолітньої дочки позивача  з 18 січня 2010 року  з 1500 грн. до 800 грн. щомісячно.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 не прибули в судове засідання. Вони належним чином та неодноразово повідомлялися про час, місце розгляду справи . Але жодного разу не сповістили суд про поважність причини неявки до суду, у зв’язку з якою не можуть прийняти участь у розгляді цивільної справи.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. Дана цивільна справа знаходиться в провадженні суду з 18 січня 2010 року. За цей час позивачка чи її представник не прибули до суду, не ознайомилися з матеріалами справи, хоча достеменно знали про знаходження справи в провадженні суду, про що свідчить листування на .

Крім того, як вбачається із матеріалів цивільної справи відповідачка вже приймала участь в інших судових засіданнях, виступаючи позивачем по справах  і знає про свої процесуальні права та обов’язки як сторони по справі і повинна була знати, що відповідно до ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки. До того ж вона має представника, який є професійним адвокатом .

Тобто відповідачка та її представник зловживають своїми процесуальними правами та обов’язками, виказують явну неповагу до суду, ігнорують вимоги чинного законодавства, чим позбавляли суд реальної можливості ухвалити по справі рішення в розумні строки і тем паче предметом спору є законні права та інтереси малолітньої дитини сторін.

    За таких обставин та відповідно до ч.1 ст. 224, ст. 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цивільної справи та ухвалює заочне рішення на підставі доказів у справі, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    Суд, заслухавши позивача, його представників, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

    Як вбачається з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року  сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами припинено в судовому порядку.

    Відповідно до цього рішення суду, судом було ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3. з 03 липня 2008 року

(дня подання позову до суду) аліменти у розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

    При ухваленні зазначеного рішення та визначенні розміру аліментів саме в такому розмірі, судом враховувалися вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України.

    Але на час подання позивачем позову про зменшення розміру аліментів на утримання дитини та на час розгляду позову судом, судом було встановлено, що у позивача суттєво змінився матеріальний стан і він неспромозі виконувати рішення суду про сплату аліментів на утримання дочки у розмірі 1500 грн. щомісячно.

    Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального стану.

    До суду позивач надав докази погіршення матеріального стану у порівнянні з часом ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення аліментів.

    Так, як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 25 листопада 2009 року позивач на 30 вересня 2009 року доходів немає.

    03 квітня 2009 року сплатив відповідачці заборгованість по аліментам у розмірі 13 187 грн. 20 коп.

    Як вбачається із матеріалів цивільної справи відносно позивача ОСОБА_1 03 червня 2009 року розглядався Шевченківським районним судом м. Києва адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП і провадження по справі було закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

    При складенні 17 квітня 2009 року протоколу про  притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у ОСОБА_1 було вилучено товар, вартість якого складала понад 900000 грн., який було повернуто в серпні 2009 року. За час вилучення товару позивач не міг займатися підприємницькою діяльністю, фактично ніс суттєві збитки.

    Про те, що у зв’язку з неможливістю в повному обсязі провадити підприємницьку діяльність, у позивача виникли певні суттєві матеріальні труднощі, свідчить також лист АТ «Банк «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» від 15 січня 2010 руку на адресу ОСОБА_1 та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2010 року .

    З рішення суду вбачається, що за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», судом було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за наданий ОСОБА_1 кредит за кредитним договором  № 30-852\08-А від 11 лютого 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит до 11 лютого 2015 року під заставу автомобіля. Суд стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом та судові витрати, а всього – 306 106 грн. 82 коп.

    Крім зазначеного кредиту ОСОБА_1 сплачує кошти за кредитним договором від 01 вересня 2005 року №  К2К4GК00260007, який було укладено між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПриватБанк», про що свідчить сам кредитний договір  та рішення  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2010 року .

           З матеріалів справи видно, що позивач є студентом НПУ ім. Драгоманова, навчається на 4курсі та сплачує за навчання. 29 січня 2010 року сплатив за навчання 3000 грн.

    Судом було також встановлено, що позивач переказуває відповідачці кошти на утримання дитини, але в меншому розмірі, ніж це повинно було бути за рішенням суду, але відповідачка відмовлялася отримувати за поштовим переказом ці кошти, про що свідчать квитанції . І як пояснив позивач, іншим будь-яким чином він не може передавати аліменти, навіть у меншому розмірі, оскільки відповідачка не бажає спілкування з цього приводу, і знову виникає заборгованість по аліментам, яку позивачу дуже важко буде сплачувати.

    З матеріалів справи також вбачається, що позивач по змозі та необхідності купляє дочці певні канцелярські та інші товари, які направлені для задоволення ігрових потреб дитини.

    Таким чином, при розгляді цивільної справи в повному обсязі знайшли свої підтвердження підстави зменшення в судовому порядку розміру аліментів, які сплачує ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини на користь ОСОБА_2 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року.

    Необхідно зменшити розмір аліментів, які сплачує позивач ОСОБА_1 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь її матері ОСОБА_2 – з 1500 грн. до 800 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 18 січня 2010 року, та до повноліття ОСОБА_3

    На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст.192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. ч. 1 ст. 224, ст. 225, ст. ст. 4, 10, 11, 27, 60, 157,179, 209, 212-215 ЦПК України, суд  -

                                                    В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

    Зменшити розмір аліментів, які повинен сплачувати ОСОБА_1 за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – з 1500 грн. щомісячно до 800 грн. щомісячно – з моменту подання позовної заяви ОСОБА_1, а саме з 18 січня 2010 року – до повноліття ОСОБА_3

    Заочне рішення може бути переглянуто Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Дніпровського районного суду м. Києва заяви про оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви на апеляційне оскарження.

    С у д д я