Справа № 369/1149/21

Провадження №2/369/2814/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2021 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що одночасно з заявою про забезпечення позову нею подано позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, так як з кінця березня 2006 року по 06 вересня 2020 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю: мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали друзів, з якими дружили сім`ями, святкували дні народження та інші свята, турбувалися один про одного, разом виховували сина заявниці від першого шлюбу ОСОБА_1 .

Предметом спору в даній позовній заяві є визначення прав на спільне сумісне майно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця зазначає, що дана квартира була придбана у вартості 295 367,50 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч триста шістдесят сім грн. 50 коп.) за договором купівлі-продажу майнових прав №П.20/11/ПВ від 28 січня 2014 року за спільні кошти Позивача та Відповідача, яка була зареєстрована на ОСОБА_2 , як на голову сімейства.

Проте, як зазначає заявниця, 06 вересня 2020 року перебуваючи на роботі, Відповідач повідомив їй , що вона зі своїм сином більше не проживаю в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , так як він змінив замки у дверях, у зв`язку з чим починаючи з 06 вересня 2020 року ОСОБА_1 не може потрапити в квартиру, яка належить їй на праві спільної сумісної власності, оскільки ключі від вхідних дверей у квартиру знаходяться у ОСОБА_2 .. Відповідач категорично відмовляється віддати ключі від квартири, тим самим створює перешкоди на думку заявниці у праві на проживання, користування, володіння та розпорядження квартирою, що належить їй на праві спільної сумісної власності разом з відповідачем.

ОСОБА_1 вважає, що дана квартира за адресою АДРЕСА_1 , без її згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тому на підставі вище наведеного ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об`єкта нерухомості будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та позивачем, а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами, суддя вважає за доцільне вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2

При цьому немає необхідності додатково встановлювати заборону вчиняти будь-які дії щодо вище вказаного нерухомого майна.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті, а саме до моменту набрання судовим рішенням по справі законної сили.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 16 травня 1996 року, тел.: НОМЕР_3 Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 07.11.2002, тел.: НОМЕР_6 .

Суддя: Фінагеєва І.О.