КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1641/2021

справа №2-857/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Голопапи Д.І., Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В.

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Київського виконавчого округу Мілоцький Олег Леонідович, Акціонерне товариство "Універсал Банк" про визнання постанов незаконними та їх скасування,-

встановив:

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанов приватного виконавця Київського виконавчого округу Мілоцького О.Л.; визнати незаконними та скасувати постанови від 16 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.

Зазначає, що 11 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами цього виконавчого провадження, у зв`язку із цим саме з цієї дати слід обраховувати строк на подання скарги до суду.

Скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця Київського виконавчого округу Мілоцького О.Л. знаходиться виконавче провадження №58920574 з примусового виконання виконавчого листа №2-857/11, виданого 23 квітня 2015 року Подільським районним судом міста Києва щодо стягнення з нього на користь ПАТ "Універсал Банк" грошових коштів.

Виконавчий лист пред`явлено до виконання у Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві та відкрито виконавче провадження ВП 47415799.

05 лютого 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. На зворотній стороні виконавчого листа виконавцем зроблено відмітку: "05.02.18 п.9 cт. 39 ЗУ "ПВП" д/в Веред К.М.".

Вказує, що зазначена норма передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом.

Проте виконавчий лист був пред`явлений приватному виконавцю Мілоцькому О.Л. та останній повинен був прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або перевірити відомості, що зазначені державним виконавцем на зворотній стороні виконавчого листа, фактичним обставинам виконання рішення суду.

У зв`язку із цим уважає незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження.

Щодо постанови про арешт коштів боржника зазначає, що арешт може бути накладений лише на відомі виконавцю рахунки боржника, у тому числі і ті, що були відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Інформацію про нові рахунки виконавець може отримати як від банку, так і від органів доходів і зборів. У постанові виконавця має зазначатися сума грошових коштів, на яку накладається арешт, сума виконавчого збору, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, а також вказуватися певний номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або всі відомі виконавцю рахунки боржника.

Всупереч зазначеного, станом на день прийняття постанови про арешт коштів боржника, приватному виконавцю не було відомо про існування будь-яких банківських рахунків боржника та коштів на них, у зв`язку із цим зазначена постанова є незаконною. Зазначає, що така постанова могла бути прийнята після здобуття інформації про банківські рахунки боржника.

В частині незгоди із постановою про арешт майна боржника зазначає, що згідно із положеннями статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на рухоме майно може бути накладений лише після його опису, тобто має бути здійснена ідентифікація майна.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року скаргу залишено без розгляду з тих підстав, що скаржником пропущено строк звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, який встановлено статтею 449 ЦПК України, а причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, скаргу задовольнити.

Посилається на те, що 19 квітня 2019 року є датою, у яку лист приватного виконавця надійшов до поштового відділення і при цьому у матеріалах виконавчого провадження містяться відомості про не вручення цього листа. Відтак висновки суду про те, що про порушення свого права скаржник дізнався в цю дату є безпідставними.

Звертає увагу, що скарга стосується трьох постанов приватного виконавця, проте зазначений лист не можливо ідентифікувати стосовно будь-якої з них, у зв`язку із чим вказує на відсутність доказів направлення всіх постанов.

Вказує, що лист направлено за адресою зареєстрованого місця проживання, яка була актуальною на момент укладення договору (15 липня 2008 року), але станом на 16 квітня 2019 року він багато років проживав за іншою адресою.

Окрім того, вказує, що початок строку на подання скарги не можливо обраховувати з моменту отримання постанов. Так, на твердження скаржника, спочатку таким документам має бути надано правовий аналіз на їх відповідність вимогам закону. 06 лютого 2020 року він уклав договір із представником, який лише 11 лютого 2020 року зміг ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

АТ "Універсал Банк" у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що попередній представник скаржника Довженко С.С. неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження в травні та липні 2019 року, а тому твердження про те, що новий представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження в лютому 2020 року не можливо вважати обґрунтовано поважними.

Вказує про порушення, на думку скаржника, норм процесуального законодавства, зокрема положень статті 122 ЦПК України, якою врегульовано питання відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник скаржника - адвокат Дяченко В.В. доводи апеляційної скарги підтримав із викладених в ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника - адвоката Дяченка В.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 статті 74 цього Закону унормовано, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 449 ЦПК України унормовано, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

У цій справі установлено, що із скаргою на дії приватного виконавця скаржник звернувся 20 лютого 2020 року, направивши її засобами поштового зв`язку.

З матеріалів справи убачається, що 16 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мілоцьким О.Л. відкрито виконавче провадження №58920574, копія якої згідно із супровідним листом від 16 квітня 2019 року направлена на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

(том 1 а.с.75, 76)

16 квітня 2019 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. також прийнято постанови, зокрема, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, копії яких супровідним листом від 16 квітня 2019 року направлені боржнику за такою ж адресою.

(том 1 а.с.78, 86, 78 зворот, 85)

14 травня 2019 року приватним виконавцем зареєстрована заява від 13 травня 2019 року на його ім`я від адвоката Довженка С.С. (діє в інтересах ОСОБА_1 згідно із договором №310141 про надання правової допомоги від 11 травня 2019 року), у якій останній просить ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа №2-857/11, виданого Подільським районним судом міста Києва.

(том 1 а.с.122, 123)

16 травня 2019 року приватним виконавцем зареєстрована заява від 16 травня 2019 року на його ім`я від адвоката Довженка С.С. (діє в інтересах ОСОБА_1 ), у якій останній просить ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №58920574.

(том 1 а.с.132)

16 травня 2019 року приватним виконавцем зареєстрована заява на його ім`я від адвоката Довженка С.С. (діє в інтересах ОСОБА_1 ) від 16 травня 2019 року, у якій останній просить скасувати постанову у виконавчому провадженні №58920574 про арешт коштів боржника від 16 квітня 2019 року в частині арешту карткового рахунку НОМЕР_1 , зняти арешт з цього рахунку та відкликати платіжну вимогу.

(том 1 а.с.133)

29 травня 2019 року приватним виконавцем зареєстрований адвокатський запит на його ім`я від адвоката Довженка С.С. (діє в інтересах ОСОБА_1 ) від 29 травня 2019 року, у якому останній просить надати інформацію про розмір списаних коштів з рахунку боржника та залишку суми боргу у виконавчому провадженні №58920574.

(том 1 а.с.182)

На зазначений запит приватним виконавцем надано відповідь від 30 травня 2019 року у якій, зокрема, повідомляється про те, що 16 квітня 2019 року відкрито зазначене виконавче провадження та приватним виконавцем вчинено дії з примусового виконання.

(том 1 а.с.186)

02 липня 2019 року приватним виконавцем зареєстрований адвокатський запит на його ім`я від адвоката Довженка С.С. (діє в інтересах ОСОБА_1 ) від 19 червня 2019 року, у якому останній просить роз`яснити відповідь приватного виконавця в листі від 30 травня 2019 року.

(том 1 а.с.192)

На зазначений запит приватним виконавцем також надано відповідь від 03 липня 2019 року.

(том 1 а.с.195)

Відповідно до даних документу "відомості про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №58920574" зазначено такі відомості:

- "на виклик з`явився представник боржника Довженко С.С . З матеріалами виконавчого провадження ознайомився 14.05.19 р.";

- "З матеріалами справи ознайомився представник боржника адвокат Довженко С.С. 16.05.19 р.";

- "З матеріалами справи ознайомився представник боржника адвокат Довженко С.С. 21.05.19 р.";

- "З матеріалами виконавчого провадження ознайомлений адвокат Дяченко В.В. 11.02.2020 р.".

(том 1 а.с.58)

Відповідно до даних ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у справі №756/4990/19 про відкриття провадження у справі убачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного виконавця Мілоцького О.Л. про стягнення грошових коштів, у зв`язку із їх незаконним списанням. Відповідно до копії позовної заяви, така підписана адвокатом Довженком С.С.

(том 1 а.с.200, 201)

В квітні 2020 року іншим представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано уточнення до цієї позовної заяви.

(том 1 а.с.139)

Окрім того, в липні 2019 року адвокат Довженко С.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа, за яким здійснюється виконавче провадження №58920574, таким, що не підлягає виконанню. Із змісту заяви убачається, що заявнику відомі обставини про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій.

(том 1 а.с.215)

За наслідками розгляду цієї заяви, 18 лютого 2020 року Оболонським районним судом міста Києва 18 лютого 2020 року постановлено ухвалу про відмову у її задоволенні.

(том 1 а.с.222)

Доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувані постанови направлені за адресою зареєстрованого місця проживання, яка була актуальною на момент укладення договору (15 липня 2008 року), але станом на 16 квітня 2019 року боржник багато років проживав за іншою адресою, апеляційний суд відхиляє.

При зверненні до суду із скаргою адресою ОСОБА_1 вказана така: АДРЕСА_1 . Така ж адреса вказана у договорі №310141 від 11 травня 2019 року із адвокатом Довженком С.С. та за цією адресою направлялись оскаржувані постанови.

Належних доказів на підтвердження обставин, що оскаржувані постанови направлені за неналежною адресою скаржником не додано, а з урахуванням встановлених вище фактів відповідні доводи убачаються необґрунтованими.

Зібраними доказами у справі установлено, що після прийняття оскаржуваних постанов представники боржника декілька разів знайомилися з матеріалами виконавчого провадження, прийняті рішення у виконавчому провадженні були предметом розгляду суду за зверненнями в інтересах боржника. Окрім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження для його сторін зазначається ідентифікатор доступу до виконавчого Автоматизованої системи виконавчого провадження, що надає можливість знайомитися з певними матеріалами із використанням Інтернет мережі.

Стаття 449 ЦПК України визначає, що скаргу може бути подано до суду у строк, початок якого може залежати від того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

За встановлених обставин убачається, що боржник (його представник) повинен був дізнатися про прийняті постанови не пізніше 14 травня 2019 року, першого факту ознайомлення із виконавчим провадженням.

Окрім того, представник боржника, який діяв в межах наданих йому повноважень, знайомився із виконавчим провадженням декілька разів, вчиняв інші дії процесуального характеру, є фаховим юристом - адвокатом, отже недбалості чи неуважності дій такого представника є вірогідним припущенням доки не буде установлено зворотне.

Апеляційний суд відхиляє та уважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що початок строку на подання скарги слід обраховувати з моменту після надання юридичного аналізу оскаржуваним постановам, оскільки таке твердження скаржника суперечить вимогам закону.

Окрім того, 14 травня 2019 року є датою, якою зафіксовано активні дії боржника (ознайомлення з виконавчим провадженням, подання позову та заяви до суду, листування з приватним виконавцем тощо), відтак скаржник мав достатньо часу для прийняття рішення з питань необхідності оскарження постанов приватного виконавця. Звернення до суду із значним пропуском установленого законом строку в цьому випадку не можна уважати таким, що обумовлене поважними причинами, оскільки доказів на підтвердження наявності реальних перешкод в реалізації свого права на звернення до суду скаржником не надано.

Звернення до суду тільки 20 лютого 2020 року скаржник обґрунтовує тим, що 06 лютого 2020 року він уклав договір із новим представником, який лише 11 лютого 2020 року зміг ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Дії представника є проявом реалізації прав учасника виконавчого провадження. Реалізація чи не реалізація права породжує відповідні наслідки.

Аргумент скаржника про те, що той факт, що представник Довженко С.С. не обрав такий спосіб захисту права, як оскарження постанов приватного виконавця, свідчить про його необізнаність про порушене право, відхиляється апеляційним судом, оскільки суперечить інституту представництва.

Посилання апеляційної скарги на вступ у справу нового представника не слід уважати поважними обставинами для подання скарги.

Суд також зазначає, що оскаржувана ухвала не містить висновків з посиланням на дату "19 квітня 2019 року", відтак доводи апеляційної скарги в цій частині нелогічні. Посилання на вказану дату суд зробив в ухвалі від 25 лютого 2020 року, якою скарга була залишена без руху.

Аргументи скаржника в частині порушення судом першої інстанції положень статті 122 ЦПК України відхиляються, з огляду на таке.

Посилаючись на вказану процесуальну норму скаржник застосовує редакцію статті, які втратила чинність згідно Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

На час звернення до суду із цієї скаргою на дії приватного виконавця аналогічні за змістом положення містить стаття 187 ЦПК України, якою врегульовані питання відкриття провадження у справі.

Проте розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження під час виконання судового рішення здійснюється за правилами розділу VІІ ЦПК України в рамках судового контролю за виконанням судових рішень, отже загальні положення про відкриття провадження не застосовуються.

Твердження скаржника про те, що, прийнявши скаргу до розгляду, судом фактично поновлено строки звернення до суду, є помилковим, з огляду на таке. Установлений строк на оскарження дій виконавця визначається як процесуальний, пропуск цього строку не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки такий строк може бути поновлено за наявності поважних причин. Відтак скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.

Висновки суду першої інстанції під час дослідження питання про дотримання скаржником строку на подання скарги ґрунтуються на повно досліджених обставинах справи, які слід урахувати для вирішення цього витання, та доводами апеляційної скарги вони не спростовуються.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не установлено.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова