Справа №1-254/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 року     Київський районний суд м. Полтави в складі:

                                                   головуючого судді Антонова А.В.,

                                                   при секретарі Кравченко О.М.,

                                                   за участю прокурора Каралаш Ю.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Михайлівка Карлівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.128  КК України,

В С Т А Н О В И В:

20.12.2009 року, близько 22-00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у себе вдома за адресою : АДРЕСА_2 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи в обстановці, в якій не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, двома руками штовхнув свою дружину ОСОБА_2 в область грудей, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу і при цьому вдарилася лівим боком об деревяне бильце ліжка, яке знаходилося поруч. В результаті необережних дій потерпілій ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді переломів 9-10 ребер зліва, крововиливу в шкіру тулуба.  

Спричинені тілесні ушкодження, згідно висновку експерта №223 від 18.02.2010 р.  кваліфікуються у своїй сукупності як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров”я.

 Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині  визнав повністю та показав, що  20.12.2009 р. прийшов додому в поганому настрої, оскільки були проблеми на роботі. Близько 22-00 год. з роботи повернулася його колишня дружина ОСОБА_2, вона почала з ним сваритися. Щоб її заспокоїти він заштовхнув її рукою в кімнату, зачинив двері і пішов до свого знайомого, щоб не продовжувати сварку. Наступного дня потерпіла повідомила йому, що від його поштовху вона впала і зламала два ребра. У скоєному щиро розкаюється, просить суд закрити відносно нього кримінальну справу, оскільки примирився з потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила покази, які давала на досудовому слідстві та пояснила, що на даний час жодних претензій до підсудного не має та надала суду заяву, в якій просить закрити кримінальну справу за примиренням.

Визнані в суді підсудним фактичні обставини справи у відповідності до ст. 299 КПК України судом не досліджувалися, свідки не допитувалися.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1, за ст. 128 КК України, як необережне заподіяння тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Суд, заслухавши думку прокурора, який вважає за можливе закрити кримінальну справу у зв”язку з примиренням підсудного з потерпілим, приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням із потерпілим, оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, раніше не судимий, перебував з потерпілою у шлюбі від якого мають спільного сина, вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України, який є злочином невеликої тяжкості, примирився з потерпілою.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. ст.  71 п. 2,  8 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 128 КК України на підставі ст. 46 КК України, ст.ст. 71 п. 2, 8 КПК України.

Провадження по справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 128 КК України – закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_1, у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

На постанову протягом 15 діб з моменту її проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави.

     Головуючий                                                                                        Антонов А.В.