РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4086/20

Пров. №2/766/3813/21

26 лютого 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Ус О.В., секретар судового засідання Казеєва Ю.М., з участю позивача ОСОБА_1 та його представника за довіреністю Ватульєвої Л.А., представника відповідача Околовського А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.04.2020 р., просив зобов`язати керівництво МКП "ВУВКГ м. Херсона" переоформити на його ім`я сформований особовий рахунок № НОМЕР_1 для оплати житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за частиною 36/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 ; зобов`язати МКП "ВУВКГ м. Херсона" заключити з ним договір житлово-комунальних послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позову вказав, що з 06 лютого 2018 року за Договором довічного утримання йому належить 36/100 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та яке складається з водопроводу, воріт, мостіння загального користування. Водопровід - колонка у дворі. Житловий будинок приєднаний до зовнішніх інженерних мереж централізованого водопостачання більше ніж двадцять років. Обидві частини житлового будинку мають окремі особисті рахунки для оплати комунальних послуг: 64/100 житлового будинку належать ОСОБА_2 особистий рахунок 10102500; 36/100 якими він володіє має особовий рахунок НОМЕР_1 . 17.12.2019 р. він звернувся з оригіналами документів та їх копіями до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» щодо переоформлення існуючого особистого рахунку № НОМЕР_1 на його ім`я та укладення договору житлово-комунальних послуг централізованого водопостачання, однак, підприємством відмовлено у вказаному, чим порушено його право споживача на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг. Рахунок № НОМЕР_1 з оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на померлу ОСОБА_3 . Зазначає, що 14.02.2020 р. надав відповідачу всі необхідні документи для переоформлення особистого рахунку № НОМЕР_1 на його ім`я, але отримав відмову та роз`яснення, що для відкриття окремого особового рахунку та укладення договору йому необхідно виконати підключення його частини будівлі окремим водопровідним насосом. Наголошує, що він не звертався до відповідача з заявою про проведення окремого водопровідного вводу, відкриття окремого особового рахунку.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Зуб І.Ю. від 25.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Зуб І.Ю. від 02.04.2020 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

27.04.2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.05.2020 року задоволено заяву позивача про відвід головуючого судді Зуб І.Ю.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.05.2020 року справу прийнято до провадження судді Ус О.В. в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання щодо розгляду справи по суті на 25.09.2020 р.

30.06.2020 року представником Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» подано відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що позивачу неодноразово пояснювалося про фактичну неможливість ведення з ним розрахунків, оскільки водопровідний ввід до будинку позивача є спільним з іншим споживачем послуг ОСОБА_4 , який встановив на спільному водопровідному вводі лічильник води і оплачує ці послуги відповідно до лічильника води (який враховує також і обсяги води які споживає позивач) в повному обсязі. Водоканал не має можливості та будь-яких законних підстав укладати договір з позивачем з огляду на той факт, що неможливо в ситуації, що склалася обрахувати обсяги води які споживає позивач та вимагати їх оплати, оскільки ця вода оплачується по встановленому лічильнику ОСОБА_4 . Для можливості укладання договору та здійснення розрахунків за водопостачання (можливості відокремити обсяги води, що споживає позивач та ОСОБА_4 ) позивачу пропонувалося або врегулювати дане питання з іншим співвласником домоволодіння або прокласти окремий водопровідний ввід для можливості врахування обсягів його споживання та здійснення розрахунків. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.07.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої вказав, що 04.07.2020 р. ним отримано відзив на позов, який відповідачем надіслано 19.06.2020 р. з пропущенням строків. Вважає необґрунтованими та неправомірними пояснення у відзиві, з огляду на те, що пояснення відповідача не являються поважною причиною для поновлення пропущених строків на подання відзиву на позовну заяву. Відповідач отримав ухвалу суду від 25.03.2020 р. про відкриття провадження у справі, 05.05.2020 р. представник відповідача надав доручення до суду, яким відповідач доручив представляти інтереси в судовому засіданні при розгляді справи. У відзиві відповідач не надав інших доказів, які б підтверджували пропущення строків з поважної причини. У відзиві на позов, відповідач вказав неправильно по батькові другого власника будинку ОСОБА_4 . Зазначив, що кожен власник частини домоволодіння має однакові права щодо користування водопровідним вводом, та має право самостійно обладнати таку будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку. Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідач не вправі відмовляти позивачеві у переоформленні вже існуючого, сформованого особистого рахунку, не вправі відмовити в укладенні відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг. Просив залишити відзив без розгляду, позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.09.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у допуску до участі в справі в якості його представника ОСОБА_5 ; роз`яснено, що за приписами ч.2 ст. 62 ЦПК України суд має право посвідчити довіреність фізичної особи на ведення справи в суді. Така довіреність викладається письмово та повинна містити положення щодо повноважень представника. В подальшому суду надано нотаріально посвідчену довіреність та ОСОБА_5 допущена до участі в справі в якості представника позивача.

29.10.2020 року представником Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» подано додаткові пояснення з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у яких вказав, що вважають, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на той факт, що суть спірних правовідносин криється не в особовому рахунку та укладенні договору, а саме в порядку користування спільним водопроводом між позивачем та ОСОБА_2 . Так, з 2011 року попередній власник помешкання, що належить позивачу не проживав та водоспоживання не здійснювалося, у зв`язку з чим нарахування було припинено, що не заперечується матір`ю позивача. У червні 2015 року не бажаючи сплачувати за водопостачання за нормативами водопостачання ОСОБА_2 встановив на вводі (загального користування) лічильник водопостачання та сплачує усі обсяги води в повному обсязі на підставі засобу обліку, що надходить до домоволодіння як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 У 2016 році право власності на 36/100 частин домоволодіння переходить до ОСОБА_6 , а у 2018 році до позивача. В результаті вказаного, набувачам стає відомо про існування лічильника води та виникають спірні правовідносини щодо користування водопроводом загального користування, на неодноразові звернення до МКП "ВУВКГ м. Херсона" позивачу було надані роз`яснення, що для вирішення спірного питання йому необхідно їх врегулювати з ОСОБА_2 в добровільному порядку (встановивши відраховуючий лічильник), вирішити питання в суді або прокласти власний водопровід. Наразі укладення договору та переоформлення вважає неможливим з огляду на те, що всі обсяги води, що надходять через водопровідний ввід загального користування оплачуються ОСОБА_2 та укладення договору між водоканалом та позивачем ніяким чином не вирішить існуючої проблеми та не дасть можливість розрахувати обсяги води, які споживатиме позивач.

17.12.2020 року позивачем подано дебати, у яких вказав, що відповідачем направлено відзив на позов з пропущенням строків, встановлених ч. 7 ст. 178 ЦПК України. Викладені пояснення відповідача не є поважною причиною для поновлення пропущених строків на подання відзиву на позовну заяву. Крім того, інший власник будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 , як вказав відповідач у відзиві. Згідно пояснень відповідача, ОСОБА_2 встановив на спільному водопровідному вводі лічильника води. Отже, у разі неправильного встановлення лічильника, відповідач не вправі був опломбовувати лічильник води, щоб не порушувати права іншого співвласника будинку щодо користування загальним вводом та отримувати житлово-комунальні послуги.

11.01.2021 року позивачем та його представником подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступні слова позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 36/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено договором довічного утримання (догляду) від 06.02.2018 р. (арк. справи 14-15, 37-38).

16.08.2018 року ОСОБА_5 подано до МКП "Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" скаргу щодо дій ОСОБА_2 про перекриття води (арк. справи 131-132).

Згідно акту від 20.08.2018 р. складеного представником МКП "Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" майстром, контролером, слюсарем служби обліку та реалізації послуг ОСОБА_7 , Гоголевим, ОСОБА_8 проведено обстеження особового рахунку №10102500 домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виявлено, що на момент обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 підключено до магістралі водопроводу мережам з вулиці Купецької прямо від воріт на відстані приблизно 1 м, влаштовано водопровідний колодязь, в якому лежить металева труба діаметром 3/4, є отвір, вентиль діаметром 3/4, встановлено водомір 1,5 мм, КВ-1,5, опломбований, фактичні показники 330 м3 №240453. Далі пластикова труба діаметром 25 мм уходить в бік двору. У дворі є додатковий колодязь, де є пластикова труба яка виходить на дворову колонку на 2 абонентів. Умови водокористування: пічне опалення, туалет на вулиці, вода не заведена в будинок. За домовою книгою зареєстрованих осіб не має. У ОСОБА_9 візуально приблизно 0,5 сот поливної площі, не обробляється. Поливна площа заросла травою. У ОСОБА_10 візуально приблизно 2 сот поливної площі.

23.08.2018 р. за вих. №303-1-В Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на звернення ОСОБА_5 від 15.08.2018 р. щодо користування послугами водопостачання повідомлено, що оскільки згідно договору купівлі-продажу водопровід знаходиться у загальному користуванні, питання обслуговування та спільного використання водопровідних мереж необхідно вирішувати з їх власником (співвласником) мирним шляхом або у судовому порядку. Для підключення будівлі окремим водопровідним вводом, згідно діючих нормативних документів, необхідно отримати у Водоканалі технічні умови, розробити проектну документацію та виконати приєднання відповідно з погодженим проектом. Прилад обліку води повинен бути встановлений на водопровідному вводі до домоволодіння у вуличному водопровідному колодязі. Інші варіанти щодо місця встановлення приладів обліку води чинним законодавством не передбачені (арк. справи 19).

14.02.2020 року ОСОБА_1 на адресу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» подано заяву про переоформлення особистого рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 на нього. До заяви додав копії права власності на житло, договір довічного утримання від 06.02.2018 р., технічні умови на житловий будинок, паспорт та ідентифікаційний код, довідку про склад сім`ї (арк. справи 17).

22.01.2020 р. за вих. №14-1-13;17-1-В Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на заяву ОСОБА_1 від 13.01.2020 р. та звернення на особистому прийомі 20.01.2020 р. щодо переоформлення особового рахунку повідомлено, що оскільки згідно договору купівлі-продажу водопровід знаходиться у загальному користуванні, питання обслуговування та спільного використання водопровідних мереж необхідно вирішувати з їх власником (співвласником) мирним шляхом або у судовому порядку. Для відкриття окремого особового рахунку необхідно виконати підключення будівлі окремим водопровідним вводом, для чого необхідно отримати у Водоканалі технічні умови, розробити проектну документацію та виконати приєднання відповідно погодженим проектом та встановити комерційний прилад обліку (арк. справи 18).

04.02.2020 р. за вих. №27-1-В Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на повторне звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 27.01.2020 р. повідомлено, що питання зазначені у направленій заяві вже розглядалися у визначеному законом порядку та були надані відповіді, а тому вказане звернення залишено без розгляду (арк. справи 20).

14.02.2020 року ОСОБА_1 на адресу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» подано заяву у якій просив видати копію відповіді на заяву від 03.01.2020 р. про переоформлення особистого рахунку № НОМЕР_1 з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (арк. справи 21).

14.02.2020 року ОСОБА_1 на адресу Міськогого комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» подано заяву у якій просив переоформити особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 на нього. Вказав, що 36/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належать йому за договором довічного утримання від 06.02.2018 року. До заяви додано копію права власності на житло, технічні умови на житловий будинок, копію паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про склад сім`ї (арк. справи 57).

24.02.2020 р. за вих. №02/04-15/863 Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на заяви ОСОБА_1 від 14.02.2020 р. повідомлено, що звернення з питання переоформлення особового рахунку від 13.01.2020 р. надійшло до канцелярії 15.01.2020 р. Інших звернень в період з 01 по 15 січня до Водоканалу не надходило. Надіслано копію відповіді на лист від 13.01.2020 р. №14-1-В; 17-1-В. Додатково повідомлено, що в листі від 13.01.2020 р. надані вичерпні роз`яснення щодо умов водокористування та відкриття окремого особового рахунку (арк. справи 22).

20.02.2020 р. за вих. №В-478 виконавчим комітетом Херсонської міської ради на звернення ОСОБА_6 від 22.01.2020 р. повідомлено аналогічну інформацію, які повідомлено Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» 22.01.2020 р. за вих. №14-1-13;17-1-В (арк. справи 24).

Згідно розрахункової книжки по розрахунку за воду та каналізацію, яка оформлена на ім`я ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 здійснювалася оплата за послуги з водопостачання. про що свідчать квитанції від 01.04.2014 р. 26.02.2020 р. (арк. справи 25).

10.03.2020 р. за вих. №67-1-В Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на скаргу ОСОБА_11 від 26.02.2020 р. повідомлено, що листами від 22.01.2020 №14-1-13, 17-1-13, від 04.02.2020 №27-1-В та від 24.02.2020 №02/04-15/863 надані вичерпні роз`яснення по суті викладених питань (арк. справи 117).

Відповідно до ч. 4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно зі ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, п.3 ч.1 ст.3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та споживачем, який отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

При розгляді справи встановлено та не є спірним, що відповідачем був відкритий особовий рахунок для абонента (споживача) колишнього власника 36/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Оскільки позивач ОСОБА_1 є власником 36/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за договором довічного утримання, він відповідно є споживачем житлово-комунальних послуг, в тому числі, що надаються МКП "ВУВКГ м. Херсона".

Житлове приміщення, яке знаходиться у приватній власності, передбачає поділ на частки відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55 «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна». Ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок.

Пункт 3.10. вищезазначеної Інструкції встановлює, що Бюро технічної інвентаризації готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна для укладення договору про виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об`єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до положень Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитками, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (п.10), Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008р. №190 (п.3.9), Правил надання послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. № 2246 (п.4) відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників можливе лише після виділення частки кожного із співвласників в натурі та встановлення окремих облікових приладів на споживання води, газу, електричної та теплової енергії.

Суд звертає увагу, що особовий рахунок на попереднього співвласника був відкритий, а тому між відповідачем та попереднім співвласником будинку існували фактичні договірні відносини.

Позивачем надані усі необхідні документи для переоформлення особового рахунку № НОМЕР_1 на нього, як нового власника. Посилання сторони відповідача щодо спільного водопровідного вводу до будинку позивача з іншим споживачем послуг ОСОБА_2 , який встановив на спільному водопровідному вводі лічильник води і оплачує ці послуги відповідно до лічильника води не заслуговують увагу, оскільки переоформлення особового рахунку через зміну власника та порядок обліку наданих не є тотожними.

Правомірність встановлення лічильника другим співвласником не може бути розглянута судом, оскільки ОСОБА_2 не був залучений до участі в справі, матеріали справи не містять доказів, що особисті рахунки ОСОБА_2 та попереднього співвласника домоволодіння ОСОБА_3 були об`єднані.

Питання обліку наданих послуг не є підставою для відмови у переоформленні особового рахунку, оскільки вказане питання відповідач повинний був вирішити при взятті на облік лічильника, що був встановлений іншим співвласником.

Крім того, згідно п. 13 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, обсяг споживання наданих послуг споживачам, у яких відсутні вузли розподільного обліку, розраховується відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги в частині зобов`язання Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» переоформити особистий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 адреса споживача АДРЕСА_3 на нового власника ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання укласти договір.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частинами 1, 2 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( частини 1, 2 статті 642 ЦК України).

Статтею 643 ЦК України передбачено, що якщо в пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Положеннями статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг.

Так у відповідності до частин 1-4 вищевказаної статті, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

При вирішенні даних позовних вимог суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року № 6-110цс12 та постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №2-2872/11, згідно якої, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Отже, суди, зобов`язуючи укласти договір, не перевірили, чи відповідає обраний позивачем спосіб судового захисту вимогам закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактично між сторонами існує спір щодо умов договору про надання послуг, а саме обліку послуг через встановлення другим співвласником лічильнику на вході до домоволодіння, а тому вирішення цього спору шляхом зобов`язання укласти договір не є належним способом захисту прав.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про зобов`язання укласти договір не відповідає вимогам закону, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 840,80 грн. судового збору.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 01 березня 2021 року.

На підставі викладеного, ст.ст. 6-13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» (код юридичної особи 03355726, місцезнаходження: м.Херсон, пл.ім.Ю.Тутушкіна, 9) переоформити особистий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 адреса споживача АДРЕСА_3 на нового власника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона» на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Херсонський міський суд Херсонської області з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус