Справа № 22-3299/09 Головуючий у 1 інстанції: Федюк О.О.

Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого судді: Шебуєвої В.А.,

суддів: Матвєєвої О.А., Касьяна О.П.

при секретарі: Бутенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києві від 05 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поновлення актового запису,-

встановила:

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києві від 05 лютого 2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поновлення актового запису № 26 від 06 березня 2008 року в книзі реєстрації розірвання шлюбу у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ріпкінського районного управління юстиції Чернігівської області. Розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1, зареєстрований 30 грудня 1994 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1880, а в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу мають бути розглянуті спільно з її вимогами про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що справу було розглянуто у її відсутність, чим були порушені її процесуальні права.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 1994 року. Від шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільних дітей не мають. Через наявні конфлікти та сварки з травня 2007 року сторони проживають окремо, позивачем фактично створено нову сім'ю, в якій у нього народилася дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розірвання шлюбу укладеного між сторонами відповідно до ст. 112 СК України, оскільки його подальше збереження суперечить інтересам позивача. При цьому судом правильно враховано тривалості окремого проживання сторін, категоричне заперечення позивачем можливість збереження сім'ї з відповідачкою та створення ним нової сім'ї, в якій у нього народилась малолітня дитина.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України при вирішенні позову ОСОБА_2 є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка належним чином була повідомлена про місце і час судового розгляду. Справа за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу перебувала в провадженні Дніпровського районного суду м.Києва з жовтня 2007 року. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово не з'являлась в судове засідання та заявляла чисельні клопотання про відкладення розгляду справи. За клопотанням відповідачки ОСОБА_1 суд надавав сторонам строк для примирення шість місяців. Також до матеріалів справи долучені письмові заперечення ОСОБА_1 проти позову ОСОБА_2

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на наявність між нею та ОСОБА_1 майнового спору не спростовують правильності висновків суду про необхідність розірвання укладеного між сторонами шлюбу.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Києві від 05 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.