УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О. 

за участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк

„ПриватБанк" (далі Банк) на рішення Малинського районного суду

Житомирської області від 17 лютого 2009 року у справі за позовом Банку до

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про

стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У поданій апеляційній скарзі Банк, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку 31915 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором. Апелянт зазначає, що висновок суду про належне виконання ОСОБА_1 умов договору є невірним, оскільки судом не відображено в рішенні суду факту порушення позичальником положень п.2.2.7 договору кредиту щодо страхування автомобіля. А відтак, на думку апелянта, суд мав застосувати до спірних правовідносин положення ст. ст. 526, 527, 530, 554, 610, 1050 та 1054 ЦК України та задовольнити позов.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 30 березня 2006 року між сторонами по справі було укладено: кредитний договір №ZRRWAU00120045, за яким Банк надав ОСОБА_1, як позичальнику, кредит у розмірі 46150 грн. на купівлю автомобіля та 11999 грн. на сплату страхових платежів; договір застави автотранспорту, за яким ОСОБА_1 в якості забезпечення кредитного договору був заставлений автомобіль ВАЗ 21114, 2006 року випуску; договір поруки №ZRRWAU00120045/1, за яким поручителем перед Банком за виконання позичальником умов кредитного договору виступила ОСОБА_2 Відповідно до умов договору кредиту в період з 15 по 20 число кожного місяця позичальник мав вносити на рахунок Банку 1329 грн. 13 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Термін дії договору з 30.03.2006 року до 29.03.2011 року.

З матеріалів справи (а.с.27-35, 49-51) вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору від 30 березня 2006 року щомісячно вносив кошти на погашення заборгованості по кредиту, у разі прострочення чергового платежу - сплачував пеню.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у Банку відсутні підстави вимагати у позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у порядку, визначеному ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Доводи апеляційного скарги щодо неврахування судом першої інстанції факту порушення позичальником умов договору кредиту щодо страхування автомобіля, є безпідставними, оскільки на зазначені обставини Банк не посилався у позовній заяві.

За таких обставин, коли рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Справа № 22 ц/1077 Головуючий в суді 1-ї інстанції Тимошенко А.О.

Категорія 27 Доповідач Матюшенко І.В.