Справа № 750/1222/21

Провадження № 2/750/798/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и в :

05 лютого 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстрації місця проживання.

Обгрунтовано позов тим, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, однак не проживає в ньому більше чотирьох років, участі у витратах на утримання житла не приймає, житлом не цікавиться, у зв`язку з чим є підстави для визнання його таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Також, позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2005 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31 серпня 2005 року (а.с. 8, 9).

У даному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 24390 від 23 грудня 2020 року, видана Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради (а.с. 12).

Позивач у судовому засіданні зазначила, що її внук - ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації близько п`яти років, при цьому перешкоди для користування житлом йому не створювалися. Також, позивач вказала, що речей відповідача у будинку немає, він будинком не цікавиться, участі у витратах на утримання житла не приймає, чим ставить її у скрутне фінансове становище.

Так, згідно з копією акта від 22 грудня 2020 року, засвідченого членами комісії та головою вуличного комітету № 9 Деснянського району м. Чернігова, відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації з 15 серпня 2016 року (а.с. 10).

Також, відповідно до копії довідки від 29 грудня 2020 року № 2-16/12/20, виданої Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 серпня 2016 року (а.с. 11).

Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власника майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною другою статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи норми законодавства, а також те, що відповідач більше року не проживає за адресою своєї реєстрації, житлом не цікавиться, а тому вимога позивача про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Однак, не підлягає задоволенню вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації місця проживання, оскільки статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» передбачено, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням і є підставою для зняття її з реєстрації.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складений 03.03.2021.

Суддя