308/2615/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року                                                                         м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , захисника Канівця О.П., перекладача ОСОБА_2 , перекладача Трачук О.В., перекладача Галаган І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділу прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: Алжир, м. Мсила, студента Академії кіно та нових медіа, за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №009695 від 26 лютого 2021, гр. ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) близько 15 год. 40 хв. 24 лютого 2021 р. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в прикордонній смузі в районі №235 прикордонного знаку 1500 м до державного кордону України на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонні служби «Кам`яниця» було виявлено групу невідомих осіб (4 особи) арабської зовнішності. Побачивши прикордонний наряд, група невідомих осіб вдалась до втечі. На законну вимогу старшого прикордонного наряду солдата ОСОБА_5 зупинитись та пред`явити документи, що посвідчують особу, група осіб не зупинялась та продовжувала тікати. Далі прикордонним нарядом здійснено попередження спочатку голосом «Стій! Буду стріляти!» та все одно група осіб не зупинялась. З метою затримання групи осіб прикордонний наряд здійснив два попереджувальні постріли угору з автомату. В ході подальшого переслідування близько 15 год. 43 хв. 24.02.2021 було затримано громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) без документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України. Своїми діями ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) порушив вимоги п. 12 cт. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають дійсності. Зокрема, ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ), за допомогою перекладачів, вказав, що будь-яких дій, які б свідчили про злісну непокору законній вимозі працівника прикордонної служби не вчиняв, а втікав тому, що злякався, думав за ним женуться бандити, оскільки особи, які виявились працівниками прикордонної служби, були на значній відстані, всі в білому та молодого віку.

Захисник просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях його довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, вказав, що протокол про адміністративне правопорушення не було складено у встановлений ст. 254 КУпАП строк.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, представника прикордонної служби, дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, виходячи з наступного.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 185-10 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинена групою осіб.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ), свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та заперечив обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Зокрема, зібрані та долучені до протоколу письмові докази не підтверджують, що на час виникнення події, яка мала місце 24.02.2021 ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ), будучи іноземцем, не розуміючи української мови, в ситуації яка склалася, міг усвідомити законну, однак доволі агресивну вимогу працівників прикордонної служби, оскільки останні будучи озброєними, без розпізнавальних знаків, у білій формі, а не камуфляжній, своєю поведінкою не викликали довіри у стороннього спостерігача. Таким чином, зібрані докази та досліджені під судового засідання обставини викликають сумніви щодо наявності в діянні ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) суб`єктивної сторони, як обов`язкової ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, що в свою чергу суперечить критерію доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

За таких умов, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП є сумнівною, що є неприйнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вищенаведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю провадження у справі відносно ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

На підставі наведеного, , ст.ст. 1, 2, 7, 8, 9, 10, 16, 283, 284, 294 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда