ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1250/21 Справа № 205/9809/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року        

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого         -        Лаченкової О.В.

суддів                     -      Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року

по справі Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування — задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) 44888,24 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 24 копійки) в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року скасувати та постановити нове рішення яким в позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат в сумі 44 888,24 грн., судового збору, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування відмовити.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2017 року о 14:40 год. ОСОБА_1 у м.Дніпрі на перехресті вул. Белелюбського та вул. Пастера, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», н/з НОМЕР_1 , виконуючи маневр поворот праворуч виїхала на смугу зустрічного руху та скоїла зіткнення з автомобілем «Nissan», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, після чого автомобіль «Chevrolet» продовжив некерований рух та скоїв наїзд на автомобіль «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам спричинені механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода (а.с. 8).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що МТСБУ є не підприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 – власника автомобілю «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_3 , застрахована договором ОСЦПВВНТЗ № 1040120981 (дія з 23.06.2017 року до 22.06.2018 року) (а.с. 14-15).

06 червня 2018 року ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подала заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 11).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ № 36/11/17 від 14.12.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобілю «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 61541,10 грн. (а.с. 19-33).

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В зв`язку з настанням події, передбаченої ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ на підставі довідки № 1 від 30.07.2018 року та наказу від 01.08.2018 року № 7421 (а.с. 34-35) здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 44153,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 992122 від 02.08.2018 року (а.с. 36). Крім того, МТСБУ понесло витрати на оплату послуг аварійних комісарів у розмірі 734,80 грн. (а.с. 36).

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП в порядку регресу.

Задовольняючи позовні вимоги МТСБУ, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому за можливе стягнути з відповідача відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 44888,24 грн.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції у своєму рішенні не встановив який реальний збиток заподіяно автотранспортному засобу та з якого розрахунку позивач виплатив власнику автотранспортного засобу вказане страхове відшкодування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься звіт про оцінку вартості матеріального збитку, з якого вбачається розмір заподіяної майнової шкоди (а.с. 19-33).

Будь-яких інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Посилання апелянта про те, що її не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суду відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься судова повістка, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача, але не отримана останньої та повернута на адресу суду з відміткою “За закінченням терміну зберігання” (а.с.49, 50).

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з відповідача відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

       Головуючий суддя О.В.Лаченкова

 Судді                                                                                                М.Ю. Петешенкова

                                                                В.С.Городнича