ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 5024/1002/2012

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Богатиря К.В., Будішевської Л.О.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

За допомогою власних технічних засобів з`явився представник:

від Херсонської міської ради Херсонської області - адвокат Дудченко В.М., ордер серії ВТ № 1008792 від 29.01.2021;

До Південно-західного апеляційного господарського суду з`явився:

Особисто ліквідатор Вудуд Г.І., паспорт серії НОМЕР_1 від 06.05.15.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Херсонської міської ради Херсонської області

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020

по справі № 5024/1002/2012

за заявою ліквідатора арбітражного керуючого Вудуд Г.І.

про покладення субсидіарної відповідальності

за заявою Міського комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго»

до відповідача Херсонської міської ради

про стягнення з Херсонської міської ради Херсонської області 10 464 288,40 грн., як суму субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» у розмірі вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів у справі № 5024/1002/2012, як засновника (власника майна) міського комунального підприємства.

у справі за заявою кредитора Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області

до боржника Міського комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго»

про банкрутство

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

час та місце винесення ухвали: 11:31:00, м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року по справі № 5024/1002/2012 порушено провадження у справі про банкрутство МКП «Херсонтеплокомуненерго».

Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 визнано МКП «Херсонтеплокомуненерго» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.11.2012 припинено процедуру ліквідації боржника, передбачену ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та прийнято рішення перейти до загальних судових процедур у справі.

18.12.2016 ліквідатором виконуючий на той час повноваження арбітражним керуючим Запорожцем Д.Ю. подано до суду заяву про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника - Херсонську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 призначено ліквідатором Міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» у справі про банкрутство № 5024/1002/2012 арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.12.2019 встановлено ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Вудуду Г.І. строк до 17.12.2019 (включно) для подачі до суду необхідних документів ( заяви ліквідаторів Міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» до Херсонської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності) з урахуванням вимог, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

18.12.2019 ліквідатор Вудуд Г.І. у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства подано до Господарського суду Херсонської області позовну заяву про стягнення з Херсонської міської ради 10 464 288,40 грн. як субсидіарну відповідальністю власника.

Позов обґрунтовано тим, що у матеріалах справи № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача містяться рішення Відповідача від 25.11.2011 № 431 «Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП «Херсонтеплоенерго»», від 22.11.2013 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості» та від 31.03.2015 №1764 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» па праві господарського відання об`єктів нерухомості», згідно якого комунальне майно, а саме: цілісний майновий комплекс Позивача, яке знаходилось в господарському віданні Позивача, вилучено у Позивача на користь третьої особи - передано у господарське відання міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго». Даний факт встановлений господарським судом Херсонської області в ухвалах від 28.03.2017 у справі № 13/534 та від 11.04.2017 у справі № 15/46.

Постановляючи означені рішення Відповідач не здійснив передбачених приписом частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання» дій з передачі міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго» (ідентифікаційний номер 31653320), як правонаступнику Позивача у частині грошових зобов`язань Позивача перед кредиторами, які виникли внаслідок невиконання зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання .

В діях Відповідача у період що передував порушенню справи про банкрутство, вбачаються дії з необґрунтованої передачі майна третім особам, що відповідає економічним ознакам дій з доведення до банкрутства.

З часу прийняття підприємства до комунальної власності статутний фонд зменшився в 155 разів (з 22 445,1 тис. грн. станом на19.01.2001 року до 144,5 тис. грн. станом на 24.06.2011) без вагомих на те причин.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства через неправомірне виведення активів боржника - задоволено повністю.

Покладено субсидіарну відповідальність та стягнуто з Херсонської міської ради Херсонської області на користь міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» 10 464 288,40 гривень, як суму субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» у розмірі вимог кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів у справі №5024/1002/2012, як засновника (власника майна) міського комунального підприємства.

Ухвала господарського суду обґрунтовано наступним.

Місцевий господарський суд встановив, що ліквідатори належним чином обґрунтували свої вимоги до засновника боржника Херсонської міської ради та надали докази того, що власник послідовно зменшував активи боржника, що призводило до неможливості подальшого проведення господарської діяльності та збільшувало розміру його заборгованості перед кредиторами. Перелік доказів зазначено у заявах, додано до відповідних заяв.

Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою ( виявленого майна та коштів) складає 10 464 288,40 гривень .

Не погодившись із вказаною ухвалою, Херсонська міська рада Херсонської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 30.11.2020по справі №5024/1002/2012 та винести нове судове рішення яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ліквідатора банкрута - МКП «Херсонтеплокомуненерго» про покладення на Херсонську міську раду Херсонської області субсидіарної відповідальності.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не правильно встановив момент передачі основних засобів від одного комунального підприємства до іншого.

Скаржник зазначає, що у справі №15/53 Верховний Суд в Постанові від 29.10.2018 зазначив, що МКП «Херсонтеплоенерго» є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП «Херсонтеплокомуненерго» саме з дати підписання акту приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001, а отже до цих правовідносин не може застосовуватись ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», оскільки такої норми на той час не існувало .

Таким чином суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не правильно застосував норми матеріального і процесуального права, неналежно пов`язавши передачу цілісного майнового комплексу Позивача з рішеннями Херсонської міської ради Херсонської області 2011-2015 років та через це невірно встановив факт умисного доведення до банкрутства.

Дана обставина є важливою з огляду на заявлене Відповідачем порушення строків позовної давності, зважаючи на факт того, що судом наразі розглядаються обставини які мали місце в далекому минулому та Відповідач позбавлений з огляду на це права належним чином захищати в суді свої інтереси.

Судом першої інстанції не правильно трактовано та застосовано Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджені наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 №14, а саме судом надана оцінка діям з нібито доведення до банкрутства, що мали місце більш ніж за три роки до дати порушення справи про банкрутство.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції надано оцінку неналежному та недопустимому доказу, а саме аналізу фінансово-господарчої діяльності МКП «Херсонтеплокомуненерго» від 09.12.2015 який здійснено ОСОБА_1 , оскільки для проведення аналізу фінансово-господарського стану МКП «Херсонтеплокомуненерго» щодо наявності ознак доведення до банкрутства, арбітражний керуючий Д. Запорожець мав звернутись до Господарського суду Херсонської області з клопотанням у справі №5024/1002/2012 про залучення до участі в справі територіальний орган Міністерства юстиції України - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області та зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області у встановленому порядку організувати та провести аналіз фінансово-господарського стану боржника - МКП «Херсонтеплокомуненерго». І лише тоді, такий висновок органу юстиції міг би вважатись належним доказом який би підтверджував, або спростовував факт доведення боржника до банкрутства.

Суд першої інстанції не правильно застосував положення закону про строки позовної давності.

Скаржник вважає, що строк позовної давності стосовно подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності має обчислюватися з дати визнання боржника банкрутом, а саме з 26.07.2012, тобто з дати, коли судом були встановлені обставини неможливості відновлення платоспроможності МКП «Херсонтеплокомуненерго», як на тому і наголосив Верховний Суд в Постанові від 02.09.2020 у справі №923/1494/15.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з заявою ліквідатора до суду закінчився 26.07.2015, а ліквідатор подав свій позов в жовтні 2016 року.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Богатир К.В., Бєляноський В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської міської ради Херсонської області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі № 5024/1002/2012. Призначено справу № 5024/1002/2012 до розгляду на 02.03.2021 о 15:00 год.

У зв`язку з тимчасової непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021, розпорядженням керівника апарату суду № 34 від 01.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021, для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Богатир К.В., Будішевська Л.О.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 прийнято справу № 5024/1002/2012 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Богатир К.В., Будішевська Л.О.

04.02.2021 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ліквідатора - арбітражного керуючого Вудуда Г.І., у якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі № 5024/1002/2012 без змін.

У судовому засіданні 02.03.2021 представник Херсонської міської ради Херсонської області підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній.

Ліквідатор арбітражний керуючий Вудуд Г.І. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019 відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги заяви ліквідатора Міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з Херсонської міської ради Херсонської області на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» 10 464 288,40 грн.

За приписами статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Міське комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго» створено на підставі рішення Херсонської обласної ради від 26.07.2001 № 417 «Про передачу Херсонського державного комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади м. Херсона» та розпорядження міського голови м. Херсона №1218-р від 22.08.2007 «Про прийняття до комунальної власності міської територіальної громади Херсонського державного комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго».

Міське комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго» є правонаступником прав та обов`язків Державного комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго».

Власником підприємства є міська територіальна громада м. Херсона.

Пунктом 1.3 Статуту Міське комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго» створено з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально - культурних, виробничих та інших господарських об`єктів міста Херсона(Том 2 а.с.33-39).

Відповідно до п. 2.5 Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно із чинним законодавство. Тобто, майно боржника, що належало йому відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Статуту на праві господарського відання та інше майно, мало подвійне призначення - забезпечення можливості підприємству здійснювати господарську діяльність, так і забезпечення вимог кредиторів.

Пунктом 3.2. Статуту встановлено, що майно Підприємства є власністю міської територіальної громади і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексом України з процедури банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 62 Кодексу України з процедури банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно статті 63 Кодексу України з процедури банкрутства після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.

Місцевим господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Херсонської міської ради Херсонської області від 25.11.2011 № 431 «Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП «Херсонтеплоенерго», від 22.11.2013 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості» та від 31.03.2015 №1764 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» па праві господарського відання об`єктів нерухомості» (далі - Рішення), згідно якого комунальне майно, а саме: цілісний майновий комплекс Позивача, яке знаходилось в господарському віданні Позивача, вилучено у Позивача на користь третьої особи - передано у господарське відання міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго». Даний факт встановлений господарським судом Херсонської області в ухвалах від 28.03.2017 у справі № 13/534 та від 11.04.2017 у справі № 15/46.

Постановляючи вище згадані рішення Відповідач не здійснив передбачених приписом частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання» дій з передачі міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго», як правонаступнику Позивача у частині грошових зобов`язань Позивача перед кредиторами, які виникли внаслідок невиконання зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання .

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно рішення Відповідача від 25.11.2011 № 431 «Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майном від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП «Херсонтеплоенерго», цілісний майновий комплекс знаходився в управлінні Позивача, відповідно, за приписом частини третьої статті 76 Господарського кодексу України, за якою ознакою казенного підприємства є закріплення за ним майна на праві оперативного управління, можна застосувати припис частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України, з посиланням на Висновки, згідно якого «казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.»

Наданий ліквідатором Аналіз за період 2003-2004 років свідчить про різке зменшення покриття поточних зобов`язань з майже 100% покриття (0,98) до 0,23 - менше 25%. Рентабельність продукції на кінець періоду має негативний показник.

Коефіцієнт покриття за період, який аналізується, не перевищував одиницю, а рентабельність продукції на кінець періоду має негативний показник. В зв`язку з вищевикладеним, можливо стверджувати про відсутність в цьому випадку ознак фіктивного банкрутства.

Крім того, дані балансу за 2005 рік на 01.01.2005 року не співпадають з даними на 31.12.2004 року балансу за 2004 рік. Тобто, порушено один з головних принципів ведення бухгалтерського обліку: непереривність відображення фінансово-господарських операцій.

За період 2003-2004 роки прослідковується значне погіршення фінансового стану підприємства. З позитивного до негативного зменшився розмір чистих активів, зменшилось у 2 рази зобов`язання боржника всіма його активами. Забезпечення зобов`язань боржника всіма оборотними активами зменшилась більш ніж у 4 рази.

Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства 2009-2011 р.р.

Розмір чистих активів зменшився на 204,5 тис. грн. Одна з причин - реалізація через Херсонську обласну товарну біржу активів підприємства - договір купівлі-продажу майна, яке знаходилось у податковій заставі, б/н від 06.10.2011р. Забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та оборотними активами залишаються низькими.

Висновки: наявні ознаки доведення МКП «Херсонтеплокомуненерго» до банкрутства: різке погіршення фінансово-господарського стану у 2004 році, виведення основних засобів підприємства у 2005 році; не формування статутного фонду; ненадання актів прийому-передачі майна та основних засобів; вилучення майна, основних засобів, тобто активів підприємства, при цьому кредиторські зобов`язання підприємства не зменшені. А саме, рішення міської ради від 29.03.2007 № 359 «Про надання згоди на укладання договору між Херсонською міською радою та ТОВ «Херсонтепломережі» про управління цілісним майновим комплексом МКП «Херсонтеплокомуненерго». При цьому борги не погашаються, акти прийому-передачі майна та основних засобів відсутні, всі працівники звільнені.

Пунктом 6 рішення Херсонської міської ради від 24.06.2011 № 260 «Про внесення змін до пункту 3.1. Статуту МКП «Херсонтеплокомуненерго», затвердженого рішенням міської ради від 19.10.2001 №353, розірвання договору на управління комунальним майном від 25.06.2007 №30 у та укладання нового договору на управління комунальним майном» - визнати управління комунальної власності міської ради тимчасовим балансоутримувачем указаного майна. При цьому борги не погашаються, акти прийому-передачі майна та основних засобів відсутні, наявність великої дебіторської заборгованості, відсутність претензійно-позової роботи; відсутність фінансово-господарських документів комунального підприємства за 2001-2012рр. для виявлення додаткових джерел погашення вимог кредиторів та можливості з`ясування причин різкого погіршення стану підприємства, здійснення шкоди Державі: борги перед бюджетом, Пенсійним фондом, іншими державними цільовими фондами; значні борги за спожиту електроенергію та природний газ перед постачальниками.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року по справі № 5024/1002/2012 заборонено посадовим особам боржника та власнику будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на день визнання підприємства банкрутом) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Однак, в порушення вимог закону та судового рішення щодо заборони розпоряджатися майном підприємства, рішенням Херсонської міської ради № 1764 від 31.03.2015 «Про закріплення за міським комунальним підприємством (МКП) «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості» закріплені на праві господарського відання за МКП «Херсонтеплоенерго будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140, що належали МКП «Херсонтеплокомуненерго» на праві господарського відання відповідно до за договору купівлі-продажу від №80 від 23.07.1998. Зазначеним рішенням майно боржника було безпідставно вилучено.

Отже, Власником майна приймалися рішення, якими спеціально без припинення права господарського відання майном усе майно передавалось іншій юридичній особі.

При цьому, майно передавалося іншій особі, яка також належить до об`єктів права комунальної власності та також у господарське відання. З наведеного вбачається, що при наявності ухвали Господарського суду Херсонської області від 09.07.2012 року та постанови Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 року про визнання боржника банкрутом, на підставі якого повноваження Херсонської міської ради як власника майна банкрута, припинено, Херсонська міська рада, вкотре розпорядилася майном боржника (банкрута), не повернувши майно у господарське відання боржника.

При цьому Херсонська міська рада, не ставила на розгляд питання стосовно долі наявних боргів комунального підприємства-боржника, до яких відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2012, входить заборгованість перед працівниками по заробітній платі, перед підприємствами паливно-енергетичного комплексу за спожиті енергоносії, перед Державним бюджетом України, Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування тощо.

Дії ради як власника (засновника) юридичної особи боржника були направлені, таким чином, на завдання шкоди кредиторам, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які вони мали правомірні очікування. Волевиявлення Херсонської міської ради, характеризується прямим умислом, як щодо вилучення майна від боржника так і щодо наслідків таких дій та рішень - настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, і, у зв`язку з цим, невиконання зобов`язань перед кредиторами через їх припинення за відсутністю майна.

Факт банкрутства боржника МКП «Херсонтеплокомуненерго» доказуванню не підлягає, оскільки встановлений постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012.

Ліквідатор зазначає, що вина засновника доведена ліквідатором та підтверджена належними доказами у справі, стійка неплатоспроможність боржника як суб`єкта підприємництва (припинення господарської діяльності) була викликана цілеспрямованими діями та бездіяльністю Херсонської міської ради як власника майна та посадовими особами боржника.

З часу прийняття підприємства до комунальної власності статутний фонд зменшився в 155 разів (з 22 445,1 тис. грн. станом на19.01.2001 року до 144,5 тис. грн. станом на 24.06.2011) без вагомих на те причин.

За таких обставин та правових підстав ліквідатор доводить, що банкрутство боржника МКП «Херсонтеплокомуненерго» Херсонської міської ради є умисним банкрутством.

Відповідно до Реєстру вимог кредиторів до Реєстру включено вимог кредиторів на суму 10464288,40 грн.

Розмір субсидіарної відповідальності повинен визначатися відповідно до приписів ч. 1 ст. 41 Закону та має дорівнювати різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Ліквідатор у своїй заяві станом на 18.10.2016 просить суд визнати факт доведення боржника Міське комунальне підприємство (МКП) «Херсонтеплокомуненерго» до банкрутства його засновником Херсонською міською радою та задовольнити заяву ліквідатора Запорожця Д.Ю. про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника Херсонську міську раду в зв`язку із доведенням до банкрутства МКП «Херсонтеплокомуненерго» (Ідентифікаційний код юридичної особи 03355382, 73000, м. Херсон, проспект 200 річчя Херсону, будинок 30-А), стягнути з Херсонської міської ради (Код ЄДРПОУ 26347681, м. Херсон, пр. Ушакова, 37) грошові кошти в сумі 10464288,40 грн.

До заяви ліквідатора, на підтвердження викладеного ним, додано докази - копія аналізу фінансово-господарської діяльності МКП «Херсонтеплокомуненерго» з додатками, на 33 аркушах, Копія рішення Херсонської обласної ради № 417 від 28.07.2001р. «Про передачу Херсонського комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади м. Херсона», Копія розпорядження міського голови м. Херсона № 1218р від 22.08.2001 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Херсонського державного комунального підприємства «Херсонтеплокомуненерго», Копія рішення Херсонської міської ради від 19.10.2001 № 354, Копія рішення Херсонської міської ради № 394 від 14.12.2001 «Про затвердження актів прийняття - передачі майна та розподільчих балансів міських теплозабезпечувальних підприємств», Копія рішення Херсонської міської ради № 243 від 28.03.2003 «Про внесення змін до статуту МКП «Херсонтеплокомуненерго», Копія рішення Херсонської міської ради № 359 від 29.03.2007 «Про надання згоди на укладання договору між Херсонською міською радою та ТОВ «Херсонтепломережі» «Про управління цілісним майновим комплексом МКП «Херсонтеплокомуненерго», Копія рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 601 від 18.11.2008, Копія рішення Херсонської міської ради № 260 від 24.06.2011, Копія рішення Херсонської міської ради № 431 від 25.11.2011.

Крім того, як вбачається з наданих ліквідатором Запорожцем Д.Ю. доказів та відомостей, ліквідатор встановив, що боржнику на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 1,2422 на, розташована за адресою м.Херсон вул.Запорізька,140.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Згідно частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Статтею 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедури банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, неможливість здійснення господарської діяльності комунальним комерційним підприємством задля одержання прибутку через вилучення за рішенням власника майна, за рахунок якого комунальне комерційне підприємство може отримувати прибуток, однак не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства цього підприємства, за умови, що власник (засновник) не визначив для Боржника інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, зумовлює для законодавця через механізм, закріплений у положеннях частини першої статті 619 ЦК України, частині першої статті 215 ГК України та частини другої статті 61 Кодексу України з процедури банкрутства, врегулювати спірні правовідносини та захистити у такий спосіб інтереси кредиторів суб`єкта комерційної господарської діяльності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 902/318/16).

При цьому колегія суддів звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до висновків якого, зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі «Єршова проти Російської Федерації» - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Враховуючи встановлені обставини, щодо:

- створення Міського комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго» для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві господарського відання майна комунальної власності;

- вилучення у Боржника майна за рішенням Херсонської міської ради № 1764 від 31.03.2015 «Про закріплення за міським комунальним підприємством (МКП) «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості» закріплені на праві господарського відання за МКП «Херсонтеплоенерго будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140, що належали МКП «Херсонтеплокомуненерго» на праві господарського відання відповідно до за договору купівлі-продажу від №80 від 23.07.1998;

- відсутності активів у банкрута, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів;

- бездіяльності Херсонської міської ради Херсонської області, як власника і засновника боржника стосовно Міського комунальне підприємство «Херсонтеплокомуненерго» через не визначення для нього після вилучення майна інших способів та засобів отримання прибутку або джерел погашення ним заборгованості перед кредиторами,

колегія суддів дійшла висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Херсонської міської ради Херсонської області, попри її обов`язок як власника та засновника Боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству Боржника (ст. 5 Закону про банкрутство, в редакції яка діяла на час порушення справи про банкрутство), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна Боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором подано достатньо доказів, які вказують на виведення активів боржника, що погіршило погіршення його фінансовий стан. Відтак, вольові та цілеспрямовані дії Херсонської міської ради стосовно передачі майна від боржника іншим комунальним підприємствам мали безпосереднім результатом погіршення майнового стану боржника та неможливість розрахунку з кредиторами.

Ці обставини, дають можливості зробити висновок про наявність обґрунтованих підстав для покладення на Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП «Херсонтеплокомуненерго» перед його кредиторами.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що МКП «Херсонтеплоенерго» є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП «Херсонтеплокомуненерго» саме з дати підписання акту приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001, а отже судом першої інстанції невірно пов`язано передачу цілісного майнового комплексу Позивача з рішеннями Херсонської міської ради Херсонської області 2011-2015 років та через це невірно встановив факт умисного доведення до банкрутства.

Так, Державним комунальним підприємством «Херсонтеплокомуненерго» були придбані будівлі та споруди за адресою м. Херсон, вул. Запорізька, 140 на підставі договору купівлі-продажу від 23.07.1998 № 80, які належали останньому на праві господарського відання, а саме: частини цілісного майнового комплексу, який складається з авто блок літ. Ю; майстерня літ. З, адміністративна будівля літ. Щ, котельня літ. Щ1, побутові приміщення літ. Щ2, прохідна літ. Я, майстерня літ. Ш, складське приміщення літ. Ш2, побутівка літ. Ш, навіси літ. К4 і К5, будівля порізки літ. Х, сарай літ. У, модуль ангар з пересувними стелажами літ. Ч, козловий кран, підкрановий майданчик, автозаправна станція, в т.ч. ємності для ГСМ - 2 шт., естакада - 1 шт., заправні колонки - 2 шт., огорожа, відкритий асфальтований майданчик, огорожа території, металеві ворота № 6, теплотраса, розташована на відчужуваній території.

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.09.2001 № 323 «Про створення міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» вирішено створити Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» та передати до його статутного фонду частку майна в тому числі ДКП «Херсонтеплокомуненерго», яке у відповідності до акту приймання-передачі основних засобів станом на 01.10.2001 складається (серед іншого) з майна теплових пунктів та котелень.

Водночас, факт передачі майна теплопунктів та котелень міста у користування Міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго» підтверджується також рішеннями Херсонської міської ради:

- від 25.11.2011 № 431 «Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майно від 25.06.2007 № 30 та передачу об`єктів договору в господарське відання МКП «Херсонтеплоенерго», за яким передано до господарського відання МКП «Херсонтеплоенерго» об`єкти згідно з актом інвентаризації;

- від 22.11.2013 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості», за яким за МКП «Херсонтеплоенерго» закріплено на праві господарського відання об`єкти нерухомості, що належать до комунальної власності міської територіальної громади згідно з додатком, а саме котельні та теплопункти за переліком;

- від 31.03.2015 № 1764 «Про закріплення за міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості» закріплено за МКП «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єкти нерухомості згідно з додатком, зокрема будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140 .

Колегія суддів зазначає, що ЦТП за адресою: м. Херсон, вул. Запорізька, 140 не входить до складу ТЕР-1, ТЕР-2, ТЕР-3. А також ЦТП, котельні та адміністративна будівля підприємства не використовувалсь Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» для надання послуг з теплопостачання населення, із господарського відання Боржника не вилучалось.

Крім того, рішенням Херсонської міської ради від 13.10.2009 №1298 Боржнику надано в постійне користування земельну ділянку по вул. Запорізька, 140 у м. Херсоні під складськими приміщеннями, автогаражом.

Також, колегія суддів відзначає, що майно яке передавалось МКП «Херсонтеплоенерго» за Актом- приймання основних засобів від 01.10.2001 передавалось на баланс підприємства. Проте баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартість майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Тому перебування майна за м. Херсон, вул. Запорізька, 140 на балансі МКП «Херсонтеплоенерго» не визначає знаходження цього майна у власності цього підприємства.

Відтак, колегія суддів вважає, що саме з прийняттям рішень Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 за МКП «Херсонтеплоенерго» було закріплено зазначене майно (котельні та теплопункти) на праві господарського відання, отже означене майно вибуло з управління Боржника саме за наслідками прийняття означених рішень.

Також, колегію суддів не приймаються заперечення скаржника що судом першої інстанції надано оцінку неналежному та недопустимому доказу, а саме аналізу фінансово-господарчої діяльності МКП «Херсонтеплокомуненерго» від 09.12.2015 який здійснено ОСОБА_1 та приймаються доводи ліквідатора викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а саме ліквідатор Боржника скористався своїм правом, наданим приписом частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України та змінив правові підстави застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника шляхом надання нового аналізу фінансового стану Боржника, яким доводиться факт наявності дій з доведення до банкрутства.

Приписами пункту 3 частини другої статті 12 та абзацу п`ятого частини першої статті 61 Кодексу саме до виключної компетенції ліквідатора віднесено повноваження зі здійснення аналізу фінансового стану Боржника. Висновок Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є лише одним із можливих підтверджень правильності, вимоги заяви ліквідатора про притягнення власника до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не правильно трактовано та застосовано Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та надана оцінка діям з нібито доведення до банкрутства, що мали місце більш ніж за три роки до дати порушення справи про банкрутство, оскільки відсутність/наявність такого висновку в матеріалах справи не може бути беззаперечною підставою для звільнення засновника боржника від субсидіарної відповідальності.

Крім того, під час розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції представником Херсонської міської ради Херсонської області не наведено будь-якої аргументації щодо економічної доцільності прийняття рішення про вилучення активів підприємства та передачі до іншого підприємства.

При розгляді справи, колегією суддів враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №5023/4388/12, Верховного Суду викладену у постанові від 16.06.2020 у справі № 924/1076/17.

Щодо застосування строку позовної давності, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Херсонська міська рада у суді першої інстанції разом з відзивом на заяву ліквідатора, звернулась з заявою про застосування строку позовної давності.

Колегія суддів беручи до уваги ті обставини, що:

- заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно ліквідатором у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство при наявності виявлення ліквідатором наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника;

- виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У справі № 5024/1002/2012 МКП «Херсонтеплокомуненерго» визнано банкрутом постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012.

Перша заява про покладання на засновника - Херсонську міську раду, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями МКП «Херсонтеплокомунтенерго» була подана до Господарського суду Херсонської області у жовтні 2016, а саме 17.10.2016. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ліквідатор Боржника Запорожець Д.Ю. лише після здійснення передбачених частиною першою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та відповідних статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заходів з формування ліквідаційної маси Боржника, встановив відсутність майна та майнових прав, які би могли бути включені до складу ліквідаційної маси Позивача. Тобто, ліквідатор Позивача прийшов до висновку про неможливість навіть часткового погашення вимог кредиторів у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство Позивача, не в день визнання боржника банкрутом, а після вчинення усіх необхідних щодо виявлення активів боржника..

Ліквідатор Позивача Запорожець Д.Ю. подав до господарського суду Херсонської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за невиконані Позивачем грошові зобов`язання перед кредиторами за реєстром вимог кредиторів на власника та засновника Позивача - Херсонську міську раду після встановлення фактів відсутності активів боржника для погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з наданих ліквідатором Запорожцем Д.Ю. доказів та відомостей, ліквідатор встановив, що боржнику на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 1,2422 на, розташована за адресою м.Херсон вул.Запорізька,140.

Ліквідатором було подано позов до Херсонського міського суду адміністративний позов про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради № 1764 від 31.05.2015р. «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» майна, зокрема, розташованого за адресою м.Херсон вул.Запорізька,140.

Рішенням суду від 26.10.2016 у справі № 766/1050/16-а було визнано незаконним рішення № 1764 від 31.05.2015 «Про закріплення за МКП «Херсонтеплоенерго» на праві господарського відання об`єктів нерухомості», відповідно до якого майно, що належало на праві господарського відання боржнику «Херсонтеплокомуненерго» Херсонською міською радою було передано іншому комунальному підприємству.

Відтак, неправомірні дії Херсонської міської ради щодо виведення активів боржника з його відання носили тривалий характер і закінчились саме прийняттям рішення № 1764 від 31.05.2015. Відтак, подаючи 18.10.2016р. до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за борги підприємства-банкрута, ліквідатор діяв у межах строків позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника, подана у межах визначеного статтею 257 ЦК України та

За таких обставин визнаються необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування приписів статей 257, 264, 265 ЦК України.

Таким чином, арбітражний керуючий правомірно звернувся до місцевого господарського суду у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на власника боржника, оскільки достатньою умовою покладення субсидіарної відповідальності на власника є недостатність коштів, відсутність майна, дії, рішення щодо вилучення майна у боржника. Не є визначальними умисні дії власника, засновника, інших осіб у доведенні до банкрутства. Вина у цивільно-правових відносинах застосовується до зобов`язальних (договірних) відносин, та її доведення не передбачено при застосуванні правового інституту субсидіарної відповідальності передбаченого статями 76, 77, 78 Господарського кодексу України.

Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали було досліджено всі обставини справи та надано оцінку всім поданим доказам, отже, суд дійшов правильного висновку про покладення на засновника та власника боржника Херсонську міську раду Херсонської області cубсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у розмірі 10 464 288,40 гривень у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, шляхом солідарного стягнення з останнього цих коштів.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

На підставі викладеного, ухвала Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 по справі № 5024/1002/2012 є законною та обґрунтованим, оскільки її винесено в результаті повного з`ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Херсонської міської ради Херсонської області суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 по справі № 5024/1002/2012 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Херсонську міську раду Херсонської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.03.2021.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя К.В. Богатир