Справа № 2-а-758\2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді – Козуб О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Джанкой адміністративну справу за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах дитини війни ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльність неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни 2030 гривень 70 копійок, -
встановив:
Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 як особи віднесеної до незахищеної категорії громадян згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльність неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування і виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 гривні 30 копійок, посилаючись на ст.7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пінсійне страхування», ст.ст. 62, 88 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.ст.69, 70 Закону України «Про Конституційний суд України», ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 64, ч. 1 ст. 68 Конституції України та на п. 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007. 06.10.2009 року прокурором надана заява про збільшення позовних вимог, де просив визнати дії відповідача неправомірними щодо не нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії дитині війни та стягнення підвищення до пенсії з 01.07.2008 по 31.12.2008 рік і стягнути підвищення до пенсії у розмірі 2030 гривень 70 копійок
В судове засідання не з'явились прокурор та позивач, повідомлені належним чином. Помічником прокурора надана заява про розгляд справи у його відсутність на підставі матеріалів, що маються в матеріалах справи в порядку письмово провадження. Позивач ОСОБА_1 надала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК не з’явився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах дитини війни ОСОБА_1 у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень відповідачем зазначено, що право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги виникло з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційним, і ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року є діючою з 09.07.2007 року, що відповідно до загальновизнаних принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Посилалися на Рішення Конституційного Суду України № 27-у2009 року від 22.05.2009 року у частині що стосується визначення поняття мінімальної пенсії за віком, зазначено, що у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці 1 ч. 1 цієї статті – виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсій за віком, у встановленому абз.1 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулювання виплат дітям війни, передбаченою у ст.6 Закону № 2195-ІV. Зазначили, що у ст.7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога дітям війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного Фонду України відсутні правові підстави. Пенсійним Фондом України за рахунок коштів Державного бюджету України на 2007-2008 роки реалізовано бюджетну програму. Згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює розмір соціальної гарантії для дітей війни у 2008 році, Управління, як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією України та Законами України, робило виплату цього підвищення позивачеві у розмірах, визначених даною постановою і Пенсійний Фонд України повністю виконав свої зобов’язання щодо забезпечення виплати державних соціальних гарантій, заборгованість відсутня. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустила річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, посилалися на ст..68 Конституції України, стосовно того, що не знання законів не звільняє від відповідальності. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні — Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено, про поновлення річного строку звернення до адміністративного суду позивач не зазначила у позові.
Суд, вважає можливим провести розгляд вказаної адміністративної справи за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, стягнути 2030 гривень 70 копійок у письмовому провадженні в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 122 КАС України, оскільки сторонами – прокурором, позивачем ОСОБА_1 надано суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримання позовних вимог у повному обсязі, а від імені відповідача начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано суду письмові заперечення, згідно яких просили розглянути вказану адміністративну справу у відсутність представника відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК
Суд, оцінивши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, письмовими запереченнями відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК. Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної щомісячної соціальної допомоги, яка виплачується до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З 01.01.2006 року по 31.12.2007 року позивачу ОСОБА_1 взагалі не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. В 2008 році їй вказане підвищення до пенсії не виплачувалося у повному обсязі. Згідно заперечень УПФУ в Джанкойському районі АРК, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком і їй нараховувалося і виплачувалося у 2008 році підвищення дитині війні з січня по квітень 2008 року щомісячно по 47 гривень, а з квітня 2008 року по 48 гривень 10 копійок щомісячно, з липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з жовтня 2008 року – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року ( із внесеними змінами), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 1 жовтня 2006 року – 366 гривень.
Ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року затверджено на 2008 рік прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривні, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідно до якої встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст. 6 цього Закону, виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 вказаного закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним), оскільки зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік було змінено відповідно до п.41 Розділу ІІ «Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, і встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, п.41 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2008 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним). Ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» з моменту прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення від 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, який встановлюється відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 152 Конституції України передбачено що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і дітей війни.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Суд, при розгляді вказаної справи, встановив, що позивач ОСОБА_1 за спірний період 2006-2008 роки мала право на отримання вказаного розміру державної соціальної допомоги дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки п.41 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2007 року, який встановлював підвищення дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” № 422\96-ВР від 16.10.1996 року, передбачено, що у разі, якщо Закони та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року затверджено на 2008 рік прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривні, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а саме п. 8 цієї постанови, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах з 22 травня 2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 оку – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділена як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Ст.58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Посилання представника відповідача на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, а в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути прийняті до уваги судом, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Суд, з урахуванням положень ЗУ «Про прожитковий мінімум» та виходячи з того, що державна соціальна допомога дитям війни визначена виходячи з розміру прожиткового мінімуму, вважає необхідним застосовувати саме розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік, і неврегульованість питання щодо поняття «мінімальної пенсії за віком» не може бути підставою для обмеження прав позивача і не виплати, передбачених йому відповідними Законами соціальних виплат.
Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року не може бути застосована при визначенні розміру державної соціальної допомоги дитині війни, а застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приймається до уваги, оскільки ці обставини встановлені у відповідному Рішенні Конституційного Суду України за 2009 рік, але при визначенні, нарахуванні та виплаті вказаних підвищень до пенсії дітям війни повинен здійснюватися у розмірі прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний рік, оскільки до даних правовідносин застосовується положення ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» та розмір підвищення дітям війни, встановлений Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, є порушення засад пріоритету Законів над підзаконними актами, у зв’язку з чим розрахунок підвищення дітям війни повинен здійснюватися відповідно до розміру встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 вказаного Закону.
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки взагалі позивач мав право на отримання підвищення у вказаному розмірі в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, але з урахуванням пропуску річного строку та з урахуванням заявлених позовних вимог прокурором та позивачем цей період складає з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенням Конституційного суду України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд, задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково і вважає суд необхідним для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням нарахованих та виплачених сум цього підвищення за спірний період у межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України.
Суд, задовольняючи частково позовні вимоги з урахуванням ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем у письмових запереченнях проти позову Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, оскільки строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки позивачем пропущений без поважних причин, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду 02.02.2009 року, що підтверджується штампом суду, тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни», як є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений ст.99 КАС України, і що відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за вищевказаний період позивачу. Поважних причин пропуску річного строку позивачем не зазначено, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надала.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 70, 71, 94, ч.3 ст.122, 159, 160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
постановив:
Адміністративний позов Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах дитини війни ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльність неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни 2030 гривень 70 копійок задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим по не нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1 у повному обсязі відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі прожиткового мінімуму за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року дитині війни ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 2008 рік, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Козуб О.В.