ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2010 року Справа № 32/60-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача
суддів: Швеця В.В., Головко В.Г.
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю прокурора Бекірова Р.З. ; військовий прокурор Південного регіону України; посвідчення №034 від 26.09.08 до 25.09.11р.
представники сторін:
від відповідача: Панчук Р.С. представник, довіреність № б/н від 01.03.10р.;
розглянувши апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.10р.
у справі № 32/60-10
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до підприємства матеріального забезпечення товариства з обмеженою відповідальністю "Райвел", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року у справі № 32/60-10 (суддя Васильєв О.Ю.) відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпропетровську ( в цій частині ухвала не осаджується).
Припинено провадження у справі.
Ухвала мотивна тим, що є рішення господарського суду м. Києва від 15.02.08 р. у справі №32/6, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет, і з тих же підстав. У задоволенні клопотання суд першої інстанції відмовив, посилаючись на те, що за ТОВ »Райвел»було визнано право власності на спірну будівлю.
В апеляційному поданні заступник військового прокурора Центрального регіону України вказує на те, що :
- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо тотожності предмету і підстав позову у цій справі і справі № 32/6, що , зокрема, полягає у наступному: а) додатковими угодами №4 від 3.10.08 р. та № 3 від 1.08.08 р. внесені зміни до договору №1 від 27.03.2007 p., якими змінено і уточнено предмет договору, а також встановлено нові фактичні обставини справи;
- змінилися сторони, оскільки у справі №32/6 приймав участь Кабінет Міністрів України; -припинення провадження у справі перешкоджає здійснити захист державного інтересу. Просить скасувати ухвалу і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає що апеляційне подання прокуратури не підлягає задоволенню, а ухвала має бути залишена без змін з таких підстав.
Відповідно до приписів п.2 ч.І ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет, і з тих же підстав. У теорії господарського процесу під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача про поновлення порушеного права. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача-заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до підприємства матеріального забезпечення товариства з обмеженою відповідальністю «Райвел»про визнання недійсним договору №1 від 27.03.2007 р. інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю та додаткових угод до нього від 14.12.07 р. № 2, від 1.08.08 р. №3, від 4.08.08 р без номера, від 3.10.08 р. №4, від 6.10.08 35, від 9.10.08 р. №8.
Предметом позову у справі № 32/6 є вимога військової прокуратури Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України до Міністерства оборони України, підприємства матеріального забезпечення товариства з обмеженою відповідальністю «Райвел»про визнання недійсним договору №1 від 27.03.2007 р. та додаткової угоди до нього б/н від 4.06.2007 р. Підставами обох позовів був висновок прокурора про те, що реалізація договору №1 від 27.03.2007 р. та додаткових угод призведе до незаконного відчудження нерухомого майна, що перебуває у державній власності, та незаконної зміни цільового призначення земель оборони.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спори у справі, що розглядається, та у справі № 32/6 є тотожними, оскільки позов поданий однією і тією ж особою- військовим прокурором Центрального регіону України в інтересах держави. Та обставина, що у справі №32/6 інтереси держави представлені Кабінетом Міністрів України, а у даній справі- міністерством оборони України не змінює суті позовних вимог та обґрунтування позову, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, зводиться до того що реалізація договору та додаткових угод до нього призведе до незаконного відчудження нерухомого майна, що перебуває у державній власності, та незаконного зміни цільового призначення земель оборони (а.с.3, а.с. 44). Отже, у обох позовах представлені інтереси держави у особі відповідних органів, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та наведені вимоги, спрямовані на їх захист. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що предметом обох позовів є визнання недійсними основного договору №1 від 27.03.07 р. та додаткових угод до нього. Та обставина, що у даній справі оспорюється більше додаткових угод, ніж у справі №32/6, не спростовує висновку суду першої інстанції про тотожність спорів, оскільки всі ці додаткові угоди тільки уточнюють зміст основного договору і грунтуються на ньому, тобто самі по собі вони не мають самостійного правового значення. Зокрема, додатковою угодою №7 від 9.10.2008 р. уточнено на підставі технічного завдання перелік будівель та спору (а.с.6),додатковою угодою №3 від 1 .08.2008 р. укладено також на виконання технічного завдання (а.с.7), додатковою угодою №4 від 3.10.2008 р. уточнено та викладено в новій редакції деякі пункти основного договору. При цьому наприкінці кожної додаткової угоди зазначено про те, що всі вони, у тому числі і додаткова угода №5 від 6.10.2008 р.(а.с. 10) є невідємною частиною основного договору №1 від 27.03.2007 p.. що відповідає приписам п. 16.3 основного договору, у якому йдеться про те, що всі додатки до договору є його невідємними частинами, якщо вони здійснені письмово і підписані уповноваженими представниками сторін. Крім того, в жодній з дадаткових угод, так само як і у основному договорі не йдеться про відчудження нерухомого військового майна . У п.1.2 договору від 27 березня 2007 року визначено як предмет- правове регулювання участі Сторін у складанні, корегуванні, проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенню матеріально-технічної бази військового шпиталю, зазначеного у п.1.1 цього договору(далі-обєкт), а також здійсненні інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети цього договору, та введення об'єкту в експлуатацію.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують ухвалу суду, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.10р. у справі № 32/60-10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду
України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя В.В. Швець
Суддя В.Г. Головко