КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Якименко М.М.
При секретарі : Липач Ю.М.
За участю : представника УПФ у м. Жмеринці Левченко Н.М., позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплати, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 лютого 2010 року, встановила :
У січні 2010 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом з тих підстав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує передбачені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) державну та додаткові пенсії. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову управління пенсійного фонду привести їх у відповідність із останніми, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.02.2010 р. позов задоволений та визнано бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796 неправомірним. Зобов’язано управління пенсійного фонду провести перерахунок пенсії та доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог зазначеного Закону за період з 22.05.2008 року по 23.02.2010 року із розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого бюджетним законодавством. Судовий збір віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду порушує питання про скасування постанови і ухвалення нової про відмову у задоволенні позову, наводячи доводи щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв’язку із утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено причинний зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за шість мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІІ групи – у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону № 796.
Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремими категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, що становить 19 грн. 91 коп.
З доводами апелянта, які в основному зводяться до того, що обчислення пенсій повинно проводитися з розміру 19 грн. 91 коп., визначеного вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1, з посиланням на статтю 54 Закону № 796, згідно з якою порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України, на думку колегії суддів не можна визнати обґрунтованими.
Аналогічній оцінці слід віддати посилання управління пенсійного фонду про те, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону № 1058 суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Так, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 756. Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремими категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Наведена правова позиція також відображена у неодноразових постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, ухвалених у порядку письмового провадження за винятковими обставинами, наприклад від 24.03.2009 р. за скаргою ОСОБИ 1 у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Окрім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується і з висновком суду щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. виходячи з такого.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по ІІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність управління пенсійного фонду є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, в періоді з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у зв’язку з дією положень п. 28 розд. ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому висновок суду щодо зобов’язання відповідача провести такий перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 22.05.2008 р. – є вірним.
Доводи апелянта стосовно безпідставного не з’ясування судом питання чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки управління пенсійного фонду для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі й позивачеві, не є прийнятними, так як позовної вимоги щодо перевірки фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону № 796 заявлено не було.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є помилковими і висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 р. № 1691-VІ, ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області – відхилити, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.М.Якименко
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна