ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" серпня 2006 р. | Справа № 25/164-06-4460 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.
за участю представників:
Від позивача: Бєлих О.В., Галкін В.К.
Від 1 відповідача: не з’явився
Від 2 відповідача: Вдовченко Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електронмаш”,
м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області
від 29 червня 2006 року
у справі № 25/164-06-4460
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Електронмаш”, с. Одеса
до відповідачів:
1.Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова фірма „Лот”, смт. Овідіополь, Одеської області
про визнання недійсним з моменту укладення договору від 25.06.2001 р., визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.02.2002 р., зобов’язання повернути земельну ділянку, зобов’язання повернути грошові кошти в сумі 22237 грн. 70 коп., сплачені згідно договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 р. ВАТ „Електронмаш” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (далі - Фірма) про визнання недійсним договору купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.02р. посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районого нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за № 417, за яким ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” набула право власності на земельну ділянку площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по вул. Маршала Жукова, 101 в м. Одесі.
В процесі розгляду справи позивач 20.06.2006 року уточнив свої позовні вимоги та просив господарський суд вищезгаданий договір купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.02р. визнати недійсним з моменту його укладення та зобов’язати сторони за договором повернути другій стороні все одержане за ним.
21.06.2006 року позивач знову уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд договір купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.02р. визнати недійсним з моменту його укладення і привести сторони за цим договором в первісне положення. Зобов’язати Фірму повернути Овідіопольській райдержадміністрації земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101. Зобов’язати Овідіопольську райдержадміністрацію повернути Фірмі грошові кошти в сумі 22237 грн.70 коп.
29.06.2006 року позивач доповнив свої позовні вимоги вимогою про визнання недійсним з моменту укладення договору про безоплатну передачу ВАТ „Електронмаш” цеху по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень від 25.06.2001 року на користь Фірми, що розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оспорюваний договір купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.02р. не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує права та законні інтереси позивача, оскільки суперечить п. 6 Указу Президента України „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19.01.99 р. № 32/99, відповідно до якого земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об’єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці. А відповідно до листів КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” і Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації будь –які нежитлові будівлі по даний адресі за відповідачем на праві власності не зареєстровані.
Оспорюваний договір від 25.06.2001 року фактично за своєю юридичною природою є договором дарування і всупереч вимогам ст. 244 ЦК УРСР укладений в простій письмовій формі, хоча повинен бути посвідчений нотаріально. А тому на підставі ст. 48 ЦК УРСР позивач просив про задоволення позову.
Фірма позов не визнала вказуючи на відповідність оспорюваних договорів чинному на момент їх укладення законодавству та на подання позову з пропуском строку позовної давності без пояснення поважності причин його пропуску.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2006 р. у справі (суддя Малярчук І.А.) в позові відмовлено повністю у зв’язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
ВАТ „Електронмаш” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду, що викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи та судом порушені норми матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що оспорюваний договір від 04.02.2002 року суперечить п. 6 Указу Президента України „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19.01.99 р. № 32/99 згідно якого земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об’єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці. Але за даними КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” та Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації право власності на об’єкти нерухомого майна по проспекту Маршала Жукова, 101 за відповідачем не зареєстровано. Зміст оспорюваного договору від 25.06.2001 року свідчить про його безоплатний характер, однак його було укладено сторонами в простій письмовій формі, що суперечить вимогам ст. 244 ЦК УРСР, якою передбачено, що договір дарування понад 500 крб. повинен бути посвідчений нотаріально.
Фірма відзив на апеляційну скаргу не надіслала, а її представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Овідіопольська райдержадміністрація не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду, хоча про день, час і місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.11.1998 року Овідіопольською райдержадміністрацією було видано ВАТ „Електронмаш” державний акт серії 11-ОД№002676 реєстраційний № Р- 334-98 на право постійного користування 1026 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення та обслуговування будівель та споруд підприємства.
25.06.2001 року між ВАТ „Електронмаш” (підприємство) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (товариство) було укладено договір згідно якого підприємство безоплатно передає, а товариство приймає належні підприємству, але не використовувані ним за непотрібністю протягом декількох років, цех по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень, розташовані на території Таїровської селищної ради, Овідіопольського району Одеської області на земельній ділянці площею 0,45 га, яка складає частину земельної ділянки, що знаходиться в користуванні підприємства на підставі державного акту про право постійного користування, виданого Овідіопольською райдержадміністрацією відповідно до розпорядження від 14.08.1998 р. № 657.
Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано товариству від підприємства за актом приймання – передачі від 30.07.2001 року.
Листом від 18.05.2001 р. № 22/12 ВАТ „Електронмаш” повідомило Овідіопольську райдержадміністрацію про те, що не заперечує проти відводу із земель ВАТ „Електронмаш” земельної ділянки ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в розмірі 3950 кв. м. згідно з договором безоплатної передачі нерухомого майна.
Наявними у справі копіями технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі складеного Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 22.01.2002 року та довідки останнього № 60 від 23.01.2002 року підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,395 га розташованій на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 знаходилися будівлі та споруди вартістю 40004 грн., а також незавершене будівництво готовністю 9% та вартістю 2482 грн., а всього загальною вартістю 42486 грн.
28.12.2001 року Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області на підставі ст. ст. 7, 8, 9, 24, 30 ЗК України, ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” було прийнято рішення № 26 про припинення права постійного користування ВАТ „Електронмаш” земельною ділянкою площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 у зв’язку з переходом права на цю земельну ділянку до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” внаслідок придбання останнім у власність розташованих на цій земельній ділянці будівель і споруд; надання ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” зазначеної земельної ділянки площею 0,395 га терміном на 3 роки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень; укладення з ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” договору оренди зазначеної земельної ділянки площею 0,395 га та встановлення розміру і порядку сплати орендної плати; зобов’язання інженера –землевпорядника внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею реєстраційний № Р-334-98, виданого 02.11.1998 року ВАТ „Електронмаш” щодо площі землекористування у зв’язку з переходом права на частину земельної ділянки площею 0,395 га до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в порядку ст. 30 Земельного кодексу України, та до земельно - кадастрової документації.
На виконання даного рішення посадовими особами Овідіопольської філії ОЦ ДЗК, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради та суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш” було проведено обстеження та встановлення в натурі меж зазначеної земельної ділянки забудованих земель, наданої в тимчасове користування на умовах оренди ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, про що складено відповідний акт від 29.12.1998 року.
За клопотанням фірми від 21.01.2002 року № 14/1 розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 22.01.2002 р. № 17 зазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу в 2002 році.
25.01.2002 року Овідіопольська райдержадміністрація на підставі ст. ст. 17, 93, 120, 124, п. 12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2002 року) та за клопотаннями ВАТ „Електронмаш” і ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” прийняла розпорядження № 20, яким припинила право постійного користування ВАТ „Електронмаш” на частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 (за межами населених пунктів); надала зазначену земельну ділянку ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” в короткострокову оренду терміном на 3 роки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень; встановила розмір і порядок сплати орендної плати та затвердила умови договору оренди земельної ділянки; зобов’язала відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно –кадастрової документації.
31.01.2002 року між Овідіопольською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (орендар) було укладено і нотаріально посвідчено договір оренди зазначеної земельної ділянки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, терміном на 3 роки.
01.02.2002 року Овідіопольською райдержадміністрацією на підставі ст. ст. 17, 127, 128, 132 п. 12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України було прийнято розпорядження № 30 про продаж у власність ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” шляхом викупу земельної ділянки площею 0,395 га, на якій розташований об’єкт нерухомого майна цього товариства і яка знаходиться у його користуванні згідно з договором оренди, на території Таїровської селищної ради, пр. Маршала Жукова, 101, для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, та затвердження ціни продажу цієї ділянки і умов договору купівлі –продажу.
На підставі даного розпорядження між Овідіопольською райдержадміністрацією (продавець) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (покупець) 04.02.2002 року було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі –продажу зазначеної земельної ділянки.
На підставі даного договору посадовими особами Одеського центру ДЗК, Овідіопольської райдержадміністрації, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради та суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш” було проведено встановлення в натурі меж зазначеної земельної ділянки забудованих земель, про що складено відповідний акт від 19.09.2002 року.
На підставі вищезгаданих розпорядження від 01.02.2002 р. та договору купівлі –продажу від 04.02.2002 р. Овідіопольською райдержадміністрацією 03.12.2002 року було видано ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” державний акт серії ОД№033980 реєстраційний № Р -53-18 на право власності на зазначену земельну ділянку призначену для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2006 року по справі № 9/171-06-5228, яке набрало законної сили, визнано право власності ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” на об’єкти нерухомого майна –виробничі та невиробничі будівлі і споруди загальною площею 38 кв. м., що знаходяться на спірній земельній ділянці.
20.06.2006 року Овідіопольським РБТІ здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” на зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягом № 10993948.
Звернувшись до господарського суду з цим позовом (та уточненнями і доповненнями до нього) позивач на підставі ст. 48 ЦК УРСР просить визнати недійсними договір від 25.06.2001 р. укладений між ВАТ Електронмаш” та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”, договір купівлі –продажу від 04.02.2002 р. укладений між Овідіопольською райдержадміністрацією та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” та зобов’язати останніх повернути другій стороні все одержане за цим договором.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 48 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 року, що був чинним на момент укладення оспорюваних договорів), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір від 25.06.2001 р. про безоплатну передачу ВАТ „Електронмаш” цеху по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень на користь Фірми, який за своєю правовою природою є договором дарування, всупереч вимогам ст. 244 ЦК УРСР не був посвідчений нотаріально, що тягне за собою його недійсність.
Проте, така позиція позивача є помилковою, позаяк суперечить законодавству, що регулювало відносини сторін на момент укладення даного договору.
Частиною 3 ст. 244 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 року, що була чинною на момент укладення спірного договору) передбачено, що до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу. Між тим, статтею 227 ЦК УРСР встановлено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі – продажу нерухомого майна лише у тому випадку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Оскільки у даному випадку оспорюваний договір відчуження нерухомого майна було укладено між двома юридичними особами, то його нотаріальне посвідчення законом не вимагалося. Згідно з ч.1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.2002 року та зобов’язання сторін даного договору повернути все одержане за цим договором ґрунтуються на твердженнях, що ВАТ „Електронмаш” не здійснювало будь –яких дій по відчуженню на користь фірми об’єктів нерухомого майна (зокрема, виробничих та складських будівель і споруд) розташованих на спірній земельній ділянці, про що свідчить зміст річних балансів та акти приватизації підприємства, листи КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” і Овідіопольського РБТІ, а також не надавало згоди на вилучення та надання в користування спірної земельної ділянки на користь Фірми, а проект відведення даної ділянки не був погоджений з ним взагалі.
Проте, такі твердження позивача спростовуються змістом договору від 25.06.2001 р., технічним паспортом на виробничі та невиробничі будівлі від 22.01.2002 р. та довідкою від 23.01.2002 р. № 60 Овідіопольського РБТІ, рішенням Таїровської селищної ради від 28.12.2001 р. № 26, розпорядженнями Овідіопольської райдержадміністрації від 25.01.2002 р. № 20, від 01.02.2002 р. № 30 не скасованими та не визнаними недійсними в установленому законом порядку, актами встановлення меж земельної ділянки забудованих земель в натурі від 29.12.2002 р. та від 19.09.2002 р. підписаними в тому числі і керівником ВАТ „Електронмаш”, як суміжного землекористувача, а також листом останнього від 18.05.2001 р. № 22/12 та технічною документацією Овідіопольської районної філії ДП „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру” за 2001 рік.
Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Отже, Фірма не може нести відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на ВАТ „Електронмаш” та невідображення в своєму балансі факту здійснення даної господарської операції.
З цих підстав не може бути прийнята до уваги і довідка ВАТ „Електронмаш” від 20.03.2006 р. № 42/01-79.
З наданих позивачем наказу Одеського виробничого об’єднання „Електронмаш” за квітень 1993 року № 174 „Про створення комісії по інвентаризації майна заводу для приватизації”, інвентаризаційного опису № 51 основних фондів та довідки від 20.03.2006 р. не випливає, що ці документи були складені в процесі приватизації підприємства та формування статутного фонду акціонерного товариства.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що позивач невірно тлумачить та ототожнює деякі правові категорії і поняття, що в свою чергу призводить до невірного встановлення і оцінки юридичних фактів та їх наслідків, оскільки виникнення права власності на майно та реєстрація цього права – це різні поняття.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України „Про власність” об’єктами права власності господарського товариства є грошові та майнові внески його членів, а також майно набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі , якщо не передбачено законом або договором.
Статтею 49 Закону України „Про власність” встановлено презумпцію правомірного володіння майном, якщо інше не встановлено судом.
Щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно –то це внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.
Отже, відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно само по собі не свідчить про відсутність у законного власника такого права.
Між тим, як вже було зазначено вище, право власності Фірми на нерухоме майно розташоване на спірній земельній ділянці 20.06.2006 року було зареєстровано Овідіопольським БТІ, що підтверджується витягом з Реєстру № 10993948.
Твердження позивача про те, що ВАТ „Електронмаш” не надавало згоди на вилучення в нього спірної земельної ділянки та надання її в користування фірмі спростовуються листом від 18.05.2001 року № 2/12, актами встановлення меж означеної земельної ділянки в натурі від 29.12.2001 року та від 19.09.2002 року складеними за участю суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш”, розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 25.01.2002 р. № 20, у якому міститься посилання на зазначений лист.
Та обставина, що лист від 18.05.2001 р. № 2/12 за твердженням позивача не зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції ВАТ „Електронмаш” може свідчити лише про неналежне ведення діловодства на підприємстві, а не про відсутність згоди на вилучення земельної ділянки.
Посилання в означеному листі на договір про безоплатну передачу нерухомого майна, який було укладено пізніше, свідчить про намір ВАТ „Електронмаш” до укладення такого договору на момент видачі цього листа.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.
Частиною 1 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Згідно ст. 141 ЗК України (в редакції від 25.10.2001р.), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (п.п. 3, 4 ст. 142 ЗК України).
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок (п.2 ст. 127 ЗК України).
Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самофінансування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (п. п. 1, 2, 6, 7 ст. 128 ЗК України).
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (п.1 ст.125 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (п.2 ст.126 ЗК України).
З огляду на наявну у справі заяву ВАТ „Електронмаш” від 18.05.01 р. № 22/12 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,395 га., прийняття на її підставі Таїровською селищною радою рішення від 28.12.01 р. № 26, укладення договору оренди земельної ділянки від 31.01.02 р., подальша продаж земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 04.02.02 р. була здійснена Овідіопольською райдержадміністрацією з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки припинення права користування ВАТ „Електронмаш” земельною ділянкою було здійснено ще до укладення оспорюваного договору, так як йому передували рішення від 28.12.01 р. № 26 та договір оренди земельної ділянки від 31.01.02 р., які не скасовані та не визнані недійсними в установленому законом порядку.
Таким чином, у позивача відсутнє суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес , на захист якого ним подано позов.
Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
За таких обставин, правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними та проведення двосторонньої реституції між сторонами останнього договору відсутні і місцевий господарський суд прийняв законне та правильне рішення про відмову в задоволенні позову в зв’язку з його необґрунтованістю
Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення даного спору.
Наданий скаржником в судовому засіданні лист Овідіопольської райдержадміністрації від 06.07.2006 р., в якому міститься посилання на копію державного акту на право постійного користування землею виданого ВАТ „Електронмаш” № Р-41-18 від 12.06.2001 р., не має значення для даної справи, оскільки такий акт в справі відсутній і позивач на нього не посилався.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2006 року у справі № 25/164-06-4460 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Електронмаш” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.