Справа № 12

Провадження № 3/638/805/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Нігерії, який тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110420 від 09 січня 2021 року ОСОБА_1 09 січня 2021 року о 03 год 15 хв у м. Харкові по вул. Бакуліна, 9, керував транспортним засобом «ChevroletEpica», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу DragerAlkotest6810, за результатом якого було встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1.0 % (проміле). З результатом водій був згоден в присутності двох свідків.

Захисник ОСОБА_1 подав клопотання про залучення до участі у справі перекладача з рідної мови ОСОБА_1 , якою є йоруба, оскільки він не володіє українською мовою, якою ведеться провадження, та відповідно до ст. 268 КУпАП має право, зокрема виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Заслухавши викладені доводи захисника, дослідивши матеріали справи, з урахуванням встановлених КУпАП строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з підстави присутності в судовому засіданні повноважного захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Ганжи А.О., зважаючи на що, відмовляючи у задоволенні даного клопотання, право на захист ОСОБА_1 не є порушеним.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ганжа А.О. просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилався на складення протоколу з порушенням норм законодавства. При складенні протоколу не було залучено перекладача, що призвело до підписання ОСОБА_1 протоколу, складеного на незнайомій йому мові, зміст якого був незрозумілий. ОСОБА_1 заперечував проти результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу DragerAlkotest6810.

Крім того, захисник посилався на те, що до матеріалів справи співробітниками поліції не долучено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналозатора DragerAlkotest6810. Також містяться розбіжності в температурі повітря навколишнього середовища на час обстеження ОСОБА_1 , відображеної у чеку газоаналізатора, та тієї температури навколишнього середовища, яка фактично була на час обстеження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів захисника щодо складення вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Згідно вимог п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376 у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.

Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.

Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи, з дослідженого судом відеозапису, що міститься на CD-диску, долученого співробітниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що під час проведення на місці зупинки транспортного засобу огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу DragerAlkotest6810, за результатом якого було встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1.0 % (проміле), перекладач до участі співробітниками поліції залучений не був.

Також відеозапис та інші матеріали справи не містять жодних відомостей про участь перекладача під час складання вищезазначеного протоколу.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності, розуміє українську мову та послуги перекладача їй не потрібні.

З відеозапису вбачається, що співробітники поліції під час проведення на місці зупинки транспортного засобу огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу DragerAlkotest6810, спілкувалися з ним частково російською та англійською мовами, процедуру проведення огляду також пояснювали жестами.

Після оголошення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на англійській мові пояснив наступне: «I not alcohol today yesterday». Дане висловлювання ОСОБА_1 може мати декілька смислів, а саме, те що він не вживав алкоголь сьогодні та вчора або те, що він не вживав алкоголь ні сьогодні, ні вчора.

В будь-якому з даних випадків з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу DragerAlkotest6810.

Відеозапис не містить даних, з яких вбачається, що співробітниками поліції у зв`язку з незгодою останнього з результатами огляду, запропоновано провести відповідний огляд в закладі охорони здоров`я.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).

Крім того, слід зазначити, що в справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v United Kingdom), 32771/96, 24 вересня 2002 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) став на бік заявника, констатував порушення Конвенції, вказав, що обвинувачений навіть проживши кілька років в Сполученому Королівстві, недостатньо добре розумів англійську мову, внаслідок чого у нього виникли реальні труднощі в розумінні суті пред`явленого йому звинувачення.

Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Лукіде, Белкасем і Коч проти ФРН» визначено, що право на допомогу перекладача стосується як усних виступів, так і документальних матеріалів провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

З вищевикладеного вбачається порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 110420 від 09 січня 2021 року відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 працівниками поліції було порушено права останнього, зокрема, в частині складення протоколу без участі перекладача та ознайомлення з іншими документами рідною мовою, не роз`яснено йому належним чином права та обов`язки, у зв`язку з чим, було порушено його право на захист та отримання належної правової допомоги, та не запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно громадянина Нігерії ОСОБА_1 за відсутності перекладача є грубим порушенням права на захист особи в розумінніст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягується до відповідальності є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на підставі тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Що ж стосується доводів захисника ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах справи сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу