УХВАЛА

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/259/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренержи Імпекс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (Чередко А.Є., Коваль Л.А., Кузнецов В.О.) у справі № 908/259/20 Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренержи Імпекс" про стягнення 1 688 056,20 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренержи Імпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" про розірвання договору постачання №24-07/2019 від 24.07.2019 та стягнення 678 170,49 грн збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренержи Імпекс" (далі - Відповідач) про стягнення 1 688 056,20 грн, з яких 1 505 131,92 грн - попередня оплата за договором постачання №24-07/2019 від 24.07.2019 за непоставлений товар, 158 924,64 грн - пеня та 23 999,64 грн - 3 % річні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, в обумовлений сторонами строк товар не поставив, Позивач повідомлень про готовність товару до поставки не отримував, а, оскільки прострочення поставки товару триває понад два місяці, Позивач (Покупець) розірвав договір в односторонньому порядку, тому наявні підстави для стягнення (повернення) суми перерахованої Відповідачу попередньої оплати, а також пені і 3% річних.

Відповідач звернувся в Господарський суд Запорізької області із зустрічним позовом до Позивача про розірвання договору постачання №24-07/2019 від 24.07.2019 та стягнення 678 170,49 грн збитків.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач 18.10.2019 повідомив Позивача про дату поставки обладнання 01.11.2019, проте, Позивач не вчинив дій щодо погодження поставки і, оскільки подальше виконання зобов`язань за договором з боку Відповідача є неможливим через небажання Позивача виконувати умови договору (прийняти обладнання), тому договір підлягає розірванню відповідно до статті 651 ЦК України, а сплачені Відповідачем постачальнику обладнання кошти в сумі 678 170,49 грн є збитками Відповідача та підлягають відшкодуванню Позивачем відповідно до статті 623 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 первісний позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 505 131,64 грн попередньої оплати, 158 924,64 грн пені, 23 988,14 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки матеріалами справи доведений факт невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки трансформаторів, тому первісні позовні вимоги є обґрунтованими, проте, підлягають частковому задоволенню у зв`язку з перерахуванням судом розміру заявлених до стягнення 3% річних, а в частині стягнення сум попередньої оплати та пені позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Щодо зустрічного позову, то такі вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності неправомірності дій Позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 залишено без змін з тих же підстав.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що, як умови пункту 3.3 договору, так і пункти А7/Б7 умов поставки DDP Інкотермс 2010 регулюють порядок визначення сторонами конкретної дати та місця здійснення поставки, тобто, спрямовані на впорядкування фізичної процедури передачі та прийняття товару за якістю та кількістю для зручності обох сторін, а тому неузгодження сторонами конкретної дати такої передачі не свідчить про відмову Позивача від прийняття поставки та не може мати наслідком непостачання Відповідачем товару у раніше обумовлені строки. Договором визначено як граничний строк постачання обладнання, так і місце його передачі Позивачу, тому неодержання відповіді останнього на лист від 24.10.2019 щодо виконання вимог, вказаних у листі від 18.10.2019, а також несплата Позивачем повної вартості обладнання не звільняли Відповідача від виконання свого зобов`язання з постачання обладнання та не відтерміновували його.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задовольнити з тих підстав, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 193 ГК України, статей 525, 526, 627, 628, 629, 655, 656, 712 ЦК України, положення пунктів А.4, А.7, Б.7 умов DDP Інкотермс 2010 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №910/7546/19.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду з тих підстав, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність в діях Відповідача господарського правопорушення та, відповідно, наявність підстав для задоволення первісного позову.

Також, 01.03.2020 до Верховного Суду Позивачем подано пояснення.

Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги (уточненої), які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 193 ГК України, статей 525, 526, 627, 628, 629, 655, 656, 712 ЦК України, положення пунктів А.4, А.7, Б.7 умов DDP Інкотермс 2010 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №910/7546/19.

Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

Верховний Суд в постанові від 25.02.2020 у справі №910/7546/19, на яку Відповідач послався як на підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, здійснював перегляд судових рішень у справі, предметом позову в якій було зобов`язання прийняти товар відповідно до умов договору поставки та стягнення збитків, понесених внаслідок передачі на зберігання неотриманого відповідачем товару з тих підстав, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором поставки; в порушення умов договору відповідач не надав відповідь на лист позивача, в якому останній інформував про готовність поставити товар, та без надання відповіді в односторонньому порядку відмовився прийняти товар по договору; внаслідок відмови відповідача прийняти товар, позивачем понесено збитки у вигляді оплати за зберігання товару за договорами зберігання.

За результатами касаційного перегляду, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що, з врахуванням умов поставки товару, встановлених пунктами 5.10, 11.11 договору, позивач не міг здійснити поставку без підтвердження відповідачем готовності прийняти товар, оскільки умовами договору визначено, що приймання товару по кількості та якості відбувається з урахуванням положень Інструкцій П-6 та П-7. Крім того, враховуючи, що товар має складну специфіку обладнання, узгодження дати поставки позивачу було необхідне для вжиття заходів, необхідних для дотримання порядку здійснення поставки великогабаритного товару, а тому відповідач безпідставно не надав відповідь на лист позивача з повідомленням про готовність поставити товар та вимогою про узгодження дати поставки, чим фактично ухилився від виконання свого обов`язку з прийняття товару.

У цій же справі №908/259/20, в якій Відповідачем подано касаційну скаргу, предметом первісного позову є повернення попередньої оплати у зв`язку з тим, що не було передано товар у встановлений строк, а зустрічного позову - розірвання договору та стягнення збитків.

Як встановили суди обох інстанцій, за умовами договору постачання №24-07/2019 від 24.07.2019 Відповідач (Постачальник) зобов`язався поставити Позивачу (Покупець) електротехнічне обладнання, а Позивач зобов`язався оплатити обладнання відповідно до умов цього договору. Виробник обладнання - Pfiffner Instrument Transformers Ltd, Швейцарія.

Пунктом 2.2 договору визначено умови оплати, зокрема, попередня оплата - 50% від загальної вартості обладнання в сумі 1 505 131,92 грн протягом 5 календарних днів від дати підписання договору обома сторонами; 50% від загальної вартості обладнання в сумі 1 505 131,92 грн протягом 10 календарних днів від дати підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 3.2 договору Постачальник зобов`язався поставити обладнання протягом 4 місяців з дати отримання передплати, встановленої у пункті 2.2.1 договору (за умови виконання пункту 2.3).

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупцю дату поставки обладнання (готовність обладнання до відвантаження зі складу Продавця) з урахуванням повідомлення виробника обладнання про дату готовності обладнання до відвантаження, не менш ніж за 5 робочих днів до дати поставки, з обов`язковим наданням копії повідомлення виробника про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов договору 24.07.2019 Позивачем здійснено попередню оплату обладнання в сумі 1 505 131,92 грн, а тому, відповідно до пункту 3.2 договору, обладнання мало бути поставлено до 25.11.2019.

Відповідач 18.10.2019 звернувся до Позивача з листом, в якому повідомив, що на даний час трансформатори знаходяться на випробуванні; орієнтовний строк їх постачання 01.11.2019; просив Позивача повідомити про готовність прийняття товару, а також оплатити його вартість згідно договору (друга половина загальної суми вартості обладнання - 1 505 131,92 грн).

Зважаючи на те, що Відповідач в порушення пункту 3.2 договору протягом 4 місяців (до 25.11.2019) з дати отримання передоплати обладнання Позивачу не поставив, повідомлень про готовність обладнання до поставки Позивач не отримав, копії повідомлення заводу-виробника про готовність обладнання не надано і прострочення поставки триває понад 2 місяці, тому листом від 27.01.2020 Позивачем було повідомлено Відповідача про наявність у нього права розірвати договір в односторонньому порядку відповідно до пункту 6.3 договору.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на норми статей 526, 530, 612, частини 2 статті 693, 712 ЦК України дійшли висновку, що, оскільки матеріалами справи доведений факт невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки трансформаторів в строк, обумовлений пунктом 3.2 договору, тому наявні підстави для стягнення з Відповідача суми попередньої оплати та підставним є нарахування пені і 3% річних.

При цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, умовами договору визначені строк та місце поставки товару.

Пунктом А.4. DDP Інкотермс 2010 визначено, що продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Згідно з пунктом А.7. DDP Інкотермс 2010, продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

У випадку, якщо покупець вправі визначати час у рамках узгодженого терміну та/або пункт прийняття поставки в межах названого місця, він зобов`язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них (пункт Б.7. DDP Інкотермс 2010).

Оскільки умови пункту Б.7. DDP Інкотермс 2010 визначають обов`язок покупця дати продавцю повідомлення про дату (термін) прийняття поставки лише у випадку, якщо покупець вправі визначати такі умови, тобто, в разі, коли умовами укладеного між сторонами договору встановлено право або обов`язок покупця визначати дату та/або пункт прийняття товару, тоді поставка товару ставиться в залежність від дій покупця з повідомлення продавцю відповідної зазначеної інформації.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що умовами договору саме на Покупця покладений обов`язок письмового повідомлення (визначення) Продавця про дату поставки обладнання. Навпаки, умовами пункту 3.3 договору такий обов`язок з повідомлення дати поставки обладнання покладено на Постачальника, що досліджено та встановлено судами обох інстанцій. При цьому, хоча Відповідач листом від 18.10.2019 і повідомив Позивача про орієнтовний строк поставки обладнання 01.11.2019, проте, як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, з даного листа, як і з інших листів, зміст яких був досліджений судами обох інстанцій, не вбачається, що Відповідачем дотримано всіх умов, які є обов`язковими відповідно до пункту 3.3 договору, для здійснення поставки товару саме в зазначений Відповідачем в цьому листі строк - 01.11.2019. Тобто, Відповідач належним чином не виконав свого обов`язку дати Покупцю (Позивачу) достатнє повідомлення про відправлення товару (пункт А.7. DDP Інкотермс 2010).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог Позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Відповідача. В даному випадку, відсутні підстави для розірвання договору в порядку статті 651 ЦК України з підстав істотного порушення Позивачем умов договору, оскільки під час розгляду первісного позову судами обох інстанцій встановлено протилежне, про що зазначено вище. Крім того, як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, Позивачем в односторонньому порядку припинено дію договору, що виключає можливість його розірвання. Що стосується вимоги Відповідача про стягнення з Позивача збитків, то, як вірно вказали суди обох інстанцій, матеріалами справи не доведено здійснення поставки обладнання Відповідачем та відмова його прийняття Позивачем, що могло б бути підставою, відповідно до пункту 6.5 договору, для стягнення з Позивача збитків.

Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та ухвалення оскаржуваного судового рішення без врахування, на думку скаржника, висновку Верховного Суду у справі №910/7546/19, Відповідач не врахував, що ця постанова касаційного суду та оскаржуване судове рішення у цій справі №908/259/20, прийняті за різних встановлених фактичних обставин, залежно від встановлення яких суди і застосовували відповідні норми права, з різними підставами позовів, а тому правовідносини у вказаній справі не є подібними до цієї справи №908/259/20, оскільки в межах даного спору, на відміну від справи №910/7546/19, суди не встановили на підставі належних та допустимих доказів у Позивача обов`язку відповідно до умов договору додатково повідомити Відповідача про дату поставки обладнання. З огляду на наведене, відсутні підстави для застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній постанові, до правовідносин у цій справі.

При цьому, по суті доводів касаційної скарги в частині застосування норм матеріального права Відповідач ставить перед Верховним Судом питання щодо переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі статтею 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на наведене, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренержи Імпекс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі №908/259/20 закрити.

2. Поновити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі №908/259/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.