Справа № 164/302/21 Провадження №11-кп/802/358/21 Головуючий у 1 інстанції:Невар О.В.

Категорія:продовження строку тримання під вартою Доповідач: Борсук П. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Клока О.М., Подолюка В.А.,

за участю секретаря Павловій Н.А.,

захисника Ковальова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Ковальова С.В. на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2021 року (кримінальне провадження №12020030160000429 від 14.11.2020 року)

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на 60 (шістдесят) днів до 03 травня 2021 року включно без визначення розміру застави.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ковальов С.В. подав апеляційну скаргу.

Вважає незаконною, необґрунтованою, немотивованою ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2021 року, та такою, що підлягає до скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Просить прийняти до уваги, що попередньою ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 09 лютого 2021 року було продовжено строк запобіжного заходу ОСОБА_1 на 60 днів до 09 квітня 2021 року в межах строку досудового розслідування.

На переконання апелянта строк досудового розслідування в розумінні ст. 219 КПК України у даному кримінальному провадженні закінчився днем звернення до суду обвинувального акта щодо ОСОБА_1 - 02 березня 2021 року, а відтак попередня ухвала слідчого судді від 09 лютого 2021 року про продовження строку тримання під вартою закінчила свою дію 02 березня 2021 року. За таких підстав вважає, що суд у підготовчому судовому засіданні мав право лише обрати запобіжний захід, а не продовжити застосування вже закінченого строку запобіжного заходу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягав негайному звільненню з-під варти.

Аналогічні доводи сторона захисту висловлювала під час підготовчого судового засідання, однак вони залишились поза увагою суду.

З огляду на вищенаведене, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області Антонюка В.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 відмовити, негайно звільнити його клієнта обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали суду та доводи апеляційної скарги, захисника обвинуваченого, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Такі вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 місцевим судом були дотримані в повній мірі.

Так, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що вірно встановив суд.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину та проступку особою, яка не має достатньо сталих міцних соціальних зв`язків, ризик, передбачений п.1 ст.177 КПК України, ґрунтується на характері та обставинах обвинувачення.

На думку апеляційного суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставами для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися, у зв`язку з чим суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводи адвоката Ковальова С.В. про відсутність підстав для продовження судом строку тримання під вартою ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням досудового розслідування у кримінальному провадженні безпідставні, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020030160000429 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України було скеровано на розгляд до Маневицького районного суду Волинської області 02 березня 2021 року.

Отже, 02 березня 2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030160000429 закінчено і ОСОБА_1 набув статусу обвинуваченого.

Частиною 4 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У своєму рішенні у справі «Чанєв проти України» від 09.10.2014 (п.28) Європейський Суд з прав людини також наголошує, що за новим КПК вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та судді, який розглядає справу, під час судового розгляду (див. ст.ст. 176 та 197 КПК; пункт 18). Тому розподіл компетенцій між вище зазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальне провадження передано на розгляд суду.

Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду від 09 лютого 2021 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 був продовжений до 09 квітня 2021 року.

Посилання адвоката Ковальова С.В., що строк дії цієї ухвали слідчого судді від 02 лютого 2021 року закінчився 02 березня 2021 року моментом направлення до суду обвинувального акта є необґрунтованими, оскільки дата закінчення дії ухвали чітко встановлена у самій ухвалі, а наведені з цього приводу доводи адвоката суд вважає помилковими, такими, що побудовані на власному тлумаченні процесуальних норм.

Таким чином, законних підстав для скасування ухвали і відмови в задоволенні клопотання прокурора, як про це просить захисник, апеляційний суд не вбачає.

Запобіжний захід, обраний судом є співмірним кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції обґрунтовано продовжив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Ковальова С.В. залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді