РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого : Гвоздика П.О.,
суддів: Вакарук В.М.,
Девляшевського В.А.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_2,
позивачки ОСОБА_3,
та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Яремчанського міського суду, від 21 серпня 2009 року -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Яремчанського міського суду від 21 серпня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, розірвано договір купівлі-продажу між нею та ОСОБА_5 укладений 15 травня 2002 року, зареєстрований за № 508, посвідчений державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в м.Яремча, в решті позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду є неправильним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення по справі, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Апелянт вказує, що уклав договір купівлі-продажу на законних підставах, позивачка знала, що укладає саме такий договір, про домовленість, що він буде доглядати за нею не заперечує, але вказує на той факт, що після укладення договору купівлі-продажу обіцяв допомагати позивачці за її згоду побудувати на городі дім молитви.
Заслухавши доповідача, думку сторін по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з
наступних підстав.
_______________________________________________________________________________
Справа № 22–ц–1530/2009 р. Головуючий у І інстанції Гандзюк Д.М.
Категорія 20 Суддя-доповідач: Гвоздик П.О.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 15.05.2002р. було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в смт. Ворохта, по вул. Миру, 11а (а.с.6). Умови договору були виконані належним чином, покупець передав суму ціни договору (4000 грн.), а продавець прийняла належним чином кошти, про що сторони не заперечують. Таким чином, сторони повністю дотримались вимог чинного законодавства при його укладанні.
Визначивши правову природу даного договору, суд першої інстанції посилаючись на пояснення свідків та розписку про зобов’язання помилково дійшов висновку, що договір купівлі-продажу є удаваним, щоб приховати договір довічного утримання.
Суд невірно застосував ст. 235 ЦК України, вважаючи даний правочин удаваним, тому що, правочин визнається удаваним тоді, коли обидві сторони приховують інший правочин. В даному випадку, ні з матеріалів справи, ні з пояснень сторін не вбачається, що сторони свідомо приховали інший правочин (а саме, договір довічного утримання ).
Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утримання одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок або інше майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Стаття 745 ЦК чітко встановлює форму даного договору, а саме; він має бути укладений у письмовій формі, підлягати нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Важливою істотною умовою договору довічного утримання є те, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватись відчужувачу, підлягає грошовій оцінці, що не було зроблено сторонами, це свідчить про те, що сторони не мали наміру укладати договір довічного утримання. Розписка (умова) про довічне забезпечення (а.с.11) ОСОБА_3 дровами та іншим не може вважатись, як істотною умовою договору довічного утримання, оскільки не виражена грошовою оцінкою.
Не можуть братися до уваги свідчення свідків про те, що ОСОБА_5 зобов’язувався забезпечувати ОСОБА_3 за те, що вона йому продасть будинок, оскільки в умові (розписці) чітко вказано, що ОСОБА_5 здійснює забезпечення ОСОБА_3 за дозвіл на будівництво на городі дому молитви.
З матеріалів справи вбачається і те, що в дальшому ОСОБА_3 вимагала від ОСОБА_5 доплатити їй за оспорюваним договором 3 000 доларів, що на думку колегії також підтверджує те, що сторони уклали саме договір купівлі-продажу, а не інший договір (а.с.50).
Таким чином, суд задовільнивши позов ОСОБА_3 правильно встановивши обставини справи дав їм не вірну правову оцінку.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вбачається з матеріалів справи позивачкою не надано достатніх доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги, а саме, що договір купівлі-продажу від 15 травня 2002 року між нею та ОСОБА_5 був укладений під впливом обману і тому ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв’язку з вищенаведеним судова колегія вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Яремчанського міського суду від 21 серпня 2009 року скасувати та постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу укладеного між нею та ОСОБА_5 15 травня 2002 року та стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5, відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: П.О. Гвоздик
Судді: В.М. Вакарук
В.А. Девляшевський