Справа № 22ц-3397/2010 Головуючий у І інстанції Мірошніченко Л. Є.

Категорія 41 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 травня  2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Червинської М. Є.,

суддів             Баркова В. М.,

Резникової Л. В.,

при секретарі         Степаненко В. Б.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Слов’янської міської ради та виконавчого комітету Слов’янської міської ради про визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2004 року позивачка ОСОБА_3 В інтересах ОСОБА_4. та ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 27 січня 1997 року ОСОБА_5 отримала державний акт про право приватної власності на земельну ділянку в розмірі більшому, ніж вказано в рішенні виконавчого комітету Слов’янської міської ради № 549/2 від 26 грудня 1996 року. Тому просила суд визнати недійсним державний акт № 001232 на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 27 січня 1997 року.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені повністю. Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданий ОСОБА_5 27 січня 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Слов’янської міської ради № 549/2 від 26 грудня 1996 року.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та зобов’язати суд першої інстанції відкрити провадження за позовами ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Макіївська міська рада, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, представник ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не погоджуючись із рішенням суду також подали апеляційні скарги в яких просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянти вказували, що суд не з’ясував на підставі чого позивачка є землекористувачем і чи порушені її права як власника чи користувача земельної ділянки, судове рішення не відповідає вимогам закону щодо його змісту, на те, що суд вийшов за межі заявлених вимог, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати та провадження у справі закрити з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває справдження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу приватизації ОСОБА_11 земельної ділянки.

Як розтлумачив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів) чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини у справі є публічно-правовими, оскільки передаючи ОСОБА_5 у власність спірну земельну ділянку Слов’янська міська рада діяла як суб’єкт владних повноважень, а тому позовні вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги і перевіряє справу в повному обсязі.

В зв’язку з вищенаведеним рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 303, 310, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2010 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Слов’янської міської ради та виконавчого комітету Слов’янської міської ради про визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді