ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 квітня 2010 р.                        Справа № 2-а-1211/10/0270                         м.Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,

при секретарі судового засідання:   Димчишина Тетяна Вікторівна  

за участю представників сторін:

позивача      :   Тишківського С.Л.

відповідача :   Годун К.О.

представника прокуратури : Сувалова В.О.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне мале підприємство "Яна"   

до:   Липовецької міжрайонної  державної податкової інспекції Вінницької області  

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

В березні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ЯНА» з позовом до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції  Вінницької області про визнання відсутності повноважень та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що  за результатами перевірки підприємства, з питань дотримання вимог податкового законодавства, яка проводилась за період з 20.01.2007 по 30.09.2009 року, підприємству визначено податкові зобов’язання та штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2010 року за №0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580 грн., №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн., №0000062301/0 про визначення єдиного податку з юридичних осіб в сумі 64904 грн. та №00100161701/0 про визначення податку з податку з доходів фізичних осіб 10254,60 грн.

Не погоджуючись з мотивацією відповідача щодо виявлених в ході перевірки порушень позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ Липовецької МДПІ №34 від 15.02.2010 року про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки ПМП «Яна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2007 року по 30.09.2009 року; визнати відсутність у відповідача повноважень на видачу направлення №12 від 15.02.2010 року на продовження проведення перевірки та відсутність повноважень на її проведення, а також визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В позовній заяві зазначено про те що, документальна перевірка продовжена за відсутності підстав для її продовження, порушено порядок оформлення її результатів, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Позивач зазначає, що перевірка тривала понад 15 робочих днів, в той час як за законом, для суб’єктів малого підприємництва не повинна перевищувати 10 днів. Також позивач зазначає, що фактично податковий орган не продовжував термін перевірки, а поновляв його, оскільки під час проведення перевірки мав місце розрив у термінах її проведення.

Внаслідок наведеного позивач вважає протиправним наказ податкової інспекції на продовження термінів проведення перевірки та вказує на відсутність повноважень Липовецької МДПІ на її проведення. Окрім того, позивач вказує на недоліки Акту перевірки, який не має наскрізної нумерації сторінок і титульний аркуш якого надруковано не на номерному бланку інспекції.

Також позивач вказує, що податковий орган визначаючи у акті заниження підприємством «приросту балансової вартості запасів» не розкрив, який саме первинний документ використовується при визначенні даного порушення з боку підприємства. На його думку встановлені відповідачем порушення відсутні, оскільки зазначений в Акті перевірки приріст балансової вартості запасів в сумі 162 203 грн. насправді не мав місце.

Окрім того, позивач вважає безпідставним збільшення податковим органом валового доходу підприємства на 593000 гривень поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, в якому вона була отримана.

В обґрунтування своєї позиції, позивач вказує, що кошти за Договором поворотної фінансової допомоги є залученням підприємством майна на підставі цивільно-правового договору, що не передбачає передачі права власності на таке майно, а тому не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Не погоджується позивач також із висновком податкової інспекції про зменшення валових витрат підприємства на суму 929823 грн. на підставі того, що до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов’язаними із таким платником податку фізичним чи юридичним  особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу.

Щодо цього позивач вказує, що оплата отриманих послуг за договорами не є винагородою чи іншими заохоченнями, а є виконанням господарського зобов’язання, контрагенти із якими укладено договори не є пов’язаними особами, а також те, що у підприємства наявні всі необхідні документи, які підтверджують задекларовані валові витрати, зокрема договори, протоколи узгодження ціни, додаткові угоди, акти здачі-приймання робіт (послуг), акти приймання-передачі векселів, платіжні документи тощо.

Безпідставним, на думку позивача є також зняття з валових витрат 18245 грн. внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування, оскільки до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.  

Протиправним вважає позивач посилання податківців на завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ в сумі 544460 грн., яке ґрунтується на тому, що дані суми податку, у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Однак позивач вказує на те, що всі податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг) наявні. Окрім того, в даному питанні позивач також не погоджується із позицією податкового органу, який стверджує, що отримані ПП «Яна» за договорами експертно-консультативні, інформаційно-консультативні та рекламні послуги не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Заперечуючи проти позову, Липовецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області подала до суду письмові заперечення в яких наводить, що перевірку було продовжено, відповідно до вимог методичних рекомендацій про організацію та проведення перевірок платників податків. В дотримання законодавчих вимог оформлено також акт перевірки.

В запереченнях відповідач наводить також обставини в обґрунтування своєї позиції щодо невизнання позову.

Зокрема, серед іншого, зазначено, що перевірка проводилась з 28.01.2010 року по 10.02.2010 року і була продовжена іще на 5 днів відповідним наказом від 11.02.2010 року. Однак продовжити перевірку не було можливості, в зв’язку з відсутністю посадових осіб ПМП «Яна». Як було з’ясовано, директор ПМП «Яна» перебував на стаціонарному лікуванні, а його заступник, на якого було покладено виконання обов’язків директора, перебував у відрядженні. З цієї причини перевірка була продовжена з 15.02.2010 року, про що видано відповідний наказ.

Наведено також, що в ході проведення перевірки порушення виявлено не по конкретній господарській операції, а по правильності ведення податкового обліку – визначення приросту балансової вартості запасів, а тому Акт не містить посилання на конкретні первинні документи і при розрахунку приросту балансової вартості запасів використовувались облікові регістри, а саме оборотно-сальдові відомості за весь перевіряємий  період.   

У запереченнях відповідач також посилається на норму закону, якою обґрунтовує правомірність віднесення сум поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів підприємства, як доходів з інших джерел та вказано на існування спеціальної норми, яка встановлює правила оподаткування такої операції.

Стосовно виключення із витратної частини підприємства сум за експертно-консультаційні та інформаційно-консультаційні послуги, відповідач наводить ті обставини, що в первинних документах (договорах, протоколах узгодження ціни, актах здачі-приймання виконаних робіт) лише фіксувався факт вчинення послуг щодо підбору кадрів та збирання інформації про потенційних клієнтів. Звітів та інших документів за результатами виконання договорів про надання послуг інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру в ході перевірки не представлені.

За рахунок включення до податкового кредиту податкових накладних виданих за наведеними договорами завищено і суми податкового кредиту.

Обґрунтовуючи виключення із валових витрат підприємства сум утримання з оплати праці працівників підприємства внесків соціального страхування відповідач вказує, що таке утримання не може бути включено до складу валових витрат в силу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».     

В судовому засіданні представник позивача – Тишківський С. Л. позовні вимоги підтримав повністю  та просив суд їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача – Годун К. О. та Грушко О. Л. заявлені позовні вимоги не визнали, посилаючись на викладене в наданих суду письмових запереченнях (а.с. 133-137). Зазначили, що дії Липовецької МДПІ при проведенні перевірки та при винесенні  оскаржуваних податкових повідомлень рішень є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник прокуратури Вінницької області  Сувалов С.О. повністю підтримав позицію представників відповідача  та зазначив, що задоволення вказаних вимог може призвести до ненадходження до Державного бюджету  встановлених сум податків, що суперечить економічним інтересам держави та покладає на органи прокуратури  обов'язок по їх захисту відповідно до ст.121 Конституції України.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, з довідки Головного управління статистики у Вінницькій області №2026, ПМП «ЯНА» зареєстровано як юридичну особу з 13.12.1994 року (а.с. 127). Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №824325 (а.с. 126).

У січні-лютому 2010 року дане підприємство було перевірене Липовецькою МДПІ Вінницької області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2007 року по 30.09.2009 року, наслідки якої знайшли своє відображення в Акті від 24.02.2010 року №2/23-20110647.

Судом у справі також встановлено, що перевірка проводилась з 28.01.2010 року по 10.02.2010 року на підставі направлення №4 від 28.01.2010 року.

В подальшому, а саме 11.02.2010 року термін перевірки продовжено на 5 робочих днів, тобто до 17.02.2010 року, про що видано відповідних наказ.

Однак, з причини відсутності посадових осіб ПМП «Яна» за місцем проведення перевірки, наведений наказ, а також направлення на перевірку вручити не було можливості, і перевірка не проводилась. Про дані обставини свідчить відповідний Акт №1/23 складений одним із перевіряючих ревізорів – Галушко Оленою Леонідівною та зав. секторами Липовецького ВПМ Колібабчуком Сергієм Петровичем і Сокуром Сергієм Павловичем.

Копію  даного акту отримала начальник відділу кадрів ПМП «Яна» Іванютіна Л. А.

Інформація про неможливість продовжити перевірку внаслідок відсутності посадових осіб 12.02.2010 року була направлена  відділу податкової міліції Липовецької МДПІ для вжиття заходів по встановленню місцезнаходження посадових осіб ПМП «Яна». Цього ж дня отримано відповідь від Липовецького ВПМ, про те що директор ПМП «Яна» - Войтюк О. Т. знаходиться на стаціонарному лікуванні, а виконання обов’язків директора покладено на заступника директора ПМП «Яна» Войтюка В. А., який ці дні, згідно інформації начальника відділу кадрів перебував у відрядженні.

Дані дії узгоджуються із п. 1.17 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України від  27.05.2008 № 355.

Наведене стало підставою для продовження перевірки на підставі Наказу від 15.02.2010 року №34 та направлення №12.

Від так суд вважає, що дії Липовецької МДПІ щодо видачі наказу від 15.02.2010 року правомірні та вчинені з об’єктивних причин в дотримання законодавчих норм.

Суд, також критично оцінює позицію позивача щодо оформлення результатів перевірки з суттєвими порушеннями виходячи із того, що в цілому Акт перевірки відповідає вимогам Наказу ДПА від 10.08.2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Незначна невідповідність, зокрема відсутність наскрізної нумерації сторінок, підписів перевіряючих на кожній сторінці акту не може бути підставою для того, щоб вважати його доказом одержаним в порушення закону, оскільки це не суттєві, а формальні підстави.

Крім того, оформлення оригіналу титульного листка Акту було здійснено на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок, який було оглянуто в судовому засіданні. Відсутність номера на копії Акту свідчить про те, що дана копія була виготовлена не якісно.

Зокрема, Акт містить  систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, у ньому викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень.

До зазначеного висновку суд прийшов також враховуючи, що перевірка проведена із повним дотриманням вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі наказів та направлень із попереднім ознайомленням із ними посадових осіб підприємства.

Так, направлення про проведення перевірки вручено 28.01.2009 року під розписку директору ПМП «Яна» Войтюк О. Т. Даний порядок дотримано також при продовженні проведення перевірки.

ПМП «Яна» проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 15.01.2010 року №170/10/23-207, яке вручено 15.01.2010 року директору підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Липовецької МДПІ №34 від 15.02.2010 року про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки ПМП «Яна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2007 року по 30.09.2009 року; визнання відсутності у відповідача повноважень на видачу направлення №12 від 15.02.2010 року на продовження проведення перевірки та відсутності повноважень на її проведення.  

Результати перевірки знайшли своє відображення в Актах перевірки від 24.02.2010 року №2/23-20110647(а.с. 18-100) та № 17-020/20110647 (а.с. 101-111).

Дані акти стали підставою для винесення відносно ПМП «Яна» податкових повідомлень-рішень від 03.03.2010 року за №0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580 грн., №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн., №0000062301/0 про визначення єдиного податку з юридичних осіб в сумі 64904 грн. та №00100161701/0 про визначення податку з податку з доходів фізичних осіб 10254,60 грн. Всі наведені податкові рішення є предметом оскарження в даній справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в ній відсутні обґрунтування щодо суті порушень, наслідком яких стало визначення податкових зобов’язань, зокрема з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 64904 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000062301/0 від 03.03.2010 року) та податку з доходів фізичних осіб в сумі 10254, 60 грн. (податкове повідомлення-рішення №00100161701/0 від 03.03.2010 року).

Вимоги щодо їх скасування базуються на критично оціненій судом позиції позивача щодо відсутності у податкового органу повноважень на продовження проведення перевірки та порушень у оформленні Акту перевірки, а відтак, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень за №0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580 грн. та №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн.

Так, на податкове зобов’язання з податку на додану вартість в даному випадку, вплинуло завищення, на думку податкового органу, підприємством податкового кредиту на суму 544460 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, визначаючи завищення податкового кредиту як порушення, Липовецька МДПІ виходить із положень  п.п. 7.4.4 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість».

Наведені норми визначають, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п. 7.4.4), а також сума податку за придбані матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Із такими висновками податкового органу позивач не погоджується та вважає їх протиправними.

Судом встановлено, що тут, спірні відносини склалися навколо договорів щодо надання експертно-консультаційних, інформаційно-консультаційних та рекламних послуг на загальну суму 3266762грн.

Як зазначено в акті, завищення сум податкового кредиту відбулось за рахунок включення до податкового кредиту податкових накладних виданих на виконання вказаних вище договорів контрагентами ПМП «Яна»: ПП «Агродар України» м. Полтава, ТОВ «Промоут-центр» м. Київ, ППБТОВ «Агропромбуд» м Харків, ТОВ «Тріада-Люкс» м. Київ. В ході перевірки, надання послуг підприємствами не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Посилається відповідач на відсутність у первинних документах (договорах, актах здачі-приймання робіт та податкових накладних), за результатами виконання договорів про надання послуг, інформації про конкретні послуги (перелік робіт, послуг, які входять до складу надання інформаційно-консультаційних та експертно-консультаційних послуг), які надані замовнику, їх вартість, час витрачений на надання послуги, одиниці виміру (кількість, об’єм, обсяг), що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності, а також використанням у власній господарській діяльності.

Із акту вбачається також те, що за позицією податкової інспекції наведена вище інформація мала б міститися у звітах та інших документах за результатами виконання договорів.

За загальним правилом, установленим пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит – це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт,послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні суд оглянув копії зазначених договорів про надання послуг та супроводжуючих їх документів, а саме протоколів узгодження договірної ціни на послуги, актів здачі-приймання робіт та податкові накладні, видані на виконання цих договорів.

Договори є підставами виникнення між суб’єктами господарювання відносин у сфері господарювання, в силу яких один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Договори, як підстава виникнення зобов’язання визначені також статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу істотні умови договору про надання послуг встановлені ч. 1 ст. 901 цього ж Кодексу, і надані  суду копії договорів повністю їм відповідають.

В силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Як на момент здійснення перевірки, так і на момент розгляду справи зазначені договори чинні. Протилежне відповідачем не доведено, як і те, що ним оскаржена їх відповідність вимогам закону.

Аналізом актів здачі-приймання робіт, виданих ПП «Агродар України», ТОВ «Промоут-центр», ППБТОВ «Агропромбуд», ТОВ «Тріада-Люкс» на виконання умов відповідних договорів, встановлено, що всі акти відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів  визначених у частинах 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

На виконання договорів, зазначеними підприємствами ПМП «Яна» видано також податкові накладні, які стали підставою для збільшення підприємством податкового кредиту.

Будь-яких інших документів, які б конкретизували послуги отримані ПМП «Яна» за договорами, визначали затрачений час на їх виконання, зокрема звітів виконавця про надані послуги, законодавством не передбачено.  

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень податкового органу щодо не підтвердження ПМП «Яна» сум сплаченого податку у зв’язку з придбанням інформаційних послуг від ПП «Агродар України», ТОВ «Промоут-центр», ППБТОВ «Агропромбуд» та ТОВ «Тріада-Люкс».

Віднесення наведених вище сум до податкового кредиту визначено податкових органом як порушення також з причини того, що отримані послуги не призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача.

Визначення господарської діяльності закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За даним визначенням – це  будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні вбачається, що в порядку безпосередньої регулярної та суттєвої участі в організації діяльності спрямованої на отримання доходу, ПМП «Яна» було укладено наведені договори та отримано відповідні послуги, які були призначені для використання в подальшій господарській діяльності підприємства, зокрема надання охоронних та інших послуг.

Як зазначає позивач, без придбання інформаційних, рекламних, експертних послуг, було б неможливим чи суттєво ускладненим здійснення ПМП «Яна» господарської діяльності.

Отримані податкові накладні містять всі обов’язкові реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Окрім того, згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, єдиною підставою визнання недійсною податкової накладної є її заповнення особою, яка не є платником ПДВ.  

За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження податкового органу щодо завищення підприємством податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 544460 грн., а відтак рішення від 03.03.2010 року за №№0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580 грн. є протиправним.

Податкове зобов’язання з податку на прибуток (повідомлення рішення №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн.) було визначено внаслідок низки виявлених перевіркою порушень.

Так, досліджуючи відповідні розділи акту, суд вбачає, що однією з умов нарахування податку на прибуток стало збільшення валового доходу підприємства на 593 000 грн. сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.

Так, судом встановлено, що ПМП «Яна» отримала кошти в сумі 593000 грн. від Войтюк О. Т. згідно договору поворотної фінансової допомоги від 01.01.2009 року. Копію даного договору долучено до матеріалів справи. Предметом договору є безвідсоткова поворотна фінансова допомога.

На кінець звітного періоду частину коштів в розмірі 121250 грн. було повернуто надавачу.  

Заперечуючи проти висновку податкового органу позивач вказує, що кошти за Договором поворотної фінансової допомоги є залученням підприємством майна на підставі цивільно-правового договору, що не передбачає передачі права власності на таке майно, а тому не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Однак, суд, вважає таку позицію позивача безпідставною та виходить із того, що поворотна фінансова допомога оподатковується відповідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку включаються до складу валових доходів, як доходи з інших джерел.

Суд також вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що наведена вище норма є спеціальною нормою,  яка встановлює правила оподаткування конкретної господарської операції і тому посилання на іншу норму є безпідставними.

Наступним показником, який вплинув на збільшення валових доходів позивача є виявлення перевіркою перевищення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду порівняно із їх вартістю на початок цього ж звітного періоду.      

Тут, позивач зазначає, що податковий орган визначаючи у акті заниження підприємством «приросту балансової вартості запасів» не розкрив, який саме первинний документ використовується при визначенні даного порушення з боку підприємства. На його думку встановлені відповідачем порушення відсутні, оскільки зазначений в Акті перевірки приріст балансової вартості запасів в сумі 162 203 грн. насправді не мав місце.

Однак, судом встановлено, що в ході проведення перевірки порушення виявлено не по конкретній господарській операції, а по правильності ведення податкового обліку – визначення приросту балансової вартості запасів, а тому Акт не містить посилання на конкретні первинні документи і при розрахунку приросту балансової вартості запасів використовувались облікові регістри, а саме оборотно-сальдові відомості за весь перевіряємий  період.

Необґрунтованими суд вважає також посилання позивача на зняття з валових витрат 18245 грн. внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування, оскільки до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.  

Так, до складу валових витрат позивачем віднесено окрім внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування також утримання з оплати праці працівників, в той час як дані витрати не можуть бути валовими витратами згідно п.п. 5.7.1 п.5.7. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Разом з тим, суд вважає протиправним зменшення податковим органом ПМП «Яна» валових витрат, внаслідок описаних вище операцій за договорами про отримання експертно-консультаційних та інформаційно-консультаційних послуг.

Як вбачається з розрахунку сум донарахованих по податку на прибуток по ПМП «Яна», сума на яку, на думку відповідача, підприємством занижено даний податок, вирахувано із врахуванням 929823 грн. витрат за інформаційно-консультаційні та експертно-консультаційні послуги.

Відтак рішення від 03.03.2010 року за №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн. є протиправним.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення  суб'єкта  владних повноважень вимогам чинного законодавства  є визнання такого акта  частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах)  не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної  суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Нарахування податку на прибуток ( а  звідси й податку на додану вартість) в разі порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  стосовно формування валових витрат виключає визнання рішення податкового органу недійсним в якійсь сумі цих податків. Таке рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори,  штрафні (фінансові) санкції.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить також із того, що податкові повідомлення-рішення №0000052301/0 про визначення ПДВ та №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств підлягають визнанню протиправним з наведених вище підстав і скасуванню в повному обсязі, оскільки суд перевіривши обґрунтованість рішення податкового органу і у частині розрахунків, не може самостійно нараховувати податки та  штрафні санкції.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до  статей 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд, дійшов до висновку про задоволення позову в частині скасування  податкових повідомлень-рішень за №0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580 грн. та №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд дійшов до висновку відмовити.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, за вимогами ч. 3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню на користь ПМП «Яна» з Державного бюджету України в розмірі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним повідомлення-рішення №00000422301/0 від 03.03.10 року    Липовецької міжрайонної  державної податкової інспекції Вінницької області застосоване до приватного підприємства "Яна"  та скасувати.   

Визнати протиправним повідомлення-рішення №0000052301/0 від 03.03.10 року    Липовецької міжрайонної  державної податкової інспекції Вінницької області застосоване до приватного підприємства "Яна"  та скасувати. 

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету  на користь  приватного підприємства "Яна" 1грн.70коп.судового збору.  

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:   26.04.10  

Суддя                                                                Драчук Тетяна Олександрівна

16.04.2010