Справа № 309/182/21

Провадження № 2/309/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.

за участю секретаря Губаль Г.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.02.2014 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Договір, укладений з відповідачем є договором приєднання, порядок укладення якого передбачений ст. 634 ЦК України. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 44000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконував умови договору належним чином, у зв`язку з чим станом на 21.12.2020 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 16 280,84 грн., яка складається з 14 418,58 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 1862,26 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 16 280,84 та судові витрати.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не подавав

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, в частині заборгованості за тілом кредиту. Пояснив, що визнає заборгованість за тілом кредиту та готовий її сплатити, в частині стягнення відсотків позов не визнає. Також просив суд, з огляду на важкий матеріальний стан розстрочити виконання рішення, шляхом сплати ним періодичних платежів у розмірі 1000 грн. щомісячно.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2014 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.02.2014, у якій відображено його волевиявлення на отримання банківських послуг (а.с.13)

Згідно з наданого банком розрахунку станом 21.12.2020 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 16 280,84 грн., яка складається з 14 418,58 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 1862,26 грн. - заборгованості за простроченими відсотками (а.с.5-10).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.02.2014, у якій відображено його волевиявлення на отримання банківських послуг.

У підписаній відповідачем Анкеті-заяві позичальника від 26.02.2014, не конкретизовано волевиявлення ОСОБА_1 щодо виду банківських послуг, зокрема саме на отримання кредиту, процентна ставка не зазначена, так само як і відсутні умови договору про сплату комісій, інших платежів за певні послуги, чи встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісій чи за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також укладений між сторонами договір від 26.02.2014 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.02.2014, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с.14-40).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем банківських послуг взагалі містили умови на підставі яких банком здійснено відповідні нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих йому умов щодо розміру відсотків, комісії, пені та штрафів.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такий висновок узгоджується з висновком Великою Палатою Верховного Суду викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, оскільки з виписки з рахунку ОСОБА_1 (а.с.50-53), вбачається, що останній користувався коштами (кредитними), то Банк має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто заборгованість за тілом кредиту.

При цьому, оскільки відповідачем не заперечується наданий банком розрахунок заборгованості та визнаються позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, в тому числі й щодо його складових, то суд бере до уваги такий розрахунок та виходить з того, що фактично отриманою сумою кредиту (яка не погашена) є визначена розрахунком заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 14 418,58 грн., ця сума визнана відповідачем у судовому засіданні, і саме така сума підлягає стягненню з відповідача.

Нараховані банком прострочені відсотки у сумі 1862,26 грн., стягненню з відповідача не підлягають, позаяк банком не доведено правомірність (умови та порядок) нарахування таких сум.

З урахуванням наведеного, позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то з огляду на те, що розмір боргу стягнутий за даним судовим рішення є невеликим, а відтак матеріальний стан відповідача не може створювати якихось значних перешкод чи утруднень у виконанні такого рішення суду, у зв`язку з чим відсутні підстави, передбачені ч.1 ст. 267 ЦПК України, для його розстрочення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Банком пред`явлено позов на суму 16 280,58 грн., і судом такий позов задоволено на суму 14 418,58 грн, що складає 88,5% від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2008,95 грн. (2270 * 88,5%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського , 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у виді простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 418 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 58 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського , 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) гривень 95 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2021 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.