ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-751/2007 Номер провадження 22-ц/814/569/21Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський  О.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О. А.,

судді: Дорош А. І., Триголов В. М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відео конференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 14:12:27 год до 15:40:08 год., дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначена) у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Донця Ярослава Вікторовича визнання неправомірною і скасування довідки – розрахунку заборгованості по аліментам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби м.Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Донця Я, В., заінтересована особа - ОСОБА_1 , просила визнати неправомірною та скасувати довідку-розрахунок від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржника ОСОБА_1 за підписом старшого державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Донця Я. В., а також зобов`язати Крюківський ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням існуючої заборгованості та сплачених ним сум.

В обґрунтування скарги вказувала те, що на виконанні у Крюківському ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-751, виданого 19 липня 2007 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання їхньої спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Донцем Я.В. складено довідку-розрахунок № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за станом на 01 грудня 2019 року боржник має переплату по сплаті аліментів у розмірі 5 007,90 грн.

Вважала, що довідка-розрахунок від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти є неправомірною, оскільки державний виконавець не взяв до уваги розрахунковий період до 08 лютого 2018 року. Крім того, у своїй заяві від 05 грудня 2019 року вона повідомила державного виконавця Донця Я. В. про те, що сума заборгованості боржника станом на 31 грудня 2017 року становила 233 009,39 грн. Отже, державний виконавець при проведенні розрахунків про нараховані та сплачені аліменти мав би врахувати суму боргу за минулий період за мінусом 107 124,25 грн, які боржник сплатив у лютому 2018 року. Відтак, початкова сума боргу для державного виконавця у розрахунку від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником мала становити 125 878,14 грн. При цьому державним виконавцем у розрахунку взагалі не взято до уваги дійсний розмір заробітку боржника ОСОБА_1 згідно його щорічної декларації за 2018 рік й за 2019 рік.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2020 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано довідку-розрахунок від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником ОСОБА_1 за підписом старшого державного виконавця Донця Я.В.

Зобов`язано Крюківський ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів боржника ОСОБА_1 з повним дослідженням сум, отриманих доходів ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2018 року по 11 лютого 2020 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував істотні обставини справи.

Зокрема, зазначав, що 11.02.2020 року державним виконавцем складено нову довідку-розрахунок за період з 08.02.2018 року по 11.02.2020 рік, а отже довідка-розрахунок від 27.12.2019 року вже втратила чинність і у суду не було підстав її скасовувати.

Визначаючи суму доходу, з яких мають сплачуватися аліменти за 2018 рік, суд першої інстанції не врахував, що аліменти сплачуються із доходу після утримання податку та інших обов`язкових платежів (п.13 Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»), а тому зробив хибний висновок, що державний виконавець неправильно обрахував розмір доходу по заробітній платі боржника за 2018 рік, з якого мають сплачуватися аліменти.

Окрім того, суд першої інстанції помилково вважав, що 100 000 грн., (кошти від відчуження нерухомого майна) і 12 000 грн. (орендна плата) також є доходом боржника за 2018 рік, оскільки у декларації зазначено, що це кошти, отримані його дружиною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні скарги, постановити нове рішення в цій частині про задоволення її скарги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у вимозі щодо врахування суми заборгованості станом на 08.02.2018 року, оскільки її заява про відсутність претензій до боржника і повернення виконавчого листа не є відмовою від стягнення аліментів, а вона згідно ст.194, ст.195 СК України має право на стягнення заборгованості по аліментам в межах 10 річного строку.

Суд не звернув уваги, що борг станом на 08.02.2018 року державний виконавець обрахував, виходячи із середнього заробітку по м.Кременчуку, тоді як боржник був народним депутатом України і отримував більший дохід.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , навела свої заперечення на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить його апеляційну скаргу залишити без задоволення, а її апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві ОСОБА_2 наголошує, що при визначені розміру коштів, з яких боржник має сплачувати аліменти, слід керуватися правовою позицією, викладеною у постанові ОП КЦС ВС від 05 вересня 2019 року (справа № 760/4569/18-ц), у зв`язку з чим доходи, отримані дружиною боржника, також мають бути враховані, оскільки вони (доходи дружини) є спільним майном (доходом) подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу Крюківський ВДВС міста Кременчука ГТУЮ у Полтавській області звертає увагу, що стягувач ОСОБА_2 у лютому 2018 року добровільно відмовилася від стягнення аліментів, стверджуючи про відсутність претензій до боржника у частині сплати аліментів, тому відсутні підстави враховувати заборгованість, яка існувала до 08 лютого 2018 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2019 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року скасовано постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2021 року справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Донця Я.В. щодо неправомірно складеної довідки – розрахунку заборгованості по аліментам передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М..

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до слухання на 01.03.2021 року на 10:00 год.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 липня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат (а.с.17).

На виконання вказаного рішення 19.07.2007 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області видані два виконавчі листи.

Виконавчий лист №2-751 щодо виконання заочного рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_4 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття, перебував на виконанні у Крюківському ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області.

Як вбачається з довідки-розрахунку державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Горбульова А.В., станом на 31.12.2017 року, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складала 233 002,39 грн (а.с.28-29).

07 лютого 2018 року ОСОБА_3 подала державному виконавцю заяву про те, що претензій до ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 07 лютого 2018 року вона не має і просила повернути виконавчий лист без подальшого його виконання (а.с.55).

Постановою від 08 лютого 2018 року головного державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Горбульова А.В. виконавчий лист від 19 липня 2007 року № 2-751 повернуто стягувачу ОСОБА_2 (а.с.54).

20 листопада 2019 року ОСОБА_2 подала Крюківському ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області заяву про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 2-751, виданого Кременчуцьким районним судом Полтавської області 19 липня 2007 року. У заяві ОСОБА_2 просила стягувати аліменти, починаючи з 08 лютого 2018 року, а стосовно заборгованості до 08 лютого 2018 року обіцяла повідомити виконавця додатково (а.с.37).

05 грудня 2019 року ОСОБА_2 письмово повідомила виконавця про суми сплачених боржником добровільно коштів за період з 21 січня 2019 року по 31 серпня 2019 року на загальну суму 107 124 грн 25 коп. і просила виконавця врахувати зазначені виплати і скласти розрахунок заборгованості за весь період станом на 01 грудня 2019 року (а.с.36).

27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Донцем Я.В. складено довідку-розрахунок №59587 року про нараховані та сплачені аліменти боржником ОСОБА_1 , згідно з якої станом на 01 грудня 2019 року боржник має переплату по сплаті аліментів у розмірі 5 007,90 грн (а.с.27).

Згідно копії декларації ОСОБА_1 , останній у 2018 році мав дохід у виді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи у розмірі 420 802 грн, інші задекларовані ним доходи від відчуження нерухомого майна у розмірі 100 000 грн та дохід від надання майна в оренду у розмірі 12 000 грн отримані його дружиною ОСОБА_6 (а.с.34).

Згідно довідки-розрахунку старшого державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Донця Я.В., станом на 11.02.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2 944 грн 50 коп. (а.с.45-46).

Задовольняючи скаргу частково, місцевий суд виходив з того, що своєю заявою від 07.02.2018 року ОСОБА_2 підтвердила відсутність заборгованості по аліментах, а у декларації боржника за 2018 рік доходи більші ніж ті, що врахував виконавець при розрахунку заборгованості, таким чином довідка – розрахунок від 27.12.2019 року є неправомірною та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд не може погодитись в повному обсязі з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Статтею 81 СК України, визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно ч.3 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно  п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно ч.1,3,8 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Постановою КМУ від 26.02.1993 №146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Зазначені правові висновки відображено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №760/4569/18-ц.

Отже, при вирішенні спорів щодо розміру заборгованості із сплати аліментів слід керуватися тим, що аліменти обраховуються не тільки із заробітної плати, отриманої боржником, але також і з інших видів доходів.

При цьому у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року (справа №760/4569/18-ц), на яку зроблене посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , відсутні висновки про можливість ігнорування (незастосування) приписів пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затвердженого постановою КМУ №146 від 26.02.1993 року, про те, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.   

Як вбачається з матеріалів справи, за станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, державний виконавець склав нову довідку-розрахунок від 11.02.2020 року, у якій розрахована заборгованість по сплаті аліментів за період з 08.02.2018 року по 11.02.2020 року (а.с.45-46), тобто у новій довідці державний виконавець здійснив перерахунок сум сплачених аліментів у тому числі і за період з 08.02.2018 року по 01.12.2019 року, за який була розрахована заборгованість у довідці, що оскаржується стягувачем.

       Приймаючи до уваги вимоги закону про ефективність захисту прав, свобод та інтересів осіб (ст.5 ЦПК України), слід визнати, що скасування документу, який фактично скасований самим виконавцем, і замість нього виготовлений новий документ розширеного змісту (охоплює більший період обрахування заборгованості), не буде відповідати завданню і основним засадам цивільного судочинства.

       Отже, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування довідки – розрахунку від 27.11.2019 року.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів. Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів. Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів».

       Виконуючи вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України, апеляційний суд визнає слушними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для включення у дохід боржника сум, отриманих від продажу нерухомого майна у 2018 році, для обчислення розміру аліментів.

       Що стосується тверджень ОСОБА_2 про застосування присів ст.61 СК України у питанні визначення суми доходу боржника, тобто врахування також і доходів його дружини, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

       За змістом ст.60, ст.61 СК України майно, у тому числі і грошові кошти, набуті під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

       Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.73 СК України за зобов`язанням одного з подружжя стягнення може накладене лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

       Зобов`язання зі сплати аліментів є особистим зобов`язанням боржника у виконавчому провадженні.

       У декларації за 2018 рік (а.с.30-35) відсутні дані про те, що майно, від надання в оренду якого отриманий дохід у сумі 12 000 грн, є спільною сумісною власністю боржника ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_6 , а також про те, що безпосередньо кошти у сумі 12 000 грн, отримані від надання майна в оренду, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 і у цій власності (грошових коштах) виділена частка ОСОБА_1 .

       З наведених мотивів слід погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для врахування у розмір його доходу за 2018 рік для обчислення аліментів дохід його дружини у сумі 12 000 грн, отриманий від надання в оренду майна.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд виходить з такого.

       При вирішенні будь-якого спору щодо дитини у першу чергу мають бути забезпечені права ті інтереси самої дитини.

       Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).

Згідно ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

       Статтею 194 СК України встановлено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

       Звільнення від сплати аліментів можливе виключно з підстав, передбачених ст.197 СК України.

       За змістом ч.3 ст.12, п.1 ч.1, ч.5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання у межах строку, на який присуджені аліменти.

       Аналіз наведених норм права дає підстави обґрунтовано стверджувати, що стягувач у виконавчому провадженні про стягнення аліментів має право на отримання аліментів у межах строку, на який вони були присуджені. При цьому допускається неодноразове пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання у межах строку стягнення і за минулий час аліменти стягуються за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

       У такому контексті заява ОСОБА_2 від 07 лютого 2018 року про відсутність претензій до ОСОБА_1 і повернення виконавчого листа з урахуванням її подальших заяв від 20 листопада і 05 грудня 2019 року (а.с.36,37) не може бути розцінена як відмова від стягнення заборгованості, що існувала за станом на 08 лютого 2018 року, оскільки така заява (за відсутності доказів про повне погашення заборгованості або ж іншу компенсацію заборгованості) суперечить інтересам дитини.

       Враховуючи наведене, державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості по аліментам у довідці від 27 грудня 2019 року, мав би врахувати заборгованість, що існувала за станом на 08 лютого 2018 року за виключенням сплачених боржником сум, про які зазначила стягувач.

       Неправильність обрахунку доходу у виді заробітної плати у довідці- розрахунку від 27.12.2019 року, а саме визначення заробітної плати боржника як середньої по м.Кременчуку без врахування його реальних доходів, інформація стосовно яких є загальнодоступною, визнана державним виконавцем (див. нову довідку – розрахунок від 11.02.2020 року, а.с.45)

З урахуванням встановленого ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про визнання неправомірною довідки-розрахунку від 27.12.2019 року та зобов`язання державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням заборгованості за станом на 08.02.2018 року, а також отриманого боржником ОСОБА_1 доходу за весь період примусового виконання виконавчого листа 2-751/2007, виданого Кременчуцьким районним судом м.Кременчука Полтавської області 19.07.2007 року.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , подаючи скаргу, була звільнена від сплати судового збору, скарга задоволена частково, таким чином з Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області слід стягнути на користь держави 840,80/2= 420,4 грн.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 сплачено 420,40 грн. судового збору(а.с.79).

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.

Таким чином, з Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області слід стягнути на користь  ОСОБА_1  420,40/2 = 210,2 грн.

Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 не сплачено судовий збір.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 915/955/15 підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для юридичної особи або фізичної особи підприємця та 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для фізичної особи..

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Викладене також узгоджується із правовими висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі 752/7347/16-ц (провадження № 61-10168сво18) та постановами Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 161/7783/19 та від 13 лютого 2020 року у справі № 337/4898/18.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Апеляційна скарга подана 02 липня 2020 року. Законом України  «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 грн, таким чином, судовий збір на ухвалу має бути сплачений у розмірі 420,40 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково.

Таким чином, з ОСОБА_2  на користь держави необхідно стягнути 420,40/2= 210,2 грн., а також з Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області слід стягнути на користь держави 210,2 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2020 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області – Донець Ярослава Вікторовича щодо неправомірно складеної довідки – розрахунку заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Визнати неправомірною довідку-розрахунок № 59587 від 27.12.2019 року державного виконавця Крюківського ВДВС м.Кременчука ГТУЮ у Полтавській області.

Зобов`язати Крюківській відділ державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням заборгованості за станом на 08.02.2018 року, а також отриманого ОСОБА_1 доходу за весь період примусового виконання виконавчого листа 2-751/2007, виданого Кременчуцьким районним судом м.Кременчука Полтавської області 19.07.2007 року, у межах 10 річного строку.

Стягнути з Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ( ЄДРПОУ 34987557, м.Кременчук Полтавська область, вул. Академіка Маслова 15/4) на користь держави 630,60 грн. судового збору.

Стягнути з Крюківського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ( ЄДРПОУ 34987557, м.Кременчук Полтавська область, вул. Академіка Маслова 15/4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 210,20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 1979 року народження, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь держави 210,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2021 року.

     Головуючий суддя                                                     О.А.Лобов

     Судді                                                                          А.І.Дорош

В.М.Триголов