264/1270/21

2-а/264/44/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року суддя Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області Штифорук О.В., ознайомившись в з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області,  поліцейського-інспектора лейтенанта поліції Кулик Катерини Валентинівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2021 року до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшов адміністративний позов, згідно якого позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білозьоров О.Б.,  просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3618242 від 30 грудня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З представлених матеріалів вбачається, що предметом оскарження є постанова інспектора поліції від 30 грудня 2020 року, проте з позовом до суду позивач ОСОБА_1 особисто звернувся лише 05 березня 2021 року та не наводить будь-яких причин пропуску десятиденного строку для звернення до суду із позовом або дату отримання оскаржуваної постанови. Так само відсутня заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з будь-яких поважних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачу для виконання вимог ч.1 ст.123 КАС України слід звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для його поновлення.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахування зазначеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов має бути залишений без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Одночасно необхідно роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.1 ст.123 КАС України він має право протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, позовна заява також підлягає залишенню без руху, оскільки, перевіривши матеріали позовної заяви суддя встановив, що в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору.

Так, частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі Закон).

За статтями 1, 2 Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України (стаття 246 КУпАП).

Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення та ст.288 КУпАП встановлено порядок її оскарження.

Отже, наведені вище норми статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом.

Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як в Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень  КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору.

Так, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2021 року складає 454 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року за провадженням № 11-1287апп18.

Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 «ДСТУ 4163-2003». Всупереч зазначеному порядку, всі додані до позову документи, й зокрема, постанова  про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3618242 від 30 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, засвідчена 05 січня 2020 року, тобто майже за рік до винесення зазначеної постанови, що також потребує усунення зазначених недоліків.

Отже, в зв`язку із тим, що позивачем позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а також позивачем  не було дотримано вимогу щодо сплати судового збору при зверненні до суду із позовною заявою з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, вважаю, що позов ОСОБА_1   відповідно до ст. 169 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.15, 94, 122, 123, 160, 161, 169, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, поліцейського-інспектора лейтенанта поліції Кулик Катерини Валентинівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

Надати позивачу термін для усунення вказаних недоліків у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу право звернутися до суду з мотивованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі не усунення недоліків, позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Суддя: О. В. Штифорук