КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 29.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій незаконними та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача по нарахуванню йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах нижчих ніж передбачено законом незаконними; стягнути з відповідач на його користь суму невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії в розмірі 6558, 30 грн. за 2004 – 2007 роки.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.10.2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та постановити нову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ої інстанції зазначив, що правовідносини між сторонами виникли в сфері публічно-правових щодо виконання відповідачем, як органом владних повноважень функцій по реалізації державою соціального забезпечення населення, що регулюються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ст. 99, 100 КАС України для звернення за захистом прав , свобод і інтересів особи встановлюється річний строк. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна сторона.
Позивач клопотання про поновлення строку не заявляв, причини пропуску строку звернення до суду на захист порушених прав при здійсненні виплат допомоги на оздоровлення протягом 2004-2006р. не навів. За таких обставин суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплачених сум в період за 2004-2006роки задоволенню не підлягають в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Що стосується вимог позивача за 2007 рік, то колегія суддів зазначає наступне.
Дію положень ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи" було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з п.30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п. 30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01.01.2007 до 09.07.2007 року діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік " був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги у розмірах, установлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до прийняття рішення Конституційним Судом України.
Як вбачається з матеріалів справи на час ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 року, допомога, передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу вже була виплачена в квітні 2007 року, що сторонами не оспорюється.
Таким чином, дії відповідачів в указаний період відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 29.10.2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 29.10.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.