КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бо гунської районної ради м. Житомира про поновлення стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі 2940 грн. 90 коп.
В подальшому позовні вимоги змінив та просив стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі 9177 грн. 90 коп.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2008 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову з направлення справи до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Постановляючи ухвалу від 17.10. 2008 року про закриття провадження у справі, суд 1-ої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги , які заявлені позивачем в даній адміністративній справі носять матеріальний характер і стосуються захисту права власності на грошові кошти.
Оскільки позивач в позові вимоги з приводу вирішення публічного-правового спору не заявляв ( тобто не визначає, як предмет спору правові норми , що регламентують діяльність органів владних повноважень щодо урегулювання відповідних суспільних інтересів), а ставить вимоги про вирішення спору щодо реалізації приватного права, то справа, на думку суду 1-ої інстанції підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі п. п.1 ч.1 ст. 157 КАС України з огляду на наступне.
Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб‘єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб‘єкт владних повноважень» - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб‘єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб‘єкта владних повноважень є здійснення цим суб‘єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб‘єкта, який є учасником спору.
Вимоги позивача фактично зводяться до визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з недоплатою позивачу щорічної одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильського катастрофи», а у зв'язку з цим і про зобов»язання його нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб‘єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб‘єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб‘єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов‘язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Даний спір є публічно-правовим спором, який відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України відноситься до компетенції адміністративних судів.
Законом України від 25 грудня 2008 року № 808-VI "Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам", який набрав чинності 14 січня 2009 року, частину першу статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом третім, відповідно до якого усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.
З огляду на те, що позовні вимоги у справах цієї категорії стосуються дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які зачіпають інтереси конкретної особи, вони підлягають передачі до місцевих загальних судів за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (частина друга статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що порушення судом 1-ої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2008 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2008 року скасувати і постановити нову ухвалу про направлення справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до суду 1-ої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.