КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.

Єдиний унікальний номер справи № 761/2860/21

Апеляційне провадження № 33/824/1591/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коцюрби О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченого ст. 44-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 379688, ОСОБА_1 , 11 січня 2021 року о 19 год. 00 хв. перебуваючи на посаді бармена у кафе «Жук», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 148-А, допустила функціонування вказаного кафе з обслуговування відвідувачів, чим порушила правила щодо карантину людей, а саме вимоги п.п. 11 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 44-3 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, і застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Скаржник зазначає, що не є власником чи орендарем кафе « Жук », не є фізичною особою-підприємцем, не має трудових відносин із власником чи орендарем кафе « Жук ».

Також, посилається на те, що постанова про адміністративне правопорушення складена з порушенням вимог чинного законодавства.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Удовіченко А.Г., апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, Шевченківський районний суд міста Києва своє рішення обґрунтовував тим, що її вина у вчиненні правопорушення є доведеною.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Положеннями частини другої статті 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП визнається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Диспозиція цієї норми закону, як зазначалося вище, є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, передбачених в умовах карантину.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-III, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа для вчинення адміністративного правопорушення. Якщо працівники поліції підозрюють особу у прийомі громадян, то в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено, що особа у відповідний день та час порушила п.п.11 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме, недотрималась вимог щодо заборони роботи закладів торговельного обслуговування населення, шляхом допуску відповідного покупця до приміщення магазину, який знаходиться за відповідною адресою, та продажу їй товару з відповідним артикулом.

Відповідно до п.п. 11 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» забороняється проведення дискотек, робота розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо) з організацією дозвілля, у тому числі проведення святкових заходів, банкетів, майстер-класів, публічних подій;.

З аналізу вказаних норм вбачається, що порушенням правил карантину є робота суб`єктів господарювання у вказаний період у різних сферах обслуговування населення, яка передбачає приймання відвідувачів, окрім роздрібної торгівлі товарами першої необхідності, а також торговельної діяльності із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, станом на дату вчинення правопорушення, в частині здійснення торгівельної діяльності, є суб`єкти господарювання та посадові особи.

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Під час складання протоколу вимоги процесуального закону працівником поліції не виконані, не визначено статусу особи ОСОБА_1 , яка притягується до відповідальності за диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Таким чином, у протоколі чітко не зафіксовано чи є вказана особа суб`єктом підприємницької діяльності та чи має відношення до юридичної особи - кафе.

До протоколу не додано жодного документа, який би вказував, що ОСОБА_1 є посадовою особою кафе « Жук » та саме вона є суб`єктом, що здійснював господарську діяльність під час карантину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, яки встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

При розгляді справи, Шевченківський районний суд міста Києва вказаних обставин не врахував, не повно та не об`єктивно розглянув справу, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати. Провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Коцюрба