Справа № 22ц-516/2007 Головуючий у Іінст. - Бечко Є.М.
Доповідач - Литвиненко І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В.,МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
з участю ОСОБА_2., представника КП ЖКГ ЖЕК-10
Масловської В.Б., представника Чернігівської міської ради Приходько М.М., ОСОБА_1., її представника ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Чернігівської міської ради, ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до КП ЖКГ ЖЕК-10, Чернігівської міської ради, Чернігівської районної державної адміністрації, ВАТ „Чернігівський райагрохім", ОСОБА_1про визнання права на проживання, вселення, визнання незаконним рішення, розірвання договору житлового найму, виселення, укладення договору житлового найму,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційних скаргах Чернігівська міська рада та ОСОБА_1. просять скасувати рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням суду позов ОСОБА_2. задоволено частково. Суд визнав за ОСОБА_2право на проживання в кв.АДРЕСА_1в м. Чернігові, вселив її туди, зобов'язав КП ЖКГ ЖЕК-10 укласти з нею договір житлового найму цієї квартири. Також суд визнав недійсним спільне рішення правління ВАТ „Чернігівський райагрохім" та профспілкогово комітету в частині надання ОСОБА_1. кв.АДРЕСА_1в м. Чернігові, виселив її з цієї квартири з наданням іншого житла, яке зобов'язав надати Чернігівську міську раду, та зобов'язав КП ЖКГ ЖЕК-10 розірвати з ОСОБА_1. договір найму на зазначену квартиру. В задоволенні вимог до Чернігівської райдержадміністрації суд відмовив.
Чернігівська міська рада в апеляційній скарзі вказує на те, що суд в порушення вимог ст. 109 ЖК України, не вказав у рішенні в яке конкретно житло
слід виселити відповідачку ОСОБА_1. і не перевірив чи взагалі є можливість у міської ради надати відповідачці житло і чому її необхідно виселяти у квартиру державного житлового фонду, в той час як вона заселялась у службове житлове приміщення.. Також апелянт зазначає, що суд скасував спільне рішення профкому та правління ВАТ „Чернігівській райагрохім" через те, що обмін службовими жилими приміщеннями не допускається, проте відповідно до норм ст.88 ЖК України суд повинен був дослідити можливість повернення ОСОБА_1. квартири, яку вона займала до обміну. Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що в спірній квартирі ОСОБА_1. провела переобладнання і площа квартири збільшилась порівняно з тією, якою раніше користувалась позивачка.
ОСОБА_1. в апеляційній скарзі вказує на ті ж самі порушення, про які зазначалось в апеляційній скарзі Чернігівської міської ради, а також зазначає, що суд у вступній частині рішення не зазначив відповідачем ВАТ „Чернігівський райагрохім", який не повідомлявся належним чином про розгляд справи і справа була розглянута без участі її представника.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В матеріалах справи є дві ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21.09.2004 року (а.с.119-121 т.1) та від 03.03.2005 року (а.с.199-200 т.1), якими встановлено , що ОСОБА_2., при відсутності доказів правомірності її виселення, має право на користування житловим приміщенням, куди була вселена в 1999 році. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, пославшись на ст. 14 ЦПК України, правомірно прийшов до висновку, що право позивачки на користування квартирою № 18, яка раніше мала № 21, підлягає поновленню.
Однак, як встановлено судом, квартиру № АДРЕСА_1в м. Чернігові займає ОСОБА_1. на підставі спільного рішення правління та профкому ВАТ „Чернігівський райагрохім" від 25.03.2002 року (а.с.49-52 т.1), яке фактично обміняло кімнату, яку раніше займала ОСОБА_1. на кімнату № 18, на яку мала право користування ОСОБА_2., а тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що спільне рішення слід визнати недійсним і вселити позивачку у спірну кімнату. Ці висновки суду за аналогією (оскільки відповідачці не видавався ордер на жиле приміщення) відповідають положенням ст.58 ЖК України , в якій зазначається , що в користування може надаватись лише вільне жиле приміщення. Крім того, суд першої інстанції, визнаючи спільне рішення правління і профкому ВАТ „Чернігівський райагрохім", правомірно послався і на п.6 ч.І ст.86 ЖК України як ще на одну підставу, оскільки дійсно будинок № АДРЕСА_1з 30.11.1993 року по 29.12.2002 року мав статус службового згідно до розпорядження представника Президента України (а.с.46 т.1) .
Доводи апеляційних скарг про застосування судом в даному випадку наслідків, передбачених ст.88 ЖК України, не можуть братись до уваги, так як судом встановлено, що кімната, яку займала ОСОБА_1. до обміну, зайнята іншою особою на підставі зазначеного спільного рішення профкому та правління і ніхто правомірність цього рішення в цій частині не оспорює.
Що стосується посилань апелянта ОСОБА_1. на ту обставину, що визнавши недійсним спільне рішення профкому та правління, суд відмовив у
позові до Чернігівської РДА в частині визнання розпорядження від 29.12.2002 року № 775 про закріплення ОСОБА_1. за квартирою № АДРЕСА_1, і , таким чином, за нею залишилось право на користування спірною квартирою, то апеляційний суд вважає що вони не відповідають дійсності, оскільки таких вимог ніхто не заявляв і зазначене розпорядження стосується зміни статусу будинку з службового на відомче, яке проводилось без виселення проживаючих. Крім того, відповідно до ст.ст.121,122 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, яким в даному випадку було спільне рішення профкому та правління ВАТ „Чернігівський райагрохім".
Вирішуючи питання про виселення ОСОБА_1. суд першої інстанції вірно визначився про неможливість виселення її без надання іншого житла. Дослідивши питання перепланування квартири № 18, яке було узаконене рішенням виконкому Деснянської райради м. Чернігова 13.04.2004 року, суд визначив , що надавати інше житло повинна Чернігівська міська рада, так як 17.11.2003 року будинок переданий у комунальну власність міста, і виходити необхідно з тих параметрів, які має квартира, з якої виселяється ОСОБА_1.
Зауваження Чернігівської міської ради про незаконність рішення з тих підстав, що суд не з'ясував існування вільного житла у міської ради, не можуть братись до уваги, оскільки законодавець не ставить у залежність виселення особи з наданням іншого житла у залежність від існування вільного житла.
Твердження апелянтів про порушення судом ст. 109 ЖК України через не зазначення у рішенні суду жилого приміщення, куди повинен бути виселена особа, суперечить п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", в якому зазначено, що у випадку коли позов пред'явлено особою, права якої порушено, то суд, при задоволенні позову, зазначає про обов'язок органа, що відає житловим фондом, надати інше житло, яке за розміром та благоустроєм аналогічне тому, з якого виселяється особа.
У зв'язку зі вселенням ОСОБА_2. і виселенням ОСОБА_1., суд першої інстанції правомірно зобов'язав КП ЖКГ ЖЕК-10 розірвати договір найму з ОСОБА_1. і укласти такий договір з ОСОБА_2
Посилання ОСОБА_1. на порушення її права мати представника у судовому засіданні, не грунтується на матеріалах справи, тому що , як вбачається з протоколу судового засідання ( а.с.73-74 т.2), їй роз'яснювались права, передбачені ЦПК України, проте вона ніяких клопотань і заперечень про розгляд справи без свого представника не заявляла. Крім того, посилання на порушення прав ВАТ „Чернігівський райагрохім", без участі якого розглянута справа, не можуть братись до уваги, так як особа, права якої нібито порушені, не скаржиться, і , до того ж, ВАТ „Чернігівським райагрохім" ліквідований 23.03.2005 року Чернігівською райдержадміністрацією( а.с.224 т.1), яка була належним чином повідомлена про розгляд справи.
За таких обставин, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд-
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Чернігівської міської ради та ОСОБА_1відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.