Справа № 163/3388/20

Провадження № 2/163/100/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 10000,72 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2102,00 гривні.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 19 квітня 2016 року, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до виявленого відповідачем бажання Банк відкрив йому кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 8000,00 гривень.

Надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах і в межах встановленого кредитного ліміту, Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 23 листопада 2020 року у нього перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 13495,56 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту - 10000,72 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках згідно ст.625 ЦК України - 3494,84 гривень.

Банк, користуючись правом вимагати на власний розсуд будь-яку частину заборгованості, заявив до стягнення лише заборгованість по тілу кредиту.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 18 січня 2021 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали і примірник матеріалів позову відповідач отримав особисто 29 січня 2021 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 18 січня 2021 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

19 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

За змістом цієї заяви відповідач погодився із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і Банком договір надання банківських послуг.

Також вказано, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами; примірник договору погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банка; зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Банку; погодився оформити банківську послугу накопичення «Копілка».

Відповідно до наданих Банком довідок у відповідача в користуванні перебувало три кредитні картки, в останнє видана картка була відкрита 03 травня 2018 року з терміном дії 01/21; початковий кредитний ліміт з 19 квітня 2016 року становив 0,00 гривень, 500,00 гривень; 07 серпня 2017 року збільшений до 8000,00 гривень, а з 16 лютого 2019 року зменшений до 0,00 гривень.

Із виписки по карткових рахунках вбачається, що за використання кредитного ліміту банк нараховував відсотки за місячною ставкою 3,5%, комісію за обслуговування (членський внесок) в місячному розмірі 20,00 гривень, пеню двох видів: 1) за прострочку за кредитом на суму понад 100,00 гривень; 2) у відсоткову співвідношенні до виниклої заборгованості.

Спірні правовідносини по справі урегульовані ст.ст.207, 549, 611, 626, 628, 638, 526, 1054, 1049 ЦК України.

За змістом цих норм Банк має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді пені, інших грошових складових, а також порядку нарахування усіх цих складових, які за своїм змістом складають вартість кредиту.

Банк вважає, що у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту в сумі 10000,72 гривень, яку й заявляє до стягнення.

Проте доданими Банком доказами не доведено існування у відповідача такої заборгованості з огляду на таке.

Із наданої банківської виписки по кредитних рахунках встановлено, що у день підписання 19 квітня 2016 року анкети-заяви відповідачу був встановлений кредитний ліміт в сумі 500,00 гривень. Цього ж дня цей кредитний ліміт Банк знизив до 0,00 гривень.

У період з 19 квітня 2016 року до 06 серпня 2017 року відповідач користувався виключного власники коштами, які вносив на картковий рахунок, тобто регулярно поповняв рахунок і використовував кошти в межах цього поповнення.

07 серпня 2017 року на картковий рахунок відповідача Банк встановив кредитний ліміт в сумі 8000,00 гривень. На цю дату на рахунку відповідача знаходились власні кошти в сумі 80,57 гривень.

Відповідач регулярно користувався наданими йому кредитними коштами, використавши кредитний ліміт в повному обсязі 29 листопада 2017 року. Станом на цю дату заборгованість відповідача по тілу кредиту становила 8000,00 гривень.

Починаючи з 01 січня 2018 року Банк почав нараховувати і списувати з власної ініціативи з карткового рахунку відповідача пеню двох видів за прострочку за кредитом та відсотки за користування кредитного ліміту за місячною ставкою 3,5%, незважаючи на повне вичерпання цього ліміту.

У період з 01 січня 2018 року по 01 жовтня 2019 року Банк нарахував і списав з карткового рахунку відповідача 9259,29 гривень пені двох видів та 7163,45 гривень відсотків за користування кредитним лімітом.

Крім цього, з моменту встановлення кредитного ліміту в розмірі 8000,00 гривень Банк нараховував і списував з карткового рахунку відповідача комісію за обслуговування (членський внесок) в місячному розмірі 20,00 гривень. Всього з рахунку відповідача списано 240,00 гривень комісії.

Як на підставу проведення нарахувань і списань по пені, відсотках за користування кредитним лімітом та комісії Банк у позовній заяві посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і Правила надання банківських послуг в Приватбанку, які вважає невід`ємними частинами укладеного з відповідачем кредитного договору в силу положень ст.634 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17-ц, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013, висловила правову позицію, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Зважаючи на зазначену актуальну правову позицію, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, тому не можуть бути належним доказом, оскільки не свідчить про ознайомлення відповідача з їх змістом.

Інших достовірних підтверджень того, що саме додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач, ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання цієї анкети-заяви взагалі містили умови щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, відповідальності відповідача за порушення виконання зобов`язання у вигляді пені, комісії за обслуговування, матеріали справи не містять.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» взагалі містить чотири види кредитних карт «Універсальна» і усі вони мають різні умови кредитування. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, по справі не встановлено.

З огляду на викладене надані Банком витяг з Тарифів, а також Умови та Правила надання батьківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватись як невід`ємна частина кредитного договору.

У зв`язку із цим відсутні й підстави для огляду веб-сайту Банку в порядку ст.85 ЦПК України, оскільки вчинення цієї процесуальної дії жодним чином не впливає на зроблені судом вище викладені висновки.

За таких обставин суд не має підстав вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, відповідно й погоджені в письмовому вигляді такі складові договору як відсоткова ставка за користування кредитом, пеня за порушення зобов`язання та комісія за обслуговування.

Як висновок, Банк безпідставно проводив нарахування та списання з карткового рахунку відповідача пені в загальній сумі 9 259,29 гривень, відсотків за користування кредитним лімітом - 7163,45 гривень та комісії - 240,00 гривень.

Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд встановив такі обставини фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів.

Банк заявляє до стягнення тільки заборгованість за тілом кредиту в сумі 10000,72 гривень, яка перевищує встановлений відповідачу кредитний ліміт в сумі 8000,00 гривень.

З урахуванням вищенаведеного, у суду наявні підстави вважати, що таке перевищення утворилось внаслідок безпідставного списання Банком, відсотків, пені та комісії, оскільки відповідач понад лімітною сумою кредитних коштів не користувався.

В останнє відповідач здійснював переказ кредитних коштів 29 листопада 2017 року, використавши у цю дату увесь встановлений йому кредитний ліміт в сумі 8000,00 гривень.

З цього часу по 11 вересня 2018 року відповідач на погашення кредитної заборгованості вніс на кредитну картку власних коштів в загальній сумі 5860,00 гривень.

Крім цього, 23 жовтня 2020 року на погашення заборгованості відповідач вніс 8659,29 гривень, які за рішенням Банку були спрямовані на погашення заборгованості по пені, що підтверджується, як випискою з карткового рахунку відповідача, так і зробленим Банком розрахунком заборгованості.

Проте, як встановлено вище, законних підстав для нарахування відповідачу пені Банк не мав, а відтак й не мав права зараховувати внесені відповідачем кошти в сумі 8659,29 гривень в рахунок погашення заборгованості по цій складовій (пені).

Оскільки відповідач, окрім погашення тіла кредиту, іншого грошового зобов`язання за кредитним договором б/н від 19 квітня 2016 року не мав, тому внесена ним сума коштів в розмірі 8659,29 гривень підлягає зарахуванню на погашення заборгованості саме по тілу кредиту.

Отже, станом на 23 жовтня 2020 року загальна сума погашеного відповідачем кредиту становить 14519,29 гривень (5860,00 + 8659,29), що в повному обсязі покриває суму використаного кредитного ліміту в розмірі 8000,00 гривень.

Зазначене свідчить про відсутність у відповідача перед Банком заборгованості по тілу кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електрон-ними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач не довів і не підтвердив належними доказами наявності у відповідача заборгованості по тілу кредиту за укладеним 19 квітня 2016 року кредитним договором, у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 19 квітня 2016 року в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 72 копійки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження - вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ - 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета