НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/68/21

1-кп/680/15/21

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

прокурора Рибіцького О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

та потерпілого ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоушицького районного суду Хмельницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240190000161 від 30 грудня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Кужелева, Дунаєвецького району, Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді лісника в НСЛ «Поділля», неодруженого, із середньою освітою, на утриманні осіб не має, в силу ст. 48 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

установив:

29 грудня 2020 року біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 , в порушення вимог пункту 2.9(а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), керуючи автомобілем «ВАЗ-2106» д.р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по вулиці Шевченка в с. Капустяни Новоушицького району, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3(д) ПДР, відповідно до яких дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, в порушення вимог п. 1.10 в частині термінів «автомобільна дорога, вулиця (дорога)», «проїзна частина» та п. 10.1. ПДР, не переконався, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, продовжуючи рух, повернув ліворуч за межі проїзної частини дороги, виїхавши на площадку, яка не призначена для руху транспортних засобів, наблизившись впритул до першої сходини входу магазину «Продукти», що по вул. Шевченка, 40 с.Капустяни допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на ОСОБА_2 , який знаходився на першій сходині.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої великогомілкової кістки в середній третині без зміщення кісткових відломків, яке по ступеню тяжкості відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що привели до тривалого розладу здоров`я.

Порушення ОСОБА_1 вимог п. 1.10 (термін «автомобільна дорога, вулиця (дорога)», «проїзна частина»), п.п.1.5 (ч.1), 2.3 (д) 10.1 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - спричиненням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння, у якому він керував транспортним засобом, характеризують його фізіологічний стан, який сприяв порушенню обвинуваченим вищезазначених норм ПДР.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав повністю та дав показання, згідно з якими 29 грудня 2020 року він перебував у стані алкогольного сп`яніння та керував автомобілем ВАЗ, червоного кольору в с. Капустяни. Біля магазину з`їхав з дороги на площадку перед магазином, де здійснив наїзд на ногу потерпілого ОСОБА_2 , спричинивши останньому перелом лівої ноги. Щиро розкаявся у вчиненому, просив призначити покарання у виді штрафу. Не заперечив проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 надав показання, згідно з якими 29 грудня 2020 року він перебував з друзями в с. Капустяни біля магазину та відчув, що автомобіль наїхав йому на ліву ногу. Транспортним засобом керував ОСОБА_1 . Далі йому надали медичну допомогу.

Потерпілий ОСОБА_2 та законний представник потерпілого ОСОБА_3 також не заперечили проти розгляду справи в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Оскільки сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого немає, обставини справи ніким не оспорюються, їх зміст правильно розуміють учасники судового провадження, які після роз`яснення судом обмеження їх права оскаржувати вказані обставини в апеляційному порядку у разі розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, погодилися на такий порядок розгляду, суд вважає недоцільним досліджувати інші докази у цьому кримінальному провадженні.

Суд вважає, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце, дії обвинуваченого містять склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і становлять - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, а саме: вимог п. 1.10 в частині визнання терміну «автомобільна дорога, вулиця (дорога)», «проїзна частина»), п.п. 1.5 (ч.1), 2.3 (д) 10.1 ПДР, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, хоча і становить порушення вимог п.2.9 (а) ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст.286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п.13 ч.2 ст. 67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, справа № 682/956/17, провадження N 13-31кс19.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена і він підлягає покаранню за його вчинення.

Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю. Домірність покарання є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину; особу винного, який є працюючим, працездатним, особою молодого віку, осіб на утриманні немає, за місцем проживання характеризується посередньо, під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, в силу вимог ст. 48 КК України раніше не судимий. Обвинувачений в ході його допиту підтвердив, що він двічі притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і був позбавлений посвідчення водія.

Також суд враховує те, що ОСОБА_1 шкоду завдану потерпілому ОСОБА_2 повністю відшкодував.

Обставиною, що пом?якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Також суд приймає до відома досудову доповідь, відповідно до якої ризики вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим та небезпеки його для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюються як середні, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч.4ст.174 КПК України).

Оскільки обвинувачений не є власником автомобіля «ВАЗ-2106» д.р.н. НОМЕР_1 , проте автомобіль був вилучений у нього, як у володільця, який на законній підставі користується ним, то суд вважає, що існують підстави для скасування арешту цього майна та для повернення автомобіля особі, у якої він був вилучений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує із обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись статтями 368,370,373, 532 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Арешт накладений на транспортний засіб «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 ухвалою слідчого судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2020 року - скасувати.

Речовий доказ - транспортний засіб «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на території майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів Новоушицького ВнП ДВП ГУНП в Хмельницькій області (вул. Українська, 1 смт Нова Ушиця), повернути володільцю - ОСОБА_1 .

Речовий доказ - медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 2752 , яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Новоушицького ВнП ДВП ГУНП в Хмельницькій області - повернути до Комунального некомерційного підприємства «Новоушицька центральна районна лікарня» (смт Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 36).

Процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя А. О. Олійник