15.03.21

22-ц/812/536/21

Єдиний унікальний номер судової справи 2-4034/11

Номер провадження 22-ц/812/536/21

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

15 березня 2021 року                                        місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ухвалу, яка постановлена Ленінським районним судом міста Миколаєва 22 січня 2021 року, під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, заінтересована особа – ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2013 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 589 516 грн. 51 коп. заборгованості за кредитним договором та з кожного по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Виконавчі листи відносно боржника ОСОБА_1 пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Куліченку Д.О. та 22 травня 2020 року останній відкрив виконавче провадження №62167514 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-4034/2011, виданого 18 квітня 2013 року Ленінським районним судом міста Миколаєва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 589 516 грн. 51 коп.

Постановою приватного виконавця від 22 травня 2020 року було відкрито виконавче провадження №62167974 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-4034/2011, виданого 18 квітня 2013 року Ленінським районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна» судових витрат на загальну суму 910 грн.

Виконавчі провадження №62167514 та №62167974 були об`єднані у зведене виконавче провадження №62168063.

17 серпня 2020 року приватний виконавець в рамках зведеного виконавчого провадження здійснив опис та арешт житлового будинку, загальною площею 113.0 кв.м, житловою площею 64.5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що виніс відповідну постанову.

31 серпня 2020 року у зведеному виконавчому провадженні №62168063 приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а 03 вересня 2020 року – постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні.

Вищевказані постанови про накладення арешту на майно боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності та призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні скасовані ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2020 року.

19 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Але приватним виконавцем на користь стягувача не стягнуто жодної копійки для погашення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не погоджується з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення суду, так як станом на 17 грудня 2020 року заборгованість за кредитним договором №ML-400/094/2008 не погашена та залишок заборгованості складає 463 174 грн. 62 коп.

За такого, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вважає, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., фактично позбавив стягувача за даним виконавчим провадженням поновлення його порушених прав та зробив неможливим реалізацію конституційного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило скаргу задовольнити та:

скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. від 19 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження;

відновити виконавче провадження №62167514 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-400/094/2008 у розмірі 487 085 грн. 37 коп., по процентам 72 431 грн. 14 коп., по пені 30 000 грн., всього - 589 516 грн. 51 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повернуто без розгляду заявнику.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не відповідає вимогам ч.2 ст.183 ЦПК України, оскільки до неї не додано доказів її надіслання (надання) заявником сторонам виконавчого провадження та заінтересованим особам. Таким чином, скарга на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України підлягає поверненню без розгляду особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просило ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

З матеріалів справи убачається, що у січні 2021 року до Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. (том 4 а.с.31-33).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повернуто заявнику без розгляду. Повертаючи вказану скаргу районний суд посилався на те, що в порушення вимог ч.2 ст.183 ЦПК України скаржником не додано до скарги документу, який підтверджує направлення вказаної скарги сторонам виконавчого провадження та заінтересованим особами (том 4 а.с.36).

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Ураховуючи викладене, районний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги ч.2 ст.183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

При цьому, розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідив доводів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року (номер судового провадження 61-15520св20).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подана та складена з дотриманням вимог ЦПК України, а тому висновок суду першої інстанції про повернення заяви є безпідставним.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оскаржувана ухвала суду порушує право заявника на справедливий розгляд його скарги судом та обмежує доступ до суду.

За такого, ухвала Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року – задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року – скасувати, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                        Т.В. Серебрякова

Судді:                                                                П.П. Лисенко

                                                               Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 16 березня 2021 року