СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа № 922/901/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

за участю представників:

від позивача: без участі представника;

від 1-го відповідача: Іванченко А.В., адвокат, ордер ;

від 2-го відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №503 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2021 року ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Жигалкіним І.П., повний текст якого складено 18.01.2021 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів Київської області,

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк", смт. Сахновщина, Сахновщинського району Харківської області,

2. Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Гришівка, Сахновщинського району, Харківської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2019 р. по справі № 922/901/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПСП "Маяк" та ФОП ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 2227712,93 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 23891,61 грн., пеню в сумі 122766,83 грн., 36% річних в сумі 122766,83 грн., інфляційні збитки в сумі 11113,56 грн., штраф в сумі 445542,59 грн. та судовий збір в сумі 44306,92 грн.

15.07.2019 до господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Спектр-Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/901/19, в якій позивач просив в примусовому порядку стягнути солідарно з ПСП "Маяк" та Фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 94 165,42 грн.

Додатковим рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/901/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, відмовлено в задоволенні вимоги ТОВ "Спектр-Агро" про солідарне стягнення з ПСП "Маяк" та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 94165,42 грн.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №922/901/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/901/19 скасовано. Справу № 922/901/19 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2021 заяву (вх. № 17077 від 15.07.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" - задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (64501, Харківська обл., Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 68, Код ЄДРПОУ 00706332) та фізичної особи ОСОБА_1 (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, с. Гришівка, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10401,25 грн.В іншій частині заяви (вх. № 17077 від 15.07.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" - відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ПСП "Маяк" та ОСОБА_1 в солідарному порядку судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 94165,42 грн.

Зазначає, що судом першої інстанції без належного правового дослідження та оцінки залишено подані та існуючи докази. На переконання скаржника, позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження надання правничої допомоги, однак, судом першої інстанції не наведено правового обґрунтування про необґрунтованість заяви позивача.

Зауважує про передчасність висновків викладених у запереченнях представника ПСП «Маяк» на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Від ПСП «Маяк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому перший відповідач не погоджується з вимогами і доводами апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що суд першої інстанції керуючись критеріями реальності та розумності витрат наданої правової допомоги ухвалив обґрунтоване рішення.

Зауважує, що дана категорія справ (стягнення коштів за невиконання умов договору поставки) для кваліфікованого юриста є незначної складності. У спорах такого характеру, судова практика є сталою.

Позивач у відповіді на відзив заперечує доводи першого відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Зауважує, що у справі № 922/902/19 адвокат Іванченко А.В. посилалась на факт аналогічного змісту позовної заяви у справі № 922/901/19.

Вважає, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано того, що відповідачем 1 не доведено надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а отже на переконання ТОВ "Спектр-Агро" суд мав задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Крім того, просить розглянути справу без участі представника позивача.

У судовому засіданні 15.03.2021 представник першого відповідача заперечувала проти доводів і вимог апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.26).

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція позивача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї та відповіді на відзив доводи, заслухавши представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2019 р. по справі № 922/901/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" та до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПСП "Маяк" та ФОП ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 2227712,93 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 23891,61 грн., пеню в сумі 122766,83 грн., 36% річних в сумі 122766,83 грн., інфляційні збитки в сумі 11113,56 грн., штраф в сумі 445542,59 грн. та судовий збір в сумі 44306,92 грн.

15.07.2019 до господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Спектр-Агро" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/901/19, в якій позивач просив в примусовому порядку стягнути солідарно з ПСП "Маяк" та Фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 94 165,42 грн.

Додатковим рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі № 922/901/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, відмовлено в задоволенні вимоги ТОВ "Спектр-Агро" про солідарне стягнення з ПСП "Маяк" та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 94165,42 грн.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №922/901/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/901/19 скасовано. Справу № 922/901/19 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У постанові Верховним Судом зауважено, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що при розгляді відповідної заяви та визначенні суми витрат на послуги адвоката, яка підлягає відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Однак, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували і зосередившись на встановленні моменту виникнення зобов`язання з оплати витрат на послуги адвоката за договором від 21.01.2019 та наявності доказів фактичної їх оплати, не дослідили відповідність заявленої ТОВ "Спектр-Агро" до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності, співмірності та розумності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2021 заяву (вх. № 17077 від 15.07.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" - задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (64501, Харківська обл., Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Комарова, буд. 68, Код ЄДРПОУ 00706332) та фізичної особи ОСОБА_1 (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, с. Гришівка, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10401,25 грн.В іншій частині заяви (вх. № 17077 від 15.07.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" - відмовлено.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву позивача зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На думку господарського суду першої інстанції, враховуючи заперечення першого відповідача, вартість послуг, які позивач просить стягнути з відповідачів є значно завищеною.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати ( ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви, позивачем додано, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення у справі № 922/901/19 ухвалено господарським судом Харківської області 08.07.2019.

Колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду першої інстанції позивачем у встановлені законом строки, що підтверджується експрес накладною від 12.07.2019 (т.1 а.с.173).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019, розмір та порядок оплати праці адвоката (додаток №4 до договору), довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт №7 від 10.07.2019 здачі - приймання наданих правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги

Відповідно до договору від 21.01.2019 № б/н про надання правової (правничої) допомоги, який укладено між ТОВ "Спектр Агро" (клієнт) та адвокатом Білецькою Н.С., де відповідно до пункту 1.1. адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та у строки обумовлені сторонами.

З додатку №4 від 25.03.2019 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 року вбачається, що сторони узгодили вартість послуг з представництва інтересів ТОВ "Спектр Агро" у господарському суді Харківської області у спорі про стягнення з ПСП "Маяк" на користь замовника заборгованості за поставлений товар за договором поставки №143-/17-Л3 від 18.10.2017 року.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Варто зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, з наданого позивачем акту №7 від 10.07.2019 здачі-приймання наданих послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 слідує, що для представництва інтересів клієнта адвокатом надано наступний перелік послуг:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (сума 1440,75 грн.);

- правовий аналіз наданих клієнтом документів (1921,00 грн.);

- пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1921,00 грн.);

- складання вимоги про сплату заборгованості за договором поруки (500,00 грн.)

- складання розрахунку вимоги про сплату заборгованості за договором поруки 960,50 грн.);

- складання позовної заяви (8000,00 грн.);

- складання розрахунку позовних вимог (4802,50 грн.);

- складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (960,50 грн.);

- підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви) (2881,50 грн.);

- підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (960,50 грн.);

- подання позову (480,25 грн.);

- участь у судовому розгляді справи (написання відповіді на відзив, клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, інших процесуальних документів, участь у першому судовому засіданні) (23000,00 грн.);

- участь у третьому судовому засіданні в режимі відеоконференції засідання (2000,00 грн.);

- оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта ( 44336,92 грн.).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим першим відповідачем до суду першої інстанції подані заперечення, в яких зазначено про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №910/2170/18).

Суд першої інстанції частково задовольняючи заяву позивача зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 94165,42 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідачів становитиме надмірний тягар для останніх, що суперечить принципу розподілу таких витрат, через що місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 10401,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя, оскільки це надає захиснику можливість приймати обґрунтовані рішення. Звідси випливає, що будь - то в контексті допомоги з цивільного чи кримінального судочинства або в контексті звернення до загальної юридичної консультації, особи, які звертаються до адвоката, можуть обґрунтовано очікувати, що їхні повідомлення є приватними та конфіденційними. На це звернув увагу Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Алтай проти Туреччини" (Altay v. Turkey (No. 2), заява №11236/09, рішення від 09 квітня 2019 року).

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 1440,75 грн. як вартості здійснених підготовчих дій, спрямованих на подання позовної заяви в суд (зустріч з клієнтом, з метою з`ясування обставин справи), оскільки вони не стосуються підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, та, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, є сферою приватного життя. Окрім того, адвокатом в підтвердження проведення зустрічей з клієнтом (позивачем у справі) та здійснення правового аналізу наданих клієнтом документів, не надано будь-яких доказів, що є порушенням принципів, які закладені в основу господарського судочинства, зокрема, принципу змагальності, за умовами якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 21927,25 грн. як вартості щодо здійснення підготовки та подання позовної заяви (пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання позовної заяви, складання розрахунку позовних вимог, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви), підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу), оскільки дана сума не відповідає критерію реальності таких витрат у цій справі, у зв`язку з чим компенсації вартості виконаної роботи підлягає стягненню з відповідачів лише у сумі 5921,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції, надавши оцінку змісту позовної заяви й кількості її сторінок, дійшов вірного висновку про те, що із чотирьох сторінок позовної заяви, яка надрукована з обох сторін, лише три сторінки позовної заяви містять правове обґрунтування щодо суті позовних вимог в даній справі. При цьому, відповідачем - 1 до матеріалів справи надана позовна заява за вих. № 2703/36 від 27 березня 2019 року, яка містить майже ідентичній зміст правового обґрунтування по відношенню до позовної заяви в даній справі (позовна заява позивача у іншій справі). Таким чином використання позовної заяви встановленого зразка полегшує роботу адвоката.

Подання позову, як надана адвокатом позивачеві послуга, яка оцінена в розмірі 480,25 грн., не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаної послуги не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 9901/264/19 від 04 листопада 2019 року.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у відшкодуванні витрат за надані правові послуги в частині досудового врегулювання спору (складання вимоги про сплату заборгованості за договором поруки, складання розрахунку вимоги про сплату заборгованості за договором поруки, подання вимоги про сплату заборгованості за договором поруки) в загальному розмірі 1460,50 грн., мотивуючи тим, що досудове врегулювання спору у цій справі не є обов`язковим, а роботи з досудового вирішення спору не пов`язані з розглядом справи в суді, тобто не є витратами в судовій справі, отже не підлягають відшкодуванню поряд з іншими судовими витратами.

Стосовно участі у судовому розгляді справи (написання відповіді на відзив, клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, інших процесуальних документів, участь у першому судовому засіданні) вартість якого визначено у розмірі 23000,00 грн., колегія суддів зауважує, що відповідачами відзив на позовну заяву не подано, у зв`язку з чим, написання відповіді на відзив та інших процесуальних документів адвокатом не здійснювалось. Щодо підготовки адвокатом клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає, що зазначена сума адвокатських витрат не відповідає критерію реальності таких витрат, їх пропорційності, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, у зв`язку з чим реальною вважає компенсацію у сумі 480,25 грн.

Також згідно матеріалів справи адвокат Білецька Н.С. приймала участь у двох судових засіданнях, що відповідно складає 4000,00 грн. та підлягає компенсації.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду, що загальна вартість судових витрат, що підлягає компенсації складає 10401,25 грн. (5921,00 + 480,25 + 4000,00).

Щодо стягнення "гонорару успіху" у розмірі 1,5 % від стягнутої суми, що складає 44315,58 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зроблено наступні висновки:

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням вищенаведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи його, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені та їх необхідність.

У кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо.

Заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення гонорару успіху в розмірі 44315,58 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини справи № 922/901/19 матиме надмірний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 910/7127/19.

Варто зазначити, що поняття "гонорар успіху" не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як убачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, відповідачі не заперечували про наявність заборгованості. А також наявність позовної заяви ОСОБА_2 від 27.03.2019 року, яка містить ідентичній зміст правового обґрунтування по відношенню до позовної заяви в даній справі (позовна заява позивача у іншій справі), наявність позовної заяви встановленого зразка полегшує роботу адвоката.

Колегія суддів вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту виконання судового рішення, судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню у даній справі, спірні правовідносини не передбачають.

У зв`язку з вищевикладеним, такі витрати як "гонорар успіху" не були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим у даній справі, а відтак не підлягають стягненню.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, колегія суддів зауважує, що рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018) не є обов`язковими та носять рекомендаційний характер.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сукупна вартість послуг, які позивач просить стягнути з відповідачів є значно завищеною, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Спектр Агро" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення солідарно з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10401,25 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий