ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2010 р. Справа № 2a-1043/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільський І.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача –не з`явився,
представника відповідача –не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом : Управління Пенсійного фонду в Долинськоу районі
до відповідача: ВАТ „Вигодський лісокомбінат"
про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за січень 2010 року в сумі 6445, 20 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду в Долинському районі звернулось до суду з адміністративним позовом до ВАТ „Вигодський лісокомбінат” про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за січень 2010 року в сумі 6445,20грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статей 18, 20, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не погашено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6445,20 гривень, нарахованих за своєчасно не сплачені суми страхових внесків. Станом на 10.03.2010 року заборгованість відповідачем не сплачена.
Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ВАТ „Вигодський лісокомбінат” є платником страхових внесків, відповідно до ст.14 Закону України „ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду в Долинському районі.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.3 ст.11 даного Закону загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.4 ст.11 цього Закону загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Пунктом 5 статті 14 згаданого Закону до страхувальників віднесені застраховані особи, зазначені в п.4 ст.11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 ст.15 даного Закону платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду(п.3 ст.15 Закону).
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов’язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Вказані норми закону свідчать про те, що відповідач є платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення частини 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” допущено заборгованість по сплаті страхових внесків за січень 2010 року в розмірі 6445,20грн. Вказані обставини підтверджуються розрахунком боргу по страхових внесках, розрахунком сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, звітом про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення доходу), застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Статтями 14, 15 ЗУ “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та п.2.1.1. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” передбачено, що роботодавці –підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ЗУ “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” та п.4.1.Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”встановлюється розмір страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників, зазначених у п.п.2.1.1. п.2.1. Інструкції –32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2% від суми доходу у вигляді заробітної плати.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в сумі 6445,20грн. відповідач суду не представив.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ВАТ „Вигодський лісокомбінат”, вул.Д Галицького, 63, смт.Вигода, Долинський раййон, код ЄДРПОУ 00274232 на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі заборгованість по сплаті страхових внесків за січень 2010 року в сумі 6445,20грн. ( шість тисяч чотириста сорок п`ять гривень двадцять копійок).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 28.04.2010 року.